Постанова № 68596279, 30.08.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року справа № 813/2866/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - Кохана А.В.

представника відповідача - Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Оліяр" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Приватне підприємства "Оліяр" звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що між ПП «Оліяр» та ТзОВ «Олія+О» укладено договір поставки від 14.09.16 7ШС/1409-01, за умовами якого ТзОВ «Олія+О» зобов'язується поставити ріпак врожаю - 2016 року в обсягах, що визначені у специфікаціях від 14.09.16 № 1, від 21.09.16 № 2, які є невід'ємними частинами договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01. Підтвердженням факту транспортування товару до місця його розвантаження є товарно-транспортні накладні. Факт поставки ТзОВ «Олія+О» вантажу та його прийняття ПП «Оліяр» підтверджується належним чином оформленими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Висновки ж податкового органу базуються на узагальненій податковій інформації ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03.04.2017. Господарські операції TOB «Олія+О» з TOB «Тіфорбуд» полягали у купівлі-продажу сої та кукурудзи, тобто сільськогосподарської продукції, яка не придбавалася позивачем у TOB «Олія+О». Таким чином, TOB «Тіфорбуд» не може фігурувати в ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції для ПП «Оліяр», оскільки TOB «Тіфорбуд» не виступав постачальником ріпаку та соняшника. Відтак, господарські операції TOB «Тіфорбуд» з TOB «Олія+О» взагалі не можуть впливати на господарські операції TOB «Олія+О» з ПП «Оліяр» через відмінність у номенклатурі поставки сільськогосподарської продукції. Що стосується господарських операцій TOB «Олія+О» з TOB «Конкордвест», то такі полягали у купівлі-продажу соняшнику на загальну суму 1 485 000 грн., в т.ч. ПДВ 247 500. Проте, позивачем придбано в TOB «Олія+О» соняшнику на загальну суму 7 650 000, в т.ч. ПДВ в розмірі 1 275 000 грн. Тобто, TOB «Олія+О» фактично реалізовано ПП «Оліяр» соняшника в значно більшій кількості, ніж придбано в TOB «Конкордвест», що означає, що TOB «Конкордвест» не був єдиним постачальником соняшнику для TOB і+О». Тому, цілком безпідставними є висновки контролюючого органу щодо відсутності поставки товару соняшника від TOB «Олія+О» на суму 7 650 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 275 000 грн. у зв'язку із наявністю у ланцюгу постачання TOB «Конкордвест». Зазначає, що сукупність первинної та транспортної документації, в якій зафіксовані господарських відносин позивача з TOB «Олія+О» підтверджують правомірність відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Вважає, що висновки акту перевірки є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 0008154814 та № 0008144814 від 10 серпня 2017 року слід визнати протиправними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, наведених у ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що ПП «Оліяр» до перевірки не представлено документи передбачені п.6.3 Договору поставки №7ШС/1409-01 від 14.09.2016року та Договір поставки №КЮ/1910-01 19.10.2016року. В зв'язку з незначною кількістю працівників відсутня можливість виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна. віддаленості контрагентів один від одного. Не підтверджено наявності дозвільних документів та основних засобів. Інформація про виявлені нереальні господарські операції з придбання/продажу товарів/послуг за звітні періоди декларування ПДВ, охоплені узагальненою податковою інформацією. Таким чином, вбачається відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій 01.02.2016 року по 01.02.2016 року та з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року по ланцюгу постачання. Зазначає, що представлені до перевірки договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні не підтверджують факт придбання товару, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції з Т0В« 0лія+0».

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмовому запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Позивач ПП «Оліяр» (код ЄДРПОУ 32461721), зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 02.04.2003 року за № 2033 та з 01.01.2016 перебуває на податковому обліку у Львівському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

ПП «Оліяр» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Пустомитівському районі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.04.2003 №18548017.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ПП «Оліяр» є виробництво олії та тваринних жирів (основний), а також оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Львівським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Оліяр» з питань господарських відносин з ТОВ «Олія+О» за вересень, жовтень, листопад 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищезазначеного контрагента.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.07.17 № 144/28-10-48-17/32461721, згідно висновків якого встановлено порушення ПП «Оліяр» п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік в розмірі 109 097 грн. та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1 617 015,74 грн., в т.ч. за вересень 2016 року в сумі 342 015,74 грн., за грудень 2016 року в сумі 1 275 000,00 грн., що зумовило завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредит поточного звітного періоду за грудень 2016 року в сумі 1 617 015,74 грн.

