Ухвала суду № 68594082, 31.08.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1779/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБондаренка С. І.суддівВініченка Б. Б., Новікова О. М. при секретаріЧуйко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «Агроко» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків, упущеної вигоди, витрат на відновлення порушеного права та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Агроко» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків, упущеної вигоди, витрат на відновлення порушеного права та моральної шкоди.

Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони СТОВ «Агроко» вчиняти певні дії, а саме відчужувати або передавати у чуже користування земельну ділянку ОСОБА_6, кадастровий номер НОМЕР_1, самостійно на свій розсуд збирати на цій земельній ділянці та реалізовувати урожай сої без дозволу позивача або без відповідного окремого рішення суду з цього питання, прийнятого у судовому засіданні з обов'язковою участю позивача як власника земельної ділянки; заборони СТОВ «Агроко» вчиняти певні дії, направлені на перешкоджання землевпорядній організації по проведенню нею робіт по відновленню межових знаків на вищевказаній земельній ділянці; зобов'язання СТОВ «Агроко» як суміжного землекористувача у строк до 30 червня 2017 року вчиняти певні дії, які визначені у п.п. 3.12, 4.1-4.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року, а саме: бути присутнім при цьому та сприяти у встановленні твердих меж, а також відновленню межових знаків на земельній ділянці позивача.

Заяву обґрунтовував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач може розпорядитись земельною ділянкою без волі позивача, користуватись земельною ділянкою засіюючи її та збираючи врожай , відмовляється брати участь у встановленні межових знаків.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та повернути заяву про забезпечення позову до суду першої інстанції для її подальшого розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Підстави забезпечення позову встановленні частиною 3 статті 151 ЦК України, відповідно до якої забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим рішення суду.

Частиною 1 ст.152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову а саме : накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавств при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Агроко» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків, упущеної вигоди, витрат на відновлення порушеного права та моральної шкоди.

Звертаючись із заявою про забезпечення даного позову шляхом заборони СТОВ «Агроко» вчиняти певні дії, а саме відчужувати або передавати у чуже користування належну йому земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, самостійно на свій розсуд збирати на цій земельній ділянці та реалізовувати урожай сої без дозволу позивача або без відповідного окремого рішення суду з цього питання, прийнятого у судовому засіданні з обов'язковою участю власника земельної ділянки, заявник вказував на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 4 статті 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що відповідно позбавляє СТОВ «Агроко» можливості відчужувати або передавати у чуже користування вказану земельну ділянку.

Просячи забезпечити позов шляхом заборони відповідачу відчужувати та передавати у чуже користування земельну ділянку, що належить позивачу, останній фактично просить обмежити відповідача у здійсненні права власності, а саме права розпорядження (ст..317 ЦК України), що відповідач і без заходів забезпечення позову та без участі самого позивача, як власника земельної ділянки, і так юридично не може вчинити.

Вимога заборонити СТОВ «Агроко» самостійно на свій розсуд збирати на земельній ділянці та реалізовувати урожай сої без дозволу ОСОБА_6 або без відповідного окремого рішення суду не узгоджується зі змістом заявлених позовних вимог, в яких відсутні вимоги які вказували б на спір за вирощений урожай, а відтак і у такий спосіб не може забезпечуватись поданий позов, крім того такий спосіб може привести до нанесення збитків.

Відновлення межових знаків, стосується захисту права власності, оскільки визначає право особи на конкретне місце знаходження земельної ділянки як об'єкта права власності, тому вимоги щодо перешкод відповідача у встановленні межових знаків, можуть бути предметом позовних вимог, як спосіб захисту порушеного права власності і розглядатись по суті, а не як вид забезпечення позову.

Порушення строків розгляду поданої заяви та строків внесення копії судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень, не може бути підставою для скасування чи зміни правильної по суті оскаржуваної ухвали суду.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не тягнуть за собою скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку про відхилення поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313,314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а ухвалу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «Агроко» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків, упущеної вигоди, витрат на відновлення порушеного права та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :