Постанова № 68596107, 28.08.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/926/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевякова І.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) , у якій просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003131300, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 34 066 грн. 51 коп., з них: за основним платежем - 27 253 грн. 20 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 813 грн. 31 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003121300, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 1 701 грн. 25 коп., з них: за податковим зобов`язанням - 1 361 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 340 грн. 25 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003111300, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи в розмірі 510 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року № Ф-0003141300, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 50 599 грн. 46 коп.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року № 0003151300 на загальну суму 8 767 грн 43 коп.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що вказані податкові повідомлення - рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними, з огляду на наступне. Він є підприємцем та перебуває на загальній системі оподаткування. Підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань став висновок податкового органу, отриманий у ході проведення його планової перевірки, про неправомірне включення позивачем у 2014 - 2015 роках до складу валових витрат сум самостійно вирахуваних амортизаційних нарахувань по основним засобам, що призвело до заниження ФОП ОСОБА_1 одержаного доходу за відповідний період. З такими висновками позивач категорично не погоджується, оскільки вважає, що він має право включати до валових витрат витрати у вигляді амортизаційних відрахувань за основними засобами, які використовуються ним у підприємницькій діяльності.

З огляду на викладене, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафні санкції нараховані протиправно і не підлягають сплаті позивачем.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2015 рік виявлено завищення витрат в загальній сумі 182 073 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 91 340 грн та за 2015 рік на суму 90 733 грн. Зазначене завищення витрат стало наслідком того, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно відніс до витрат в деклараціях за 2014 - 2015 роки суми амортизації транспортних засобів, які не відносяться до витрат операційної діяльності. Зважаючи на те, що позивачем занижений дохід, податковим органом правомірно обраховані суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військовий збір, недоїмка зі сплати єдиного внеску та відповідні штрафні санкції, про що винесені оскаржувані рішення.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (т. 2 а.с. 142).

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вказані норми, а також на частину 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи думку представника відповідача, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) зареєстрований як фізична особа-підприємець 18 квітня 2005 року (т.1 а.с. 14).

Головним управлінням ДФС у Полтавській області у період з 16.02.2017 року по 09.03.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.03.2017 року № 333 /т.1 а.с. 20-32/, в якому зафіксовані наступні порушення:

- порушення статті 44, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб - підприємців на загальну суму 27 253 грн. 20 коп., в тому числі за 2014 рік на суму 13 643 грн 26 коп., та за 2015 рік на суму 13 609 грн 94 коп.;

- порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: невірне визначення суми нарахованих та сплачених платежів з військового збору за 2015 рік, що призвело до заниження податкових зобов`язань в загальній сумі - 1 361 грн.;

- порушення підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, а саме: включення до декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік неправдивих даних;

- порушення пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 63 894 грн. 04 коп., в тому числі за 2014 рік - 32 409 грн. 73 коп., за 2015 рік - 31 484 грн. 31 коп.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003131300, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 34 066 грн. 51 коп., з них: за основним платежем - 27 253 грн. 20 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 813 грн. 31 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003121300, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 1 701 грн. 25 коп., з них: за податковим зобов`язанням - 1 361 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 340 грн. 25 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003111300, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем «адміністративні штрафи» в розмірі 510 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року № Ф-0003141300, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 50 599 грн. 46 коп.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року № 0003151300 на загальну суму 8 767 грн. 43 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 04.05.2017 року № 0003131300 на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу в редакції, чинній на 2014 рік, до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу в редакції, чинній на 2014 рік, встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до редакції Податкового кодексу України від 28.12.2014 року, підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу - виключений.

Проте, відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції від 28.12.2014 року), встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на 2014 рік, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Таким чином, на час формування позивачем спірних витрат у 2014 році в податковому законодавстві була відсутня «прив'язка» до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України щодо обов`язковості визнання витрат саме того періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Визначальним залишається пов`язаність цих витрат з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з пунктом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), до складу інших витрат включаються: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Вказаний Закон України надає фізичній особі - підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому, не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації, та витрат на утримання основних фондів.

Тобто, під час нарахування амортизації фізичній особі - підприємцю достатньо вести такий облік, дані якого давали б змогу судити про правильність обчислення амортизації і балансової (залишкової) вартості основних фондів.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів, та у зв`язку з цим включати до валових витрат втрати у вигляді амортизаційних відрахувань за основними засобами, які використовуються ним у підприємницькій діяльності, є необґрунтованим та безпідставним

Судом встановлено, що основною діяльністю позивача за КВЕД є: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; а також - 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

На підтвердження того, що позивачем здійснювалась зазначена діяльність, ФОП ОСОБА_1 надані копії договорів на транспортно-експедиторське обслуговування та договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом /т.1 а.с. 142-205/, копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних /т. 1 а.с.206 -249; т.2 а.с. 1-11/.