На підставі вказаного акту 10.08.17 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0008154814, яким підприємству зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 617 015,74 грн.;

- № 0008144814, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 163 646 грн., в тому числі податкове зобов'язання - 109 097 грн., штрафні (фінансові) санкції 54 549 грн.;

Позивач не оскаржував в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення.

Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки фіскального органу про фактичне не здійснення ТзОВ «Олія+О» поставок сільськогосподарської продукції ПП «Оліяр».

Аргументи відповідача про відсутність господарських операцій між ПП «Оліяр» та ТзОВ «Олія+О» щодо придбання ріпаку та соняшнику базуються на узагальненій податковій інформації ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03.04.17 № 4297/7/22-01-14-06-10, за змістом якої згідно автоматизованих інформаційних систем ДФС України та податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних не простежується ланцюг придбання товарно-матеріальних цінностей (соняшнику, ріпаку, сої) реалізованих ТзОВ «Олія+О» на адресу ПП «Оліяр», не виявлено їх виробника.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Оліяр» оскаржило їх до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статтею 44 Податкового кодексу.

Згідно з пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

У відповідності із вимогами п. 3 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.13 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Порядок відображення витрат в бухгалтерському обліку регламентовано наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31.12.99 № 318, в якому зазначено, що витрати відображаються в одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У відповідності із вимогами п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 №742/11/13-11, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №21-887а15 та №21-1526а15. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

З урахуванням даної позиції судом досліджувалися обставини здійснення господарських операцій ПП «Оліяр» з ТзОВ «Олія+О».

Між ПП «Оліяр» та ТзОВ «Олія+О» укладено договір поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01, за умовами якого ТзОВ «Олія+О» зобов'язується поставити ріпак врожаю 2016 року в обсягах, що визначені у специфікаціях від 14.09.16 № 1, від 21.09.16 № 2, які є невід'ємними частинами договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, поставка ріпаку здійснюється на умовах СPT відповідно до правил Інкотермс-2010 та визначено місце поставки (місце прийняття товару): с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область.

Поставка на умовах СPT відповідно до правил Інкотермс-2010 означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

На підтвердження факту поставки ТзОВ «Олія+О» вантажу та його прийняття ПП «Оліяр» позивачем подано виписані Продавцем:

- накладні від 16.09.16 № 1, від 17.09.16 № 2, від 20.09.16 № 3, від 22.09.16 № 4, від 24.09.16 № 5.

- податкові накладні від 16.09.16 № 1, від 17.09.16 № 2, від 20.09.16 № 3, від 30.09.16 № 4.

Виписані ТзОВ «Олія+О» податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, визначеному ст. 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження факту транспортування товару до місця його розвантаження: с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, позивачем долучено товарно-транспортні накладні від 16.09.16 № 11, від 17.09.16 № 12, від 20.09.16 № 13, від 22.09.16 № 14, від 24.09.16 № 15.

Як встановлено судом, розбіжність у вазі вантажу між товарно-транспортними накладними і накладними пояснюється тим, що фактичне прийняття вантажу здійснювалося позивачем за заліковою вагою, формула визначення якої наведена у п. 4 Специфікацій від 14.09.16 № 1 та від 21.09.16 № 2 до договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01 та обчислюється із врахуванням відхилень базисних показників вологості та сміттєвої домішки від фактичних, які визначені лабораторією ПП «Оліяр».

Пунктами 2.8. та 3.6. договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01 передбачено, що остаточна кількість товару, буде прийнята Покупцем у місці поставки, за заліковою вагою, визначено відповідно до умов передбачених в додатковій угоді (специфікації). Залікова вага товару обчислюється з врахуванням базисних показників якості на товар, що вказані в специфікації, що є додатковою угодою до цього договору.

