Постанова № 68589677, 30.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2017 р. Справа № 924/845/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного виробничого підприємства "Добробут-СП" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року у справі №924/845/15 (головуючий суддя Муха М.Є., суддя Виноградова В.В., суддя Танасюк О.Є.)

за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України

до приватного виробничого підприємства "Добробут-СП"

про стягнення 769 775 грн 05 коп.

за участю представників сторін:

позивача 1 - ОСОБА_1, представник згідно довіреності №14/103 від 17 серпня 2017 року;

позивача 2- ОСОБА_2, представник згідно довіреності №14/139 від 10 січня 2017 року;

відповідача - ОСОБА_3Ю, представник згідно довіреності від 23 серпня 207 року; ОСОБА_4, представник згідно довіреності від 21 серпня 2017 року; ОСОБА_5, представник згідно довіреності від 23 серпня 2017 року;

військового прокурора - Барілов Д.В., посвідчення №044150 від 19 вересня 2016 року.

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Львівського гарнізону (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - Позивач 1) та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі - Позивач 2) звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом визнання за Позивачем 2 права власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку на вул. Курчатова, 6/2 в м. Хмельницькому на загальну суму 158 839 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10 серпня 2015 року (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2015 року) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2015 року та рішення місцевого господарського суду від 10 серпня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції, Позивачем 2 було подано заяву про зміну предмету позову (том 1, а.с. 246-248) та заяву про уточнення позовних вимог (том 2, а.с. 7-8), в яких Позивач 1 та Позивач 2 просили стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 кошти в сумі 769 775 грн 05 коп., що відповідає вартості споруджених 100, 69 кв. м. житла за адресою: вул. Курчатова, 6/2, м. Хмельницький.

Ухвалою місцевого господарського суду від 31 травня 2016 року вищевказані заяви про зміну предмета позову були задоволені (том 2, а.с. 12).

Разом з тим, провадження у даній справі ухвалою суду першої інстанції від 31 травня 2016 року було зупинено у зв'язку із порушенням провадження справи №924/1770/15 про банкрутство Відповідача (том 2, а.с. 13).

Ухвалою місцевого господарського суду від 28 лютого 2017 року (том 2, а.с. 33) провадження у даній справі було поновлено.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року позов (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Одночасно, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржуване рішення на його адресу не надсилалось, а повний текст рішення отримане ним через канцелярію суду першої інстанції лише 17 липня 2017 року, вважає це поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що за період санації та підготовки плану санації, Відповідачем в добровільному порядку станом на 28 листопада 2016 року було погашено всі вимоги кредиторів, що були визнані судом, як і внесені до реєстру так і визнані після затвердження реєстру. Як вказує Відповідач, у зв'язку з викладеним відповідач відновив свою платоспроможність і необхідність подальшого провадження процедури санації та затвердження плану санації відпала.

Разом з тим, апелянт зазначає, що грошові вимоги Позивача 2 були визнані повністю в сумі 769 775 грн 05 коп., що вказано в ухвалі господарського суду Хмельницької області від 30 листопада 2017 року у справі №924/1770/15, як вимоги шостої черги, що підлягають погашенню в ліквідаційній процедурі, тобто вже після введення процедури санації та погашення Відповідачем всіх вимог, що були визнані місцевим господарським судом у справі №924/1770/15.

Відтак, на переконання скаржника, розглядати в даній судовій справі ідентичні вимоги Позивача 2, що визнані повністю у вищевказаній ухвалі, є безпідставним.

Ухвалою суду від 24 липня 2017 року поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання (том 2, а.с. 92).

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 24 липня 2017 року, Позивач 2 надіслав на поштову адресу суду відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 117-120), в якому з підстав, висвітлених в ньому просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

04 серпня 2017 року на поштову адресу суду від Відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (том 2, а.с. 123).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/845/15 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В.. суддя Маціщук А.В..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 07 серпня 2017 року у справі №924/845/15 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мельника О.В. та судді Маціщук А.В., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 07 серпня 2017 року клопотання Відповідача про проведення судового засідання режимі відеоконференції задоволено та доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Хмельницької області (том 2, а.с. 127).

21 серпня 2017 року від Відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги разом з додатками (том 2, а.с. 128-139), яке судом долучено до матеріалів справи.

29 серпня 2017 року від Прокурора на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача (том 2, а.с. 157-160), в якому з підстав, висвітлених в ньому, Прокурор просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні від 30 серпня 2017 року в режимі відеоконференції представники Відповідача підтримали доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, вважають, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні від 30 серпня 2017 року в режимі відеоконференції Прокурор, представник Позивача 1 та Позивача 2 заперечили щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши Прокурора, представників Позивачів та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 26 грудня 2002 року між приватним підприємством фірма "Кристал" та Відділом будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України, правонаступником якого, згідно наказу Позивача 1 від 12 березня 2004 року №235, є Позивач 2 була укладена угода №131 (надалі - Угода; том 1, а.с. 12-13), предметом якої є пайова участь у будівництві житлового будинку у м.Хмельницькому по вул. Курчатова, 6/2.

