Вирок № 68595083, 31.08.2017, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11015/16-к

Провадження № 1-КП/758/105/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2017 року Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зубця Ю.Г.,

з участю секретарів - Фінагєєвої Ю.Я., Яківчук І.М.,

прокурора - Петренка С.І., Трюхіна А.О., Гошовської Ю.В.,

захисників - Зоценка О.В., Кудрявцева О.В., Сергієнка П.В., Чернявського Р.М,

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

законного представника неповнолітньої обвинуваченої - ОСОБА_7,

представників Подільського УП ГУНП у м. Києві - Кузьміна К.В., Зоценка Є.В.,

представників Служби у справах дітей Подільської районної в м.Києві ДА - Кравченко Т.А., Поцелуєвої О.К.,

обвинувачених - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження №12016100070004618, відносно

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ростов на Дону Російської Федерації, громадянина України, не одруженого, не працюючого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, раніше судимого:

- 09 грудня 1994 року вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 86, ст. 44, ч.2 ст. 140, ч.1 ст.145, ч.1 ст.89, ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 04 березня 1999 року вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст.86, ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 17 лютого 2004 року вироком Зарічного районного суду м.Суми, за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року виправних робіт;

- 05 березня 2007 року вироком Зарічного районного суду м.Суми, за ч. 2 ст. 309, ст. 69, 71, 72 КК України до 2 років 10 днів обмеження волі;

- 08 січня 2009 року вироком Зарічного районного суду м.Суми, за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст. 129, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі;

- 15 червня 2009 року вироком Зарічного районного суду м.Суми, за ч. 2 ст. 185, ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 185, 71 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 01 червня 2012 року вироком Зарічного районного суду м. Суми, за ч. 1 ст. 357, ч.2 ст. 185, ст. 395, ч. 1 ст. 70, 71, ч.1ст. 72 КК України до 1 року 1 місяця та 9 днів позбавлення волі;

- 04 лютого 2014 року вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 14 травня 2014 року Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 2 ст.185, ст. 69 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. 25 листопада 2015 року звільнений з виправної колонії по відбуттю строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,-

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, раніше судимого:

- 24 червня 2008 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.);

- 23 липня 2010 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ст. 69, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі. 22.01.2016 року звільнений з виправної колонії по відбуттю строку покарання;

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки м. Києва, громадянки України, з неповною середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, учениці ЦЦО ДОЗ, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, картку платника податків не отримувала, в силу ст. 88 КК України раніше не судима,

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

18 липня 2016 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_13, перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання раніше йому незнайомої ОСОБА_5 разом із своїми знайомими, де відпочивали.

Цього ж дня, приблизно о 19 год. 05 хв., перебуваючи у кімнаті вищевказаної квартири, звернув свою увагу на два мобільні телефони, а саме: «Nokia 1110i» сірого кольору, «Nokia 1600» сірого кольору та планшет «Elenberg Tab730 3G» білого кольору, що знаходились на дивані. В цей час, у ОСОБА_13 виник умисел на повторне таємне викрадення вищевказаних речей, що належать ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями потерпіла та ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, повторно таємно викрав з дивану наступне майно: мобільний телефон «Nokia 1110i» сірого кольору, вартістю 100 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», варістю 25 гривень на рахунку якої грошових коштів не було, мобільний телефон «Nokia 1600» сірого кольору, вартістю 140 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», варістю 25 гривень на рахунку якої знаходились грошові кошти в розмірі 20 гривень та планшет «Elenberg Tab730 3G» білого кольору, вартістю 850 гривень. Викрадені мобільні телефони ОСОБА_13 помістив до правої кишені штанів, а вищевказаний планшет сховав під футболку та пояс штанів в які був одягнений.

Після чого, ОСОБА_13 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1 160 гривень.

Крім цього, 19 липня 2016 року приблизно о 02 год. 45 хв., ОСОБА_13 разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_12, перебували на зупинці громадського транспорту «вул. Межова», яка розташована по вул. Межова, 10 в м. Києві, де звернули свою увагу на раніше їм незнайому ОСОБА_6, яка проходила повз них. В цей час, у ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 виник умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна поєднаний із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої. Після чого, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 вступили між собою у злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, прослідували за потерпілою ОСОБА_6, яка направлялась до перехрестя вулиць Межова та Червонопільська в м. Києві.