В специфікаціях від 14.09.16 № 1 та від 21.09.16 № 2 до договору поставки від 14.09.16 №7ШС/1409-01 зазначено, що остаточна кількість та якість товару визначається вагою та лабораторією ПП «Оліяр». При цьому, сторонами договору узгоджено, що оплата здійснюється Покупцем із врахуванням залікової ваги та якісних показників, визначених лабораторією Покупця.

Згідно з посвідченнями якості від 16.09.16, від 17.09.16, від 21.09.16, від 22.09.16, від 24.09.16, виданими лабораторією ПП «Оліяр», яка атестована на проведення вимірювань у сфері державного метрологічного нагляду згідно свідоцтва про атестацію від 30.06.2014 № РЛ 082/14 позивачем прийнято ріпаку в кількості 178,4 тони, що відповідає тій кількості, яка зазначена у накладних.

ПП «Оліяр» розрахувалося за придбану у ТзОВ «Олія+О» продукцію, на підтвердження чого представило платіжні доручення від 16.09.16 № 4384, від 19.09.16 № 699, від 21.09.16 №4478, від 21.09.16 № 4478, від 23.09.16 № 4537, від 26.09.16 № 710.

Між ПП «Оліяр» та ТзОВ «Олія+О» укладено договір поставки від 19.10.16 №КЮ/1910-01, за умовами якого ТзОВ «Олія+О» зобов'язується поставити соняшник врожаю 2016 року в обсягах, що визначені у специфікації від 19.10.16 № 1, яка є невід'ємною частиною договору поставки від 19.10.16 №КЮ/1910-01.

Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору, поставка соняшника здійснюється на умовах СPT відповідно до правил Інкотермс-2010 та визначено місце поставки (місце прийняття товару): с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область.

Поставка на умовах СPT відповідно до правил Інкотермс-2010 означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

На підтвердження факту поставки ТзОВ «Олія+О» вантажу та його прийняття ПП «Оліяр» позивачем подано виписані Продавцем:

- накладні від 25.10.16 №№ 1, 2, від 26.10.16 № 3, від 27.10.16 № 4, від 28.10.16 № 5, від 31.10.16 № 6, 08.11.16 № 1, від 23.11.16 № 3, від 25.11.16 № 4, від 06.12.16 № 3.

- податкові накладні від 21.10.16 № 1, 27.10.16 № 2, від 30.11.16 № 1.

Виписані ТзОВ «Олія+О» податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, визначеному ст. 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження факту транспортування товару до місця його розвантаження: с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, позивачем долучено товарно-транспортні накладні від 25.10.16 №№ 16, 17, 18, 19, 21, від 26.10.16 №№ 22, 23, від 27.10.16 №№ 24, 25, від 28.10.16 №№ 26, 27, 28, 29, від 31.10.16 №№ 30, 31, від 08.11.16 №№ 32, 33, від 23.11.16 №№ 36, 37, від 25.11.16 №№ 38, 39, 40, від 06.12.16 №№ 41, 42.

Як встановлено судом, розбіжність у вазі вантажу між товарно-транспортними накладними і накладними пояснюється тим, що фактичне прийняття вантажу здійснювалося позивачем за заліковою вагою, формула визначення якої наведена у п. 4 Специфікації від 19.10.16 № 1 до договору поставки від 19.10.16 №КЮ/1910-01 та обчислюється із врахуванням відхилень базисних показників вологості та сміттєвої домішки від фактичних, які визначені лабораторією ПП «Оліяр».

Пунктами 2.8. та 3.5. договору поставки від 19.10.16 №КЮ/1910-01 передбачено, що остаточна кількість товару, буде прийнята Покупцем у місці поставки, за заліковою вагою, визначено відповідно до умов передбачених в додатковій угоді (специфікації). Залікова вага товару обчислюється з врахуванням базисних показників якості на товар, що вказані в специфікації, що є додатковою угодою до цього договору.

В специфікації від 19.10.16 № 1 до договору поставки від 19.10.16 №КЮ/1910-01 зазначено, що остаточна кількість та якість товару визначається вагою та лабораторією ПП «Оліяр». При цьому, сторонами договору узгоджено, що оплата здійснюється Покупцем із врахуванням залікової ваги та якісних показників, визначених лабораторією Покупця.