Відповідно до пункту 1.2 Угоди, приватне підприємство фірма "Кристал" зобов'язалося передати у власність Відділу будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України житлові квартири №62 загальною площею 94,45 кв.м. та №63 загальною площею 46,49 кв.м., що знаходяться у м. Хмельницький по вул. Курчатова, 6/2, 7 поверх, в строки, що вказані в пункті 1.3 даної Угоди.

Згідно з пунктом 2.1 Угоди, сума пайової участі (фінансування), яке здійснюється Позивачем 2 на момент укладання Угоди визначається в розмірі 173 919 грн 96 коп. при розрахунковій вартості будівництва 1 кв. м. житлової площі 1 234 грн.

Пунктом 2.2 Угоди сторони визначили, що сума пайової участі корегується відповідно до вартості 1 кв.м.житлової площі по державних будівельних нормах (ДБН) на момент здійснення фінансування.

Відповідно до пункту 3.1 Угоди Позивач 2 зобовязався сплатити приватному підприємству фірмі "Кристал" вартість різниці проектної площі та фактично переданої, якщо така виявиться при здачі будинку.

На підставі пункту 3.2 Угоди приватне підприємство фірма "Кристал" зобовязалося передати Позивачу 2 документи для оформлення права власності або здійснення інших дій з розпорядження квартирою.

В силу дії пункту 5.1 Угоди, дана Угода вступила в силу з дня її підписання і має діяти по повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі житла від 27 грудня 2002 року та від 17 лютого 2003 року (том 1, а.с. 18-19) приватне підприємство фірма "Кристал" передало, а Позивач 2 прийняв житлову квартиру № 62 загальною площею 94, 45 м2 вартістю 116 551, 30 грн., розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2 та житлову квартиру № 63 загальною площею 46, 49 м2 вартістю 57 368, 66 грн., розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2 відповідно.

В свою чергу, 05 лютого 2003 року між Відповідачем, приватним підприємством фірмою "Кристал" та Відділом будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України був укладений договір поруки №5/03 (надалі - Договір поруки; том 1, а.с. 19), згідно пункту 1 якого: в силу дії договору дольової участі у будівництві №62/63 від 20 жовтня 2002 року укладеного між Відповідачем та приватним підприємством фірмою "Кристал" предметом якого є фінансування будівництва житлових квартир, що знаходяться за адресою: м.Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2. На виконання Договору Відповідачем передано приватному підприємству фірмі "Кристал" житлові квартири №62 загальною площею 94,45 кв.м.м та №63 загальною площею 46,49 кв.м., які знаходяться за вказаною вище адресою.

Судом встановлено, що на підставі пункту 2 Договору поруки, на виконання Договору, укладеного між приватним підприємством фірмою "Кристал" та Позивачем 2 вказані в пункті 1 Договору поруки житлові квартири передані Позивачу 2.

Відповідно до пункту 3 Договору поруки, Відповідач на правах власника гарантує передачу права власності вказаних в пункті 1 Договору поруки житлових квартир Позивачу 2 після завершення їх будівництва і при умові повного фінансування їх приватним підприємством фірмою "Кристал".

В свою чергу, листом від 11 лютого 2003 року № 007 приватне підприємство фірма "Кристал" повідомило Позивача 2 про те, що станом на 01 січня 2003 року приватним підприємством фірмою "Кристал" профінансовано будівництво житлових квартир № 62 та №63 по вул.. Курчатова, 6/2 згідно з Договором дольової участі у будівництві житла від 20 жовтня 2002 року в розмірі 60% вартості житла.

Згідно акту прийому-передачі векселів від 29 липня 2003 року (том 1, а.с. 20) Позивач 2 в рахунок кредиторської заборгованості передав приватному підприємству фірмі "Кристал" 2 векселі на суму 158 739 грн 39 коп.

Листом № 43 від 16 липня 2007 року (том 1, а.с. 23) Відповідач повідомив Позивача 2 про те, що приватним підприємством фірмою "Кристал" на виконання умов укладеного Договору поруки виконано зобовязань на суму, що відповідає 100, 69 м2 житла. Розрахункова площа трьохкімнатної квартири складає 94, 45 м2, однокімнатної 46, 49 м2, у звязку з чим Відповідач запропонував переукласти угоду, зафіксувавши в ній вартість квадратного метра житла по зобовязаннях Договору поруки з доплатою різниці 40, 25 м2 по ціні згідно з нормативами ДБН станом на 01 січня 2007 року, тобто 2 730 грн. за 1 кв. м. разом з ПДВ.

Водночас, судом встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 вересня 2007 року у справі № 14/3368 відмовлено в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 до Відповідача про зобовязання Відповідача передати Позивачу 2 - 140, 94 м2 житла у м. Хмельницькому по вул. Курчатова, 6/2, а саме: квартири № 62 загальною площею 94, 45 м2 та квартири № 63 загальною площею 46, 49 м2.

