Постанова № 68589642, 30.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 918/379/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №03-05/3/3 від 03 січня 2017 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №232-юд від 15 червня 2017 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 18 липня 2017 року у справі №918/379/17 (суддя Марач В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення в сумі 478921,01 грн.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) від 18 липня 2017 року у справі №918/379/17 було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (надалі - відповідач) про стягнення в сумі 478921,01 грн.. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, Рівненська область, м.Рівне, Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 454163 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 77 коп. основного боргу, 1637 (одну тисячу шістсот тридцять сім) грн. 34 коп. пені, 1846 (одну тисячу вісімсот сорок шість) грн. 99 коп. 3% річних, 6536 (шість тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 91 коп. інфляційних та 7183 (сім тисяч сто вісімдесят три) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову було відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на виконання умов договору позивач в період з лютого 2017 року по квітень 2017 року відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої останній не оплатив і станом на 24 травня 2017 року заборгованість відповідача перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" становить 454163 грн. 77 коп.. Враховуючи, майновий стан відповідача та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку його діяльності, суд скористався правом, наданим статтею 83 ГПК України та статтею 233 ГК України, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню на 90 % - до 1 637 грн. 34 коп..

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 18 липня 2017 року у справі №918/379/17 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 01,00 грн., 3% річних - до 01,00 грн. та інфляційних - до 01,00 грн. Відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 18 липня 2017 року у справі №918/379/17 на 6 місяців. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що ПрАТ "Рівнеазот" є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі. В разі стягнення пені нарахованої позивачем, ПрАТ "Рівнеазот" може припинити свою діяльність повністю, що матиме негативні наслідки як для працівників підприємства мешканців міста Рівного та Рівненської області, які залишаться без роботи так і для державного та місцевих бюджетів, до яких ПрАТ "Рівнеазот" регулярно сплачує податки та збори встановлені чинним законодавством. На думку ПрАТ "Рівнеазот" наявні поважні причини і об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують ненавмисний характер несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем. Несвоєчасне перерахування оплати виникло у зв'язку із простоєм підприємства в період з 07 березня 2017 року. Водночас, рентабельність підприємства прямо пропорційно залежить від випуску продукції та попиту її на ринку. Наявність грошових коштів на рахунках ПрАТ "Рівнеазот" станом на 25 червня 2017 року 634,20 грн.. Згідно поданої податковому органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік об'єкт оподаткування є від'ємним і становить: - 14 465 109 650,00 грн., а за перший квартал 2017 року становить 14 475 005 019,00 грн. Кредиторська заборгованість станом на 31 липня 2017 року становила 24 856 582 тис. грн.. Дебіторська заборгованість станом на 31 липня 2017 року становила 5 092 992 тис. грн.. Отже, за спірний період ПрАТ "Рівнеазот" має значні збитки, кредиторську та дебіторську заборгованість, що свідчить про скрутне фінансове становище, яке унеможливило сплату коштів за отримані послуги. До негативних наслідків для підприємства, які зумовили його скрутне фінансове становище також належать інфляційній процеси в економіці держави, які не залежать від діяльності ПрАТ "Рівнеазот". Заборгованість із заробітної плати станом на 05 липня 2017 року становить 58249809,55 грн. Відповідно до договору №1798 від 25 листопада 2005 року, ПрАТ "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПрАТ "Рівнеазот", яка станом на 11 червня 2017 року становила 10 688 581,67 грн. Таким чином, стягнення зазначених сум пені, 3% річних та інфляційних вплине на фінансово-господарську діяльність і призведе до неможливості належного забезпечення нормального функціонування обладнання і механізмів та життєдіяльності товариства в цілому. Нестача коштів на забезпечення належного функціонування хімічного технологічного обладнання, на забезпечення безперебійної діяльності очисних споруд може спричинити ряд аварій, які, враховуючи статус підприємства, характер виробництва, неминуче призведуть до значного забруднення навколишнього природного середовища. Приймаючи до уваги лише доводи та докази позивача, судом першої інстанції порушено вимоги статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, посилаючись на статтю 121 ГПК України апелянт просить відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 18 липня 2017 року у справі №918/379/17 на 6 місяців.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2017 року у справі №918/379/17 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 30 серпня 2017 року.