Згідно з посвідченнями якості від 25.10.16, від 26.10.16, від 28.10.16, від 29.10.16, від 31.10.16, від 08.11.16, від 24.11.16, від 25.11.16, від 26.11.16, від 06.12.16, від 07.12.16, виданими лабораторією ПП «Оліяр», яка атестована на проведення вимірювань у сфері державного метрологічного нагляду згідно свідоцтва про атестацію від 30.06.2014 № РЛ 082/14 позивачем прийнято соняшника в кількості 645,2 тони, що відповідає тій кількості, яка зазначена у накладних.

ПП «Оліяр» розрахувалося за придбану у ТзОВ «Олія+О» продукцію, на підтвердження чого представило платіжні доручення від 21.10.16 № 5076, від 27.10.16 № 2452, від 03.11.16 №5332.

Представлені позивачем накладні та податкові накладні, які були предметом дослідження під час перевірки ПП «Оліяр», оформлені належним чином, та в сукупності з товарно-транспортними накладними та іншими дослідженими судом документами підтверджують факт придбання позивачем товару у ТзОВ «Олія+О».

ПП «Оліяр» відобразило господарські операції з ТзОВ «Олія+О» у складі витрат частково в сумі 606 094 грн., що підтверджується листом ПП «Оліяр» від 20.07.17 № 20/07/2017 та не заперечується відповідачем в акті перевірки. Технологічна та фізична можливість для зберігання придбаної в ТзОВ «Олія+О» продукції, яка ще не була використана у виробничому процесі підтверджується витягом з балансу ПП «Оліяр» станом на 30.06.16 та 31.12.16.

ТзОВ «Олія+О» здійснило поставку ПП «Оліяр» ріпаку та соняшника, які є товарами, що відповідають тим видам діяльності, які здійснює ПП «Оліяр», що підтверджує використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій ПП «Оліяр» з ТзОВ «Олія+О» по придбанню товару (ріпаку, соняшника) та використання цього товару в господарській діяльності позивача.

Доводи контролюючого органу про те, що в окремих товарно-транспортних накладних не заповнено деякі графи, що, на думку відповідача, свідчить про їх невідповідність вимогам чинного законодавства, судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Вищий адміністративний суд України, надаючи роз'яснення судом по розгляду податкових спорів, до якого належить даний спір, зазначає, що при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Тобто окремі дефекти форми не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності таких документів.

Беручи до уваги викладене, незначні дефекти у оформленні деяких товарно-транспортних накладних, не спростовують висновку суду про реальність господарських операцій між ПП «Оліяр» та ТзОВ «Олія+О».

В процесі судового розгляду судом надано оцінку узагальненій податковій інформації ГУ ДФС у Хмельницькій області від 03.04.17 № 4297/7/22-01-14-06-10.

В наведеній податковій інформації ГУ ДФС у Хмельницькій області зазначено, що згідно проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних 07.11.2016 року ТОВ «Конкордвест» виписано 8 податкових накладних на адресу ТзОВ «Олія+О» на загальну суму ПДВ 247 500 грн. із номенклатурою соняшник. Податкові накладні підписані директором ТОВ «Конкордвест» ОСОБА_4, який відповідно до реєстраційних документів є керівником, головним бухгалтером та засновником товариства. Допитаний, в межах кримінального провадження № 32016030000000036, зареєстрованого СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області, в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що зареєстрував зазначене підприємство на своє ім'я за грошову винагороду в розмірі 2000 грн. та фактично не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Конкордвест» та не знає, де знаходиться печатка даного підприємства. За результатами виїзду оперативними працівниками за адресою реєстрації платника: м. Київ, пр. Миру 9А встановлено, що вказане підприємство за адресою реєстрації не знаходиться та не знаходилось. Відповідно до проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що 09.12.2016 ТОВ «Тіфорбуд» виписано 2 податкові накладні на адресу ТзОВ «Олія+О» на загальну суму ПДВ 847,3 тис. грн. із номенклатурою: соя, кукурудза. Податкові накладні підписані директором ТОВ «Тіфорбуд» ОСОБА_3 Відповідно до результатів опрацювання зібраної податкової інформації від 17.02.2017 № 42/21-22-14-10/40927422 щодо ТОВ «Тіфорбуд» за звітний період декларування ПДВ грудень 2016 року, встановлено, що засновник, керівник та головний бухгалтер ТОВ «Тіфорбуд» - ОСОБА_5 помер ще у 2013 році, індивідуальний податковий номер закритий у зв'язку зі смертю. Зазначена інформація вказує на неможливість реального здійснення господарських операцій з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року по ланцюгу постачання. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Олія+О» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