Після чого, приблизно о 03. 00 год., перебуваючи біля будинку № 11/12 по вул. Межова в м. Києві, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 наздогнали потерпілу та обступили її.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, діючи спільно згідно розподілених ролей, а саме: ОСОБА_12 підійшла з лівої сторони до потерпілої ОСОБА_6 та нанесла один удар кулаком своєї правої руку в нижню губу останньої, тим самим застосувала насильство яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, ОСОБА_13 перебуваючи за спиною потерпілої почав виривати мобільний телефон «LG G3s», однак не зміг заволодіти ним, а ОСОБА_14 в цей час перебуваючи попереду потерпілої ОСОБА_6 своєю правою рукою зірвав із шиї останньої ланцюжок із металу жовтого кольору 585 проби вагою 9,061 грами, вартістю 5164 гривень 77 копійок та підвіску із металу жовтого кольору 585 проби із вставкою каменю червоного кольору вагою 2,041 грами, вартістю 12000 гривень.

Після чого, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденими золотими виробами розпорядились на власний розсуд, тим самим завдали потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 17 164 гривень 77 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав частково та показав, що він з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 гуляли, близько 02-03 години ночі по вул. Вишгородській. Біля зупинки побачили потерпілу ОСОБА_6, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння та розмовляла по телефону. Він запропонував ОСОБА_13 познайомитися з нею. Коли ОСОБА_13 вирушив в напрямку ОСОБА_6, потерпіла почала кричати на нього, томі він повернувся назад. Однак ОСОБА_12 це не сподобалось і вона почала сварку з потерпілою. Між ними розпочався словесний конфлікт. ОСОБА_12 пішла за потерпілою яка повідомила по телефону чоловіку, що за нею йдуть троє невідомих. Він пішов за ОСОБА_12, заспокоював та тримав її. ОСОБА_12 була на відстані 3-4 метрів від потерпілої. ОСОБА_13 знаходився поруч, до потерпілої не підходив. Потім він почув що хтось біжить і сказав іншим йти. Вони вже збиралися піти, як він побачив на землі золотий ланцюжок з кулоном, підняв його, потерпіла бачила і сказала що це біжутерії, вона не повідомила, що це її ланцюжок. В подальшому він з ОСОБА_13 пішли на вул. Рокосовського, ОСОБА_12 залишилась з невідомих йому причин. Коли приїхала поліція, запитали про ланцюжок, він повідомив що прикраси в нього та показав ланцюжок з кулоном.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_12 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнала та показала, що 19 липня 2016 року вона гуляла з обвинуваченими в районі вул. Вишгородської. По вул. Межовій, чи 10 чи 13, точно не пам'ятає, викликали таксі. Повз них проходила потерпіла, ОСОБА_14 запропонував ОСОБА_13 познайомитися з нею. Він почав йти в її напрямку, потерпіла почала кричати, що сюди їде поліція, по телефону повідомила що на неї нападають троє невідомих людей. Ображала ОСОБА_13, тому вона почала його захищати, внаслідок чого між нею та потерпілою виник словесний конфлікт. Потім потерпіла почала прохати когось по телефону, щоб швидко йшов сюди. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пішли до потерпілої, вона слідом за ними. Перейшла на протилежний бік вулиці та зупинилася, побачила як ОСОБА_13 почав щось виривати у потерпілої з руки. ОСОБА_14 пішов до нього, але вона намагалася його тримати. Через декілька секунд побачила, як ОСОБА_14 зірвав ланцюжок з потерпілої, яка намагалася відбитися від нього. Вони пішли, а до неї підбіг чоловік потерпілої та зупинив. Вона зателефонувала до ОСОБА_14, який повідомив, що будуть чекати її з ОСОБА_13 біля магазину «АТБ». В подальшому поліція затримала ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Зазначила, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до цих подій не повідомляли, що збираються здійснити грабіж або крадіжку. Потерпіла повідомляла чоловіку, що в неї забрали ланцюжок, не говорила конкретно, хто це зробив, по опису вона зрозуміла, що це був ОСОБА_14 Не визнаю себе винною у повному обсязі, оскільки не наносила удари потерпілій, взагалі до потерпілої не підходила.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185, визнав у повному обсязі, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав та показав, що 18 липня 2016 року він разом з ОСОБА_14 та його товаришем, зайшли в гості до знайомої ОСОБА_5, вона запросила випити чаю. Перебуваючи сам в кімнаті, побачив планшет та два телефони, забрав їх та непомітно вийшов з квартири. Планшет взяв із документами та коробкою, який цього ж дня продав незнайомій особі.