Від позивача ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшов відзив №03-05/2365/2389 від 21 серпня 2017 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (Товариство) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (Споживач) було укладено Договір №23 на постачання теплової енергії (надалі - Договір), за умовами якого Товариство зобовязується надавати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, в свою чергу, зобовязується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1. Договору).

За змістом пункту 1.4. Договору, теплова енергія подається Споживачу за адресою: м.Рівне, вул.Відінська, 37; вул. Кн.Острозького, 1; вул. Кн.Острозького, 10; вул. Кн.Острозького, 14; вул. Макарова, 42.

Відповідно до підпункту 3.2.1. пункту 3.2. Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку №1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів. Теплова енергія для потреб централізованого опалення надається в строки визначені розпорядженням Рівненського міського голови про початок та закінчення опалювального сезону; послуга з централізованого постачання гарячої води надається згідно графіка погодженого Управлінням житлово - комунального господарства м. Рівного. Розрахунки за спожиту теплову енергію для потреб опалення здійснюються за розрахунковою одиницею - Гігакалорією (Гкал). Розрахунки за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснюються за розрахунковою одиницею - кубічний метр (м3).

За змістом пункту 5.2. Договору, розмір щомісячної плати за теплову енергію для потреб опалення та централізованого постачання гарячої води на момент укладання даного договору згідно встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів становить: теплова енергія для потреб опалення при відсутності приладів обліку в розмірі 1835,35 грн. в місяць за 1 Гкал; теплова енергія для потреб опалення при наявності приладів обліку в розмірі 1835,35 грн. в місяць за 1 Гкал; послуга з централізованого постачання гарячої води при наявності приладів обліку в розмірі 96,19 грн. в місяць за 1 м3.

Розрахунки Споживача з Товариством за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показами приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 28 числа попереднього місяця і триває до 27 числа звітного місяця. При цьому Сторони домовилися про таке: у місяці в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається розпорядженням Рівненського міського голови) та закінчується 27 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається розпорядженням Рівненського міського голови) (пункт 5.4. Договору).

Розрахунки Споживача з Товариством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватись в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця (пункт 5.4.1. Договору).

Згідно з пунктом 5.4.2. Договору, розрахунки за надані послуги Споживач здійснює згідно умов цього Договору щомісячно до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того на який день тижня припадає 10 - те число місяця.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що в платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з пунктом 5.10. Договору в інформативному порядку Товариством можуть направлятись рахунки Споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня та інші фінансові санкції за порушення умов даного Договору, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.

Даний Договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання Сторонами, поширює свою дію на правовідносини, що виникають з 01 жовтня 2015 року відповідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (пункт 9.1 та пункт 9.4 Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що на виконання умов Договору позивач в період з лютого 2017 року по квітень 2017 року відпускав відповідачу теплову енергію, вартість якої останній не оплатив і станом на 24 травня 2017 року заборгованість відповідача перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" становить 454163 грн. 77 коп..

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією").

Згідно з абзацом 1 пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що заборгованість в сумі 454163 грн. 77 коп. за поставлену в період з лютого 2017 року по квітень 2017 року згідно Договору, теплову енергію, підтверджується зібраними у справі доказами, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 16373,34 грн. пені, 1846,99 грн. 3% річних та 6536,91 грн. інфляційних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини 1 та частини 2 статті 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеної норми закону ТОВ "Рівнетеплоенерго" нарахувало відповідачу 3% річних в сумі 1846,99 грн. за період з 11 березня 2017 року по 23 травня 2017 року та 6536,91 грн. інфляційних за період з березня 2017 року по квітень 2017 року.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак, правомірними до стягнення з відповідача є 3% річних у розмірі 1846 грн. 99 коп. з 11 березня 2017 року по 23 травня 2017 року та інфляційні у розмірі 6536 грн. 91 коп. з березня 2017 року по квітень 2017 року.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. Договору сторони погодили, що Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.5. цього договору - сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми, а за прострочення понад 30 днів - 7 % штрафу від суми заборгованості.