Листом від 18 квітня 2013 року № 12-1120-02.10 Хмельницька міська рада повідомила Позивача 2 про те, що будівництво житлового будинку по вул. Курчатова, 6/2 в м.Хмельницькому призупинено та зазначила про те, що Державна прикордонна служба України не була дольовиком при будівництві зазначеного будинку (том 1, а.с. 21).

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що в силу статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (надалі - Закон), інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону: об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Згідно приписів частини 5 статті 7 Закону, інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Частиною 1 статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Проте якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Отже, об'єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об'єкта в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, до завершення будівництва об'єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації, квартира є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном, тому інвестору належить не право власності на цей об'єкт, а майнові права на нього.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, Позивач 2 в рахунок взятих на себе зобов'язань за умовами Угоди інвестував у будівництво 158 739 грн 39 коп. шляхом передачі приватному підприємству фірмі "Кристал" векселів згідно акту прийому-передачі на суму 158 739 грн 39 коп. (том 1, а.с. 20).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вищезазначених норм законодавства щодо інвестиційної діяльності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у відносинах, що склались між Позивачем 2, Відповідачем та приватним підприємством фірмою "Кристал" відбулась передача прав та обов'язків сторони за Договором, тобто заміна сторони у зобов'язанні, при чому - як кредитора (в силу права вимагати повного фінансування будівництва обумовленого житла), так і боржника ( в силу зобов'язання здійснити будівництво житла та передати його інвестору), оскільки саме забудовник мав здійснити будівництво житла та передати профінансоване житло у власність Інвестора. Крім того, хоча порука і також має наслідком заміну сторони у зобов'язанні, однак лише кредитора, а не боржника, як визначено нормами статті 512 ЦК України, тобто, правові наслідки таких договорів не є ідентичними.

Крім того, саме Відповідач прийняв на себе зобов'язання на строк „до повного виконання Договору, що також суперечить загальним засадам Договорів поруки, які діють лише в межах строків основного договору.

Також апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити і те, що Позивач 2, як інвестор, що здійснив інвестування у будівництво житла для військовослужбовців (як було судом встановлено вище), у випадку не завершення забудовником будівництва частково профінансованого ним житлового будинку, має право на повернення внесених інвестицій, як у вигляді матеріалів, обладнання тощо, якщо такі були використані в процесі його будівництва, так і в грошовому виразі.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 30 листопада 2016 року у справі №924/1770/15 було достроково припинено провадження про визнання банкрутом Відповідача у зв'язку із достроковим припиненням процедури санації.

Суд констатує, що відповідно до частини 5 статті17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.

Проте, судом встановлено, що грошові вимоги Позивача 2 у розмірі 769 775 грн 05 коп. не погашені так як ліквідаційна процедура не відбулась. При цьому, апеляційний господарський суд бере до уваги той факт, що вищевказана ухвала набрала законної сили і а ні на момент винесення оспорюваного рішення, ані на момент винесення даної постанови (станом на 30 серпня 2017 року) ніким не оскаржена. Тобто, обставини, встановлені в ній, є обов'язковими для господарського суду при розгляді даної справи №924/845/15.

Зважаючи на усе викладене, беручи до уваги встановлений в ході розгляду справи №924/1770/15 факт фінансування Держприкордонслужбою України - будівництва житла за адресою м. Хмельницький вул. Курчатова, 6/2, право Позивача 2 як інвестора, що здійснив інвестування у будівництво житла для військовослужбовців, у випадку не завершення забудовником будівництва частково профінансованого ним житлового будинку, на повернення внесених інвестицій, як у вигляді матеріалів, обладнання тощо, якщо такі були використані в процесі його будівництва, так і в грошовому виразі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволення.

Твердження Відповідача, що сума заявлена до стягнення (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про уточнення позовних вимог) у розмірі 769 775 грн 05 коп. є необгрунтованою, апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки дана сума відповідає вартості спорудження 100,69 кв. м. житла, відповідно до показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наявним в матеріалах справи наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 27 квітня 2016 року (том 1, а.с. 249-250). Дане ж підтверджується і визнаними в ухвалі суду у справі №924/1770/15 від 30 листопада 2016 року грошові вимоги Позивача 2 до Відповідача у сумі 785 929 грн 50 коп..

Судом також критично оцінюється твердження про залучення до участі у справі приватного підприємства фірми "Кристал" як належного Відповідача, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи довідки довідки Головного управління статистики у Львівській області від 06 вересня 2008 року № 20-09/2380 приватне підприємство фірма "Кристал" вилучено з ЄДРПОУ (том 1. а.с. 63). При цьому, суд констатує апелянту факт того, що залучення ліквідованих юридичних осіб не передбачено нормами діючого ГПК України.

Інші доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Враховуючи усе вищевикладене у даній судовій постанові, колегія Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи належними та допустими доказами, а відтак підлягають до задоволення. Відповідно, апеляційний господарський суд стягує з Відповідача на користь Позивача 2 кошти в сумі 769 775 грн 05 коп..

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, суд залишає без змін оспорюване судове рішення, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виробничого підприємства "Добробут-СП" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року у справі №924/845/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року у справі №924/845/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №924/845/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.