19 липня 2016 року він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_14 гуляли по вул. Межовій, викликали таксі, та чекали, а згодом біля зупинки побачили потерпілу. Йому запропонували познайомитися з нею, він ступив декілька кроків в її напрямку, вона почала кричати по телефону, який тримала в руках, що на неї нападають троє, він одразу повернувся назад. Внаслідок цих дій виник конфлікт між потерпілою та ОСОБА_12 Конфлікт тривав близько 2-3 хвилин. ОСОБА_14 намагався заспокоїти ОСОБА_12, тримав її. Ніхто близько до потерпілої не підходив, нічого в неї не забирав. Він з ОСОБА_14 з місця подій пішли швидким кроком, тому що не хотіли подальшого конфлікту, оскільки йшов чоловік потерпілої.

Підтвердив, що потерпіла була у стані алкогольного сп'яніння, поводила себе неадекватно, лаялася з ОСОБА_12

Не дивлячись на часткове невизнання обвинуваченим ОСОБА_13 своєї вини в пред'явленому йому обвинуваченні, а також часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_14 та невизнання вини ОСОБА_12 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України суд дійшов до висновку про доведеність їхньої вини у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими в суді доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що влітку, у нічний час, точної дати не пам'ятає, повертаючись додому їй стало зле, тому вона попросила чоловіка її зустріти. На зупинці по вул. Межовій перебували два хлопці та дівчина. Її покликала дівчина, яка стояла з двома хлопцями. Вона не надала цьому значення, та продовжувала йти, одночасно подзвонила чоловіку, щоб дізнатися де він. Чоловік повідомив, що чекає на Межовій. В цей час троє вищевказаних невідомих осіб, почали йти за нею. Вона прискорила рух, вони продовжували йти за нею. Вона побігла, та в цей час у неї порвалося взуття, вона повідомила по телефону чоловіку, який увесь час перебував на лінії, що за нею біжать троє людей. Наздогнавши, вони обступили її, чим унеможливили подальший рух. ОСОБА_14 зірвав з неї золотий ланцюжок з кулоном. ОСОБА_13 намагався забрати мобільний телефон, який вона міцно тримала в лівій руці, та перевіряв кишені. ОСОБА_12 кричала на неї, ображала, погрожувала, вдарила рукою по обличчю в область нижньої губи, виражалася нецензурною лайкою відносно неї. Заволодівши її майном хлопці побігли в невідомому їй напрямку, а ОСОБА_12 спіймав її чоловік.

Коли приїхала поліція, ОСОБА_12 на прохання поліції добровільно зателефонувала до ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які повідомили, що чекають її по вул. Рокосовського, де в подальшому останні були затримані.

Зазначила, що причин для конфлікту з обвинуваченими не було. Під час пограбування, особи діяли спільно.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що 18 липня 20016 року близько 19 години в кімнаті її квартири АДРЕСА_1, перебували ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які попросили її зробити їм чаю. Коли вона повернулася, до кімнати виявила відсутність речей, а саме, двох мобільних телефонів марки «Nokia 1110i» та «Nokia 1600», планшета, грошей. Вона зрозуміла, що обвинувачені взяли речі.

