Рішення № 68590311, 29.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.08.2017 Справа № 905/1371/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк в особі Філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м.Краматорськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО, c.Малоорлівка

про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 1002891,46 грн.; розірвання договору кредитної лінії №5 від 21.01.2014.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк в особі Філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО, c.Малоорлівка про стягнення заборгованості в розмірі 1002891,46 грн., з яких 712630,13 грн. відсотки за користування кредитом, 15540,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими комісійними винагородами, 121830,31 грн. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості по процентам та комісіям, 152891,02 грн. - три проценти річних по простроченим сумам заборгованості; про розірвання договору кредитної лінії №5 від 21.01.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем умов договору кредитної лінії №5 від 21.01.2014.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.06.2017 порушено провадження по справі №905/1371/17.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог, надав пояснення від 07.08.2017 по суті спору.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За висновками суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 86222, Донецька обл., Шахтарський р-н., с. Малоорлівка, вул. Широка, буд. 21. Аналогічна адреса зазначена в позовній заяві.

У відповідності до листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта відділення поштового звязку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. с. Малоорлівка Шахтарського району, у звязку з чим ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду даної справи, про день, місце та час судового засідання.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

21.01.2014 між позивачем, Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (банк) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО, c. Малоорлівка (позичальник) був укладений договір кредитної лінії №5 (кредитний договір).

За своєю правовою природою договір кредитної лінії №5 від 21.01.2014 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору банк зобовязується надати на умовах цього договору, а позичальник зобовязується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 20 січня 2015 року (пункт 2.2. кредитного договору).

В п. 2.3 кредитного договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1850000,00 грн.

Відповідно до пп. 2.3.1 та пп. 2.3.2 кредитного договору кредит позичальнику може надаватися в таких валютах: гривня. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини). Сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком:

ПеріодДіючий ліміт кредитування, (валюта)З дня видачі по 31.08.2014 (включно)1850000,00 грн.З 01.09.2014 по 30.09.2014 (включно)1750000,00 грн.З 01.10.2014 по 31.10.2014 (включно)1350000,00 грн.З 01.11.2014 по 30.11.2014 (включно)950000,00 грн.З 01.12.2014 по остаточну дату дії кредитного договору400000,00 грн.З метою дотримання Діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобовязаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період. У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором.

Згідно п. 2.4. кредитного договору кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (надалі цільове призначення кредиту): поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 2.7. кредитного договору за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку відповідно плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

- Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18,5 процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором. (пп. 2.7.1. кредитного договору).

- Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (пп. 2.7.2. кредитного договору).

- Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10 лютого 2014 року (пп. 2.7.3. кредитного договору).

- У випадку порушення зобовязань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 цього договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 20,5 процентів річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобовязань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобовязання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору (пп. 2.7.4. кредитного договору).

Згідно п. 2.10. та пп. 2.10.2 кредитного договору за надання банківських послуг позичальник сплачує банку комісійні винагороди, зокрема, за обслуговування кредиту сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,03% відсотків від основної суми боргу станом на останнє число звітного місяця щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним місяців.

У відповідності до п. 10.5 кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області по справі №310/3556/15-ц від 21.05.2015, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнакіївське благо», ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованість за кредитним договором № 5 від 21.01.2014 станом на 30.03.2015 в сумі 2650039,38 грн. (яка складається з заборгованості по тілу кредиту, по процентам, комісіям, пені, 3% річних , інфляційних витрат)

Тобто рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області по справі №310/3556/15-ц від 21.05.2015 в частині встановлення факту видачі кредиту та невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 5 від 21.01.2014 року має преюдиційний характер для цієї справи.

Як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 712630,13 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими комісійними винагородами в розмірі 15540,00 грн. за період з 30.03.2015 по 28.04.2017, означені суми підтверджується наявними в справі банківськими виписками.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення зазначених сум, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 712630,13 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими комісійними винагородами в розмірі 15540,00 грн. за період з 30.03.2015 по 28.04.2017 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також до стягнення інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості по простроченим процентам за період з квітня 2015 року по березень 2017 року та простроченим комісійним за період з червня 2014 року по березень 2017 року у загальному розмірі 121830,31 грн. та три проценти річних від суми заборгованості 152891,02 грн. за період з 30.03.2015 по 28.04.2017.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є штрафними санкціями (штрафом, пенею), а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 152891,02 грн. за період з 30.03.2015 по 28.04.2017.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Самостійно здійснивши розрахунок сум індексу інфляції у відповідності до п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 121830,31 грн.

Крім того, позивач просить суд розірвати кредитний договір №5 від 21.01.2014 в звязку з істотним порушенням відповідачем умов договору кредиту по поверненню основного боргу та сплаті процентів.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За приписами пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки: розірвання договору, відшкодування збитків та інше.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором позбавило позивача грошових надходжень, на які він розраховував при укладенні договору, а тому таке порушення відповідачем умов договору є істотним.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-пр/2002 недотримання позивачем ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-74гс11.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором №5 від 21.01.2014 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про розірвання кредитного договору №5 від 21.01.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО, c.Малоорлівка задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО, c.Малоорлівка (86222, Донецька обл., Шахтарський р-н., с. Малоорлівка, вул. Широка, буд. 21, код ЄДРПОУ 33665029) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м. Краматорськ (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сіверська (ОСОБА_4), б. 54, код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 712630,13 грн., прострочену заборгованість за нарахованими комісійними винагородами в розмірі 15540,00 грн., інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості в розмірі 121830,31 грн., три проценти річних в розмірі 152891,02 грн., судовий збір в розмірі 16643,37 грн.

Розірвати кредитний договір №4 від 22.03.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄНАКІЇВСЬКЕ БЛАГО, c.Малоорлівка.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 29.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 04.09.2017. Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2017.

Суддя Г.Є. Курило