За результатами аналізу змісту узагальнюючої податковій інформації, судом встановлено, що господарські операції ТОВ «Олія+О» з ТОВ «Тіфорбуд» полягали у купівлі-продажу сої та кукурудзи, тобто сільськогосподарської продукції, яка не придбавалася позивачем у ТОВ «Олія+О».

Тому, ТОВ «Тіфорбуд» взагалі не може фігурувати в ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції для ПП «Оліяр», оскільки ТОВ «Тіфорбуд» не виступав постачальником ріпаку та соняшника для ТОВ «Олія+О».

Відсутність факту придбання в ТОВ «Тіфорбуд» соняшника та ріпаку підтверджується ТОВ «Олія+О» у відповідному листі-відповіді товариства, який долучений позивачем до матеріалів судової справи.

В цьому ж листі ТОВ «Олія+О» наведено перелік постачальників в 2016 році ріпаку- МПП «Сучасник», Селянське фермерське господарство ОСОБА_6, ТОВ «Вайтроу», ТОВ «Інвест форум груп» та соняшнику - ТОВ «Сінерджі-ЛТД», ТОВ «БК Сталпес», ТОВ «Конкордвест».

Факт придбання ТОВ «Олія+О» в 2016 році ріпаку та соняшника в перелічених постачальників підтверджують отримані позивачем від ТОВ «Олія+О» та долучені ним до матеріалів судової справи відповідні документи: договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Наведена у листі-відповіді ТОВ «Олія+О» інформація підтверджує, що ТОВ «Конкордвест» не був єдиним постачальником соняшнику для ТОВ «Олія+О», обсяг постачання якого складає 1 485 000 грн., в т.ч. ПДВ 247 500 грн.

В 2016 році ТОВ «Олія+О» придбано соняшника в кількості 750 тонн на загальну суму 7 425 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 237 500 грн.

Натомість позивачем придбано в ТОВ «Олія+О» соняшнику в кількості 645,2 тонн на загальну суму 7 650 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 275 000 грн.

Тобто, ТОВ «Олія+О» фактично реалізовано ПП «Оліяр» соняшника в значно більшій кількості, ніж придбано в ТОВ «Конкордвест».

Тому, висновки контролюючого органу щодо відсутності поставки товару соняшника від ТОВ «Олія+О» на суму 7 650 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 1 275 000 грн. у зв'язку із наявністю у ланцюгу постачання ТОВ «Конкордвест» є безпідставними.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 №742/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту та витрат.

Проте, відповідачем в акті перевірки не наведено жодних аргументів, які підтверджували б наявність замкнутої схеми руху грошових коштів та узгодженість дій позивача з безпосереднім контрагентом - ТОВ «Олія+О» та його контрагентом - ТОВ «Конкордвест» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаність позивача з такими діями постачальників.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух товару та свідчать про правомірність віднесення ПП «Оліяр» до складу витрат та до складу податкового кредиту вартості товарів, придбаних у ТзОВ «Олія+О».

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього ж суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Беручи до уваги викладене, ПП «Оліяр» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами та/або контрагентами його контрагентів, коли він виконав усі, передбачені законами, вимоги.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.08.17 №0008154814 та № 0008144814.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних доказів на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, в ході розгляду справи не надав, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 0008154814 та № 0008144814 від 10 серпня 2017 року.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за рахунок його бюджетних асигнувань 26709 (двадцять шість тисяч сімсот дев'ять) гривень 93 копійки сплаченого судового збору на користь Приватного підприємства "Оліяр".

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.09.2017.

Суддя Р.М. Брильовський