Особисто з обвинуваченими знайома не була. Цивільна дружина ОСОБА_13, робила їй масаж, тому вона впустила його до себе у квартиру.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомила, що вона працюючи інспектором Управління патрульної служби в м. Києві 18 липня 2016 року заступила на чергування з напарником ОСОБА_18 в нічну зміну. 19 липня 2016 року близько 03 години 30 хвилин надійшов виклик по допомогу по вул. Бестужева. Прибувши туди двома екіпажами № 703 та № 710, зустріли потерпілу ОСОБА_6, яка стояла зі своїм чоловіком та обвинуваченою ОСОБА_12 В ході отримання інформації від них було встановлено, що з потерпілої було зірвано золотий ланцюжок та золоту підвіску. ОСОБА_12 відволікала її увагу, нецензурно лаялася, в той час ОСОБА_13 зірвав з неї прикраси. ОСОБА_12 подзвонила до ОСОБА_14, він повідомив, що вони чекатимуть на неї біля магазину «АТБ» по вул. Рокосовського. Вона з ОСОБА_19 вирушили в цьому напрямку та біля парку побачили двох осіб які розійшлися в різні боки. Вони побігли у бік одного з них, та затримали його, в подальшому з'ясували що це був ОСОБА_13 ОСОБА_14 затримали її напарники. ОСОБА_12 та потерпіла впізнали ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Потерпіла вказала, що ОСОБА_13 зірвав з неї прикраси. Пізніше після прибуття СОГ в присутності двох понятих у гаманці ОСОБА_14 було знайдено прикраси, їх було доставлено до Подільського управління поліції ГУНП в м. Києві. До приїзду СОГ проводилася поверхнева перевірка ОСОБА_14, він добровільно показав прикраси, потім сховав їх назад. ОСОБА_12 плуталася в тому, звідки знайома з іншими обвинуваченими, про планування крадіжки не зазначала.

Зазначила, що спілкувалася з ОСОБА_13, коли він перебував у її службовому автомобілі, поводив себе спокійно, про причину затримання йому повідомили, на що він відповів, що йому боятися нічого та він ні в чому не винний.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 повідомив, що він працюючи інспектором Управління патрульної служби в м. Києві в екіпажі № 710 разом з ОСОБА_17, в липні 2016 року близько 3-4 години ночі. Під час відпрацювання виклику про пограбування ОСОБА_6, по вул. Рокосовського було помічено двох підозрілих осіб чоловічої статі, які підходили по орієнтуванню. Затриманих осіб впізнала потерпіла, це були ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Затримані поводили себе спокійно, вину визнавали частково та неохоче, в силу того що потерпіла впізнала їх. ОСОБА_14 повідомив, що ланцюжок перебуває у гаманці.

Окрім показів потерпілих та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується наступними дослідженими в суді письмовими доказами.

Так, згідно з дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 19 липня 2017 року, зафіксовано напрямок руху обвинувачених та потерпілої ОСОБА_6, а також місце вчинення злочину.

Згідно протоколу огляду місця події від 19 липня 2016 року, у ОСОБА_14 який перебував в приміщенні для прийому громадян Подільського УП ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 20, вилучено мобільний телефон марки «Нокіа 1600» ІМЕІ: НОМЕР_3, з сім картою мобільного оператора «Київстар».

Згідно протоколу огляду місця події від 19 липня 2016 року, у ОСОБА_14 який перебував в автомобілі патрульної поліції, екіпажу 0703, за адресою: м. Київ, вул. Рокосовського, 7, з чорної сумки, яка знаходилася у нього через плече, з гаманця, вилучено золотий ланцюжок та золотий кулон з каменем червоного кольору.