В зв'язку з простроченням ПрАТ "Рівнеазот" позивачем була заявлена до стягнення пеня у розмірі 16373 грн. 34 коп. за період з 11 березня 2017 року по 23 травня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок пені за період з 11 березня 2017 року по 23 травня 2017 року та встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Водночас, місцевим господарським судом було зменшено суму пені, яка підлягає стягненню на 90 % - до 1637 грн. 34 коп.. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України (Постанова Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №908/43/13-г).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Також, право зменшення розміру неустойки передбачено частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно пункту 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи майновий стан відповідача та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку його діяльності місцевий суд скориставшись правом, наданим статтею 83 ГПК України та статтею 233 Господарського кодексу України, правомірно зменшив суму пені, яка підлягає стягненню на 90 % - до 1637 грн. 34 коп..

В свою чергу, посилання ПрАТ "Рівнеазот" в апеляційній скарзі на необхідність зменшення розміру пені до 01,00 грн. є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що у нього взагалі були відсутні кошти на рахунках у банківських установах у період прострочення платежів, що дало б змогу вчасно розрахуватись із заборгованістю, яка виникла на виконання умов договору №23 від 01 жовтня 2015 року на постачання теплової енергії.

Крім того, колегією суддів враховано співрозмірність суми основної заборгованості до зменшеного розміру пені, розрахованої на час прийняття судом першої інстанції рішення по справі, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Також, колегією суддів враховано, що посилання відповідача на те, що він є бюджетоутворюючим підприємством, а також на припинення своєї діяльності повністю, що матиме негативні наслідки як для працівників підприємства - мешканців м.Рівного та Рівненської області, які залишаться без роботи (заробітної плати) так і для державного та місцевого бюджетів, до яких ПАТ "Рівнеазот" регулярно сплачує податки та збори встановлені чинним законодавством, а також те, що стягнення надмірно великого розміру пені є додатковими витратами для підприємства, відчутно вплине на фінансово-господарську діяльність і призведе до неможливості належного забезпечення нормального функціонування очисних споруд (які очищають 78% стоків м.Рівного) обладнання і механізмів та життєдіяльності товариства в цілому, а нестача забезпечення належного функціонування хімічного технологічного обладнання, на забезпечення діяльності очисних споруд м.Рівного може спричинити ряд аварій, які враховуючи статус підприємства (як такого, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави), характер виробництва (хімічна промисловість), неминуче призведуть до значного забруднення навколишнього природного середовища, до уваги не беруться, оскільки матеріали справи не містять доказів, на підставі яких суд міг би дійти вищезазначених висновків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджується наявність підстав для зменшення розміру пені до 01,00 грн., враховуючи, що місцевим господарським судом вже було зменшено розмір пені на 90% - до 1637 грн. 34 коп..

Вимога ПрАТ "Рівнеазот" у апеляційній скарзі про необхідність зменшення розміру 3% річних та інфляційних до 01,00 грн. є безпідставною, оскільки зазначені нарахування не є штрафними санкціями чи неустойкою в розумінні чинного законодавства, а тому не можуть бути зменшені судом згідно статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 83 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 454163 грн. 77 коп. основного боргу, 1637 грн. 34 коп. пені, 1846 грн. 99 коп. 3% річних за період з 11 березня 2017 року по 23 травня 2017 року та 6536 грн. 91 коп. інфляційних за період з березня 2017 року по квітень 2017 року.

Колегія суддів не вбачає можливості для задоволення клопотання ПрАТ "Рівнеазот" про відстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 18 липня 2017 року у справі №918/379/17 на 6 місяців з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Відповідно до частини першої, третьої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи той факт, що заява про відстрочку виконання рішення до місцевого господарського суду не подавалась, вказана вимога не була предметом судового розгляду в суді першої інстанції колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для розгляду вказаного клопотання.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених статтею 104 ГПК України, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 18.07.17 р. у справі №918/379/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/379/17 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.