Ухвала суду № 68593441, 31.08.2017, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1896/17

Номер провадження 1-кс/559/609/2017

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою

"31" серпня 2017 р. Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі

слідчого судді Ходак С.К.

секретаря судового засідання Свирида М.І.

з участю:

прокурора Сабада О.М.

захисника адвоката Рідченко М.В.

слідчого Сидорчука М.А.

розглянувши клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Сидорчука М.А., погоджене із прокурором Дубенської місцевої прокуратури Сабада О.М., за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180040000782, від 08 липня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України про обрання відносно підозрюваного

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрорваного та проживаючого за адресою АДРЕСА_1

запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ :

Досудовим розслідуванням встановлено, щоОСОБА_4, неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, востаннє - 16.02.2017 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 та ч.2 ст.190 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до вимог ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки, після чого в період іспитового строку на шлях виправлення не став та знову вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності.

Встановлено, що 08 липня 2017 року, приблизно о 05 годині, ОСОБА_4 разом із своїм знайомим ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебували в парку по вул. Майдан Незалежності в м. Дубно Рівненської області, де побачили ОСОБА_6, який відпочивав на лавці у даному парку, в ході чого ОСОБА_5 вступивши у злочинну змову з ОСОБА_4 вирішив незаконно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на особисте збагачення за рахунок чужого майна, разом із ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 та після короткої розмови обійняв його, в ході чого, розуміючи, що за його діями спостерігає потерпілий, ОСОБА_5, правою рукою дістав з нагрудної кишені сорочки ОСОБА_6 його мобільний телефон марки Samsung GT-C3010 вартістю 250 гривень та грошові кошти в сумі 50 гривень, які відразу передав ОСОБА_4, який в цей час знаходився поруч з ним.

В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ігноруючи прохання потерпілого про необхідність повернення йому його мобільного телефону та грошових коштів, залишили місце вчинення злочину, перевівши таким чином викрадене майно у своє протиправне володіння, чим спричинили ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 300 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4, внаслідок своїх умисних дій обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: проведеним оглядом місця події на яке вказав потерпілий, в ході якого детально показав місце, обставини та механізм вчинення правопорушення, протоколом огляду місця події в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Самсунг» чорно сірого кольору який описує потерпілий, показаннями свідка ОСОБА_7, в ході допиту якого було встановлено, що день вчинення крадіжки ОСОБА_5 передав йому вказаний викрадений телефон потерпілого, протоколами впізнання особи по фотографіях в ході проведення яких потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як осіб, які відкрито заволоділи його майном, показаннями потерпілого ОСОБА_6 які він надав вході допиту його, як потерпілого, показаннями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які підтверджують подію вчинення даного злочину, а також іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Крім цього, в ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, було встановлено, що ОСОБА_4 вироком Дубенського міськрайонного суду від 16.02.2017 року встановлено іспитовий строк терміном 2 роки. Крім того встановлено, що в період іспитового строку, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, знову вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності.

Таким чином, ОСОБА_4 не заважаючи на всі надані йому можливі заході стати на шлях виправлення та усвідомити провину, належних висновків не зробив, а продовжив свою злочинну діяльність вчинивши новий корисливий в період іспитового строку, це дає підстави вважати, що ОСОБА_4 зухвало продовжує свою злочинну діяльність шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, тобто є суспільно-небезпечною особою, яка потребує ізоляції від суспільства, та, перебуваючи на волі, може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти нові злочини.

Таким чином, слідством встановлено наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. А тому, з метою припинення злочинної діяльності ОСОБА_4 слідчий вважає, що останній потребує ізоляції від суспільства шляхом застосування до нього такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Згідно ч.5 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Обрання ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, на думку слідчого, наприклад, у виді домашнього арешту, не забезпечить належної поведінки підозрюваного, тому що у даному випадку знову ж таки для останнього будуть створені умови і надана можливість продовжити свою злочинну діяльність.

Крім цього, ОСОБА_4 по місцю свого постійного проживання, характеризується з посередньої сторони, на зауваження не завжди реагує адекватно. До адміністративної відповідальності на території сільської ради не притягався.

На підставі вищевикладеного, слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити..

Слідчий у судовому засіданні просить клопотання задоволити. Вважає, що жоден більш м'який запобіжний захід не усуне наявних ризиків.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, повідомив, що не вчиняв спроб переховуватися від слідства.

Захисник просив застосувати запобіжний захід не повязаний із триманням під вартою.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи слідчого і прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до припису ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991р. зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те що можна вважати обґрунтованим , залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв»язки з суспільством.

Слідчий суддя переконався, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, яке є злочином тяжких та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років.

Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри, ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: проведеним оглядом місця події на яке вказав потерпілий, в ході якого детально показав місце, обставини та механізм вчинення правопорушення, протоколом огляду місця події в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Самсунг» чорно сірого кольору який описує потерпілий, показаннями свідка ОСОБА_7, в ході допиту якого було встановлено, що день вчинення крадіжки ОСОБА_5 передав йому вказаний викрадений телефон потерпілого, протоколами впізнання особи по фотографіях в ході проведення яких потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як осіб, які відкрито заволоділи його майном, показаннями потерпілого ОСОБА_6 які він надав вході допиту його, як потерпілого, показаннями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які підтверджують подію вчинення даного злочину.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об'єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування, яке було розпочато 08.07.2017 року.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Всі докази перевіряються лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.

Слідчий суддя вважає доведеним прокурором, що існує ризик переховування від органів досудового розслідування. Також існує ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, реальний майновий стан його на даний час не встановлено, джерело доходів також. З точки зору слідчого судді вказані факти є такими, що заслуговують на увагу і підтверджують існування вказаного ризику.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Суд враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації. Підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний із триманням під вартою, надасть можливість підозрюваному переховуватися від органів досудового розслідування, а отже не забезпечить відсутність такого ризику, не підтверджені жодним фактом. Посилання при цьому, лише на те, що ОСОБА_4 переховується від досудового розслідування, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий, не наддав суду будь-яких підтверджуючих даних (наприклад викликів підозрюваного) та змістовних усних пояснень, окрім як долучив постанову про зупинення досудового розслідування, а це на думку суду, є недостатнім обґрунтуванням.

Оцінивши все в сукупності слідчий суддя вважає необхідним та доцільним, керуючись нормою ч.4 ст. 194 КПК України, обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід -домашній арешт, оскільки прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-197, 202, 205,309, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Сидорчука М.А., погоджене із прокурором Дубенської місцевої прокуратури Сабада О.М., за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180040000782, від 08 липня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрорваного та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 - запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 03 жовтня 2017 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати ОСОБА_4

- прибувати до слідчого у кримінальному провадженні за першою вимогою.

- з 20 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1;

- прибувати за першим викликом суду;

Згідно з ч.4 ст.181 КПК України копію ухвали направити для виконання за місцем проживання підозрюваного - Дубенський відділ поліції ГУНП у Рівненській області (35603, вул.Пекарська, 10, м.Дубно, Рівненської області) та зобов'язати негайно поставити на облік ОСОБА_4 і повідомити про це слідчого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Дубенського ВП ГУ Національної поліції України в Рівненській області Сидорчука М.О. за місцем здійснення досудового розслідування.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ознайомити підозрюваного ОСОБА_4 під підпис з ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та вручити копію.

Дата закінчення дії ухвали 03 жовтня 2017 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Рівненської області протягом п'яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя:

«___»__.2017 року - повний текст ухвали отримав

роз'яснено обов'язки покладені судом та наслідки їх невиконання__Солтис В.В.