Згідно протоколу огляду місця події від 19 липня 2016 року, у ОСОБА_12 яка перебувала в приміщенні кабінету №120 Подільського УП ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 20, вилучено мобільний телефон марки «Нокіа 1110і» ІМЕІ: НОМЕР_4.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 липня 2016 року, ОСОБА_6 заявила, що впізнала на фото №4 дівчину, котра разом з невідомими 19 липня 2017 року пограбували її та в усній формі остання перешкоджала кликати на допомогу та вдарила її в обличчя. Особу впізнала за зовнішніми рисами обличчя. На фотознімку №4 зображена ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 липня 2016 року, ОСОБА_6 заявила, що впізнала на фото №1 чоловіка, котрий разом з невідомими 19 липня 2017 року заволоділи золотим ланцюжком та кулоном і намагався вирвати телефон. Особу впізнала за зовнішніми рисами обличчя. На фотознімку №1 зображений ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 липня 2016 року, ОСОБА_6 заявила, що впізнала на фото №3 чоловіка, котрий 19 липня 2017 року по вул. Межова, 11/12 в м.Києві, зірвав в неї з шиї золотий ланцюжок з кулоном. Особу впізнала за зовнішніми рисами обличчя. На фотознімку №3 зображений ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 серпня 2016 року, ОСОБА_5 заявила, що впізнала на фото №1 чоловіка, котрий 18 липня 2016 року у вечірній час перебував в приміщенні її квартири. Особу впізнала за зовнішніми рисами обличчя, а саме, овал обличчя, носа, очам, зачісці. На фотознімку №1 зображений ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 серпня 2016 року, ОСОБА_5 заявила, що впізнала на фото №3 чоловіка, що саме він є ОСОБА_14. Особу впізнала за зовнішніми рисами обличчя, а саме, овал обличчя, носа, губами, за волоссям. На фотознімку №3 зображений ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно висновку експерта №330хс від 29 липня 2016 року,наданий на дослідження ланцюжок з металу жовтого кольору (об'єкт 1) виготовлений із сплаву на основі золота (59,59%), а також містить срібло, мідь та цинк, з пошкодженим замком з металу жовтого кольору (об'єкт 1а) виготовленим із сплаву на основі золота (58,67%), а також містить срібло та мідь. Довжина ланцюжка становить 52,5 см. На ланцюжку є відбитки клейма та іменника у вигляді набору символів: "8", "КГНО" та "К, ІС, тризуб, 585". Маса виробу становить 9,061 г.

Надана на дослідження підвіска з металу жовтого кольору з вставкою в центральній частині виробу каменю овальної форми червоно - оранжевого кольору (об'єкт 2) виготовлена із сплаву на основі золота (59,15%), а також містить мідь,цинк та срібло. Маса виробу становить 2,041 г.

Наданий на дослідження ланцюжок з металу жовтого кольору (об'єкт 1) виготовлений із сплаву на основі золота (59,59%), а також містить срібло, мідь та цинк, з пошкодженим замком з металу жовтого кольору об'єкт 1а) виготовленим із сплаву на основі золота (58,67%), а також містить срібло та мідь. Довжина ланцюжка становить 52,5 см. На ланцюжку є відбитки клейма та іменника у вигляді набору символів: "8", "КГНО" та "К, ІС, тризуб, 585". Маса виробу становить 9,061 г.

Надана на дослідження підвіска з металу жовтого кольору з вставкою в центральній частині виробу каменю овальної форми червоно - оранжевого кольору (об'єкт 2) виготовлена із сплаву на основі золота (59,15%), а також містить мідь,цинк, срібло. Маса виробу становить 2,041 г.

Згідно висновку експерта № 473тв від 12 серпня 2016 року, ринкова вартість ланцюжка із металу жовтого кольору 585 проби вагою 9,061 грами на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме 19 липня 2016 року могла становити 5164,77 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят чотири грн. 77 коп.).

Згідно висновку експерта №485тв від 17 серпня 2016 року, ринкова вартість мобільного телефону «Nokia 1110i», мобільного телефону «Nokia 1600» та планшету марки «Elenberg Tab730 3G» в корпусі білого кольору на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме: 18 липня 2016 року могла становити 1090,00 грн. (одну тисячу дев'яносто грн. 00 коп.).

Оцінюючи вищезазначені досліджені судом докази по справі, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Таким чином, суд розцінює часткове невизнання вини обвинуваченими як обрану ними позицію захисту від пред'явленого обвинувачення, спробу ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину, оскільки їх доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження, а зібрані та досліджені у справі докази, суд вважає послідовними, логічними, такими, що взаємозв'язані між собою та відповідають фактичним обставинам справи, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненому злочині доведена повністю і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненому злочині доведена повністю і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Також, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненому злочині доведена повністю і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Суд не погоджується з думкою захисника ОСОБА_12, який вважає що дії останньої слід кваліфікувати за ст.296 КК України (хуліганство).

