Ухвала суду № 68594584, 07.08.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12358/16-к

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., при секретарі Євсєй Ю.М., за участі прокурора Шевченка П.М., представника ТОВ «Барс 2000» ОСОБА_1, розглянувши клопотання ТОВ «Барс 2000» про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання ТОВ «Барс 2000» про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12014100000000740.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2017 року клопотання передано слідчому судді Сазоновій М.Г.

Заявник зазначає, що 12.08.2016 року за адресою: м.Київ, проспект Генерала Ватутіна, 14-А. слідчим Дніпровського УП ГУНП у м.Києві Мєшковим К.О. було здійснено демонтаж модульного автомобільного газозаправного пункту модульного пункту (АГЗП), а саме: металеві резервуари для зберігання скрапленого газу білого кольору з пошкодженим ідентифікаційним номером, колонки заправної марки «Petro Primus LPG 2» №1201003 та газ скраплений в кількості 5330 літра.

16 серпня 2016 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м.Києві Мєшкового К.О. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12014100000000740 від 30.04.2014 року, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.273 КК України.

Враховуючи те, що накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження є не обґрунтованим, відсутні підстави для арешту майна, не встановлено розмір шкоди та співрозмірність обмеження права власності.

На думку заявника в даний час, відпала потреба у застосуванні цього заходу, а тому ним подано дане клопотання згідно вимог статті 174 КПК України про скасування цього арешт.

У судовому засіданні представник заявника заявлене клопотання підтримала, просила задовольнити зі вказаних у ньому підстав, у той час, як прокурор заперечував проти даного клопотання, мотивуючи тим, що арешт накладено обґрунтовано, в органу досудового розслідування у вказаному заході забезпечення кримінального проваджесня потреба не відпала.

Слідчий суддя заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали судового провадження приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, з огляду на положення ч.ч.1, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.

Як встановлено у судовому засіданні підстави для скасування арешту майна, які наведені в клопотанні, були предметом розгляду Апеляційного суду м. Києва, ухвалою якого від 06 вересня 2016 року вищевказану ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Барс 2000» без задоволення.

За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку у задоволенні клопотання відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ТОВ «Барс 2000» про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2014 за № 12014100000000740, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.273 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: М.Г.Сазонова