При цьому, згідно з наявної в матеріалах справи копії Книги облікових відомостей по товарно-матеріальних рахунках вбачається, що ФОП ОСОБА_1 використовує у своїй підприємницькій діяльності вантажні автомобілі, напівпричіпи - рефрижератори, напівпричіпи - фургони ізотермічні KOGEL /т.1 а.с. 42-53/. Зазначена автомобільна техніка належить відповідачеві на праві власності, що підтверджується наявними в справі копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів /т. 1 а.с. 54- 60/.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 облік витрат, пов`язаних з обслуговуванням автомобільної техніки, здійснював у Книзі обліку доходів і витрат /т. 1 а.с. 82-91/. На підтвердження витрат, здійснених на утримання автомобільної техніки, позивачем надані банківські виписки про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року /т.2, а.с. 12- 111/.

З акту перевірки вбачається, що факт придбання, оплати, використання запчастин та витратних матеріалів у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_1, відповідачем не заперечується.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми податкового законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість включення позивачем до складу витрат у 2014 та 2015 роках витрат, пов`язаних із амортизацією автотранспортних засобів, в сумі 182 073 грн. Отже, висновок податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат зі сплати за запчастини є необґрунтованим.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003131300, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 34 066 грн. 51 коп., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003121300, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 1 701 грн. 25 коп., суд виходить з наступного.

У зв`язку з висновком про заниження позивачем сум доходів протягом 2014-2015 років, податковим органом зроблений висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: невірне визначення суми нарахованих та сплачених платежів з військового збору за 2015 рік.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Огляду на те, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість тверджень податкового органу відносно завищення позивачем валових витрат по операціям зі сплати вартості запчастин автомобільних засобів та заниження доходів в цій частині, підстав для нарахування військового податку з таких доходів, відповідно до статті 163 Податкового кодексу, не має.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № 0003131300 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі висновків відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, а саме: включення до декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік неправдивих даних, винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення 04.05.2017 року № 0003111300.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Оскільки під час розгляду справи висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат внаслідок віднесення до них самостійно вирахуваних амортизаційних нарахувань по основним засобам, не знайшли свого підтвердження, то й підстав для накладення санкцій за невключення до декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік неправдивих даних, немає.

Отже, податкове повідомлення - рішення 04.05.2017 року № 0003111300 має бути визнане протиправним та скасоване.

Надаючи оцінку вимозі позивача про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року № Ф-0003141300 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року № 0003151300, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з частиною 11 статті 8 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Положеннями пункту 6 статті 1 та частини 3 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Судом встановлено, що висновок ГУ ДФС у Полтавській області про заниження необхідної до сплати суми єдиного внеску побудований лише на твердженні про заниження чистого оподатковуваного доходу.

У зв`язку з тим, що доводи позивача про заниження суми такого доходу не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що відсутні підстави для висновку про заниження суми єдиного внеску за 2014 - 2015 роки, а відтак і відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 року № Ф-0003141300 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 року № 0003151300.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 956 грн. 45 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 956 грн. 45 коп.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10 240 грн, здійснених ФОП ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України, для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

За змістом статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати на правову допомогу, належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

На підтвердження дійсності, обґрунтованості та правомірності здійснених позивачем витрат на правову допомогу, суду надано: договір про надання правової допомоги від 06.06.2017 №33 між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Панченко О.О. (а.с.67 т. 1), ордер на надання правової допомоги №018080, виданий адвокатом Панченко О.О. (а.с.66 т.1), розрахунок вартості наданої правової допомоги від 21.06.2017 року (а.с.100 т. 1) та розрахунок вартості правової допомоги від 03.08.2017 року, а також квитанцію від 19.06.2017 №22/ПО на суму 10000,00 грн, сплачену ОСОБА_1 адвокату Панченко О.О. (а.с. 99 т.1).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 N 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Документально підтверджена сума витрат на правову допомогу становить 10000,00 грн, її розмір відповідає наведеним вище вимогам Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

При цьому суд звертає увагу, що подані розрахунки витрат на правову допомогу містять суму коштів 10240 грн. У той же час сума гонорару за договором становить тільки 10 000 грн та саме така сума фактично була сплачена ФОП ОСОБА_1 адвокату за надані правові послуги за квитанцією від 19.06.2017 року.

Тому суд вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу тільки в межах фактично понесених витрат, тобто 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003131300 від 04.05.2017 року, № 0003121300 від 04.05.2017 року, № 0003111300 від 04.05.2017 року, а також визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 04.05.2017 року № Ф-0003141300 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.05.2017 року № 0003151300.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) судові витрати у розмірі 956 грн. 45 коп. (дев`ятсот п`ятдесят шість гривень сорок п`ять копійок), а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.С. Шевяков