Як зазначила, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6, що під час пограбування, особи серед яких була обвинувачена ОСОБА_12 діяли спільно, та їх дії були направлені на заволодіння її особистим майном, а саме золотим ланцюжком з кулоном і мобільним телефоном.

Крім того під час її пограбування, ОСОБА_12 вдарила її рукою по обличчю в область нижньої губи, спричинивши їй фізичну біль.

Тому, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_12 у вчиненому злочині доведена повністю і її умисні дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченим суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про їхню особу, те, що вони на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебували, не працюють, не одружені, обвинувачена ОСОБА_12 має молодий вік та навчається у ЦЦО ДОЗ, обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 раніше судимі, в той час коли обвинувачена ОСОБА_12 в силу ст. 88 КК України раніше не судима.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14, передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_12, суд визнає вчинення злочину неповнолітнім, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_13, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочину.

З врахуванням конкретних обставин справи, зважаючи на наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги молодий вік, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_12 до покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України та покладанням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки на думку суду, виправлення обвинуваченої можливе без реального відбування покарання, та є достатнім для досягнення цілей кримінального покарання та таким, що відповідає засадам справедливості.

Враховуючи вказані обставини, а також конкретні обставини справи, суспільну небезпеку посягань на чуже майно, наслідки від вчинених злочинних дій, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що мета покарання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 може бути досягнута лише шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі, яке пов'язане з ізоляцією від суспільства, що відповідатиме суспільній небезпеці вчиненого злочину проти власності та буде належним чином сприяти виправленню обвинувачених та запобіганню вчинення ними інших злочинів.

Визначаючи остаточне покарання ОСОБА_13 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.186 КК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_13 визнав в повному обсязі заявлений по справі цивільний позов ОСОБА_5, позовні вимоги підтверджуються фактичними обставинами, які пред'явлені в обвинуваченні, у зв'язку з цим, суд прийшов до висновку, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинувачених процесуальні витрати, пов'язані із проведенням по справі експертних досліджень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (два) роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з моменту його затримання, а саме, з 20 липня 2016 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_13, до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Зарахувати у строк відбування покарання згідно ч.5 ст.72 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами №270-VI від 15.04.2008, №838-VIII від 26.11.2015) ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, час його попереднього ув'язнення з 20 липня 2016 року по день набрання вироку законної сили, якщо запобіжний захід не буде змінено, де одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, рахувати з моменту затримання, а саме, з 20 липня 2016 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_14 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Зарахувати у строк відбування покарання згідно ч.5 ст.72 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами №270-VI від 15.04.2008, №838-VIII від 26.11.2015) ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, час його попереднього ув'язнення з 20 липня 2016 року по день набрання вироку законної сили, якщо запобіжний захід не буде змінено, де одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.104 КК України, звільнити ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку 2 (два) роки, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_12, наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_13, ОСОБА_21 та законного представника ОСОБА_12 солідарно на користь держави вартість проведеної по справі судово-хімічної експертизи № 330хс від 29 липня 2016 року в розмірі 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) гривень 72 копійки; судової товарознавчої експертизи № 473тв від 12 серпня 2016 року в розмірі 351 (триста п'ятдесят одна) гривня 84 копійок.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави вартість проведеної по справі судової товарознавчої експертизи №485тв від 17 серпня 2016 року в розмірі 439 (чотириста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.

Речові докази по справі - золотий ланцюжок та золотий кулон із каменем червоного кольору, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити у її володінні, як законного власника.

Речові докази по справі - мобільний телефон «Нокіа 1110і» ІМЕІ: НОМЕР_4, мобільний телефон «Нокіа 1600» ІМЕІ: НОМЕР_3, одна сім карта мобільного оператора «Київстар», одна сім карта мобільного оператора «Лайф», які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_22 - залишити у її володінні, як законного власника.

Речові докази по справі - одна сім карта мобільного оператора «Лайф» та одна сім карта мобільного оператора «Київстар», які знаходяться на зберіганні у камері схову Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві - знищити.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_13, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, суму завданих матеріальних збитків, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, що утримується під вартою, з моменту отримання копії вироку, через Подільський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя: Ю.Г. Зубець