Ухвала суду № 68589500, 29.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"29" серпня 2017 р. Справа № 922/6154/15

вх. № 164

Суддя господарського суду: Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання: Сінченко І.В.

За участю:

стягувача - ОСОБА_1, довіреність №154 від 19.01.2016;

боржника - не з'явився;

Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області - ОСОБА_2, довіреність №22 від 29.08.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на дії органу державної виконавчої служби (вх. № 164 від 26.07.2017) по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 59827,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємць ОСОБА_3 (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 основної суми боргу в розмірі 24204,00 грн., штрафу за протермінування оплати за оренду в сумі 3240,00 грн., штрафу за протермінування оплати за комунально - експлуатаційні послуги в сумі 17628,00 грн., 3% річних в сумі 1161,50 грн. та інфляційних втрат в сумі 13593,58 грн. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 січня 2016 року позов задоволено частково в сумі 59824,10 грн., стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 основну суму боргу в розмірі 24204,00 грн., 3% річних в розмірі 1158,52 грн., штрафу за протермінування оплати за оренду плату в розмірі 3240,00 грн., штрафу за протермінування оплати за комунально - експлуатаційні послуги в розмірі 17628,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 13593,58 грн. та судовий збір в сумі 1217,94 грн., в іншій частині позовних вимог в сумі 2,98 грн. відмовлено.

05.02.2016 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2016 господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ зі строком пред'явлення його до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейські обслуговування бюджетних коштів - до "06" лютого 2017 р.

26.07.2017 до господарського суду Харківської області від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 надійшла скарга на дії органу державної виконавчої служби (вх. №164), в якій стягувач просить суд визнати неправомірною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ, що виразилася у неповному здійсненні виконавчих дій, викладених у скарзі стягувача від 03.07.2017 до Київського ВДВС ХМУЮ по виконавчому провадженню згідно наказу нa примусове виконання рішення по справі №922/6154/15 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим зобов'язати вчинити вказані виконавчі дії. Скасувати як неправомірні постанови Київського ВДВС ХМУЮ, про закриття виконавчого провадження або його зупинення у разі їх винесення; визнати неправомірною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ, що виразилася у не перевірці фактів порушень викладених у скарзі стягувача від 03.07.2017; ненадання відповіді на дану скаргу; у невинесенні постанови якою зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом та зобов'язати надати дану постанову стягувачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2017 року прийнято скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16 серпня 2017 р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2017 року розгляд скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на дії органу державної виконавчої служби відкладено на 29 серпня 2017 р. о 14:20 год.

Представник стягувача 29 серпня 2017 р. надав супровідним листом (вх. №27619) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області 29.08.2017 надав супровідним листом (вх. №27609) копію матеріалів виконавчого провадження ВП№50344287, які судом долучено до матеріалів справи.

Також, представник Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області 29.08.2017 надав заперечення на скаргу (вх. №27610), які судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.08.2017 стягувач (скаржник) підтримав подану скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судовому засіданні заперечував проти поданої скарги, з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях на скаргу та вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Боржник в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

Згідно ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що боржник був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги, тому суд вважає, що неявка його представника в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши подану скаргу, заслухавши пояснення стягувача (скаржника) та представника Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування скарги, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємць ОСОБА_3 (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 основної суми боргу в розмірі 24204,00 грн., штрафу за протермінування оплати за оренду в сумі 3240,00 грн., штрафу за протермінування оплати за комунально - експлуатаційні послуги в сумі 17628,00 грн., 3% річних в сумі 1161,50 грн. та інфляційних втрат в сумі 13593,58 грн. Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 січня 2016 року позов задоволено частково в сумі 59824,10 грн., стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 основну суму боргу в розмірі 24204,00 грн., 3% річних в розмірі 1158,52 грн., штрафу за протермінування оплати за оренду плату в розмірі 3240,00 грн., штрафу за протермінування оплати за комунально - експлуатаційні послуги в розмірі 17628,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 13593,58 грн. та судовий збір в сумі 1217,94 грн., в іншій частині позовних вимог в сумі 2,98 грн. відмовлено.

05.02.2016 на виконання рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2016 господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ зі строком пред'явлення його до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейські обслуговування бюджетних коштів - до "06" лютого 2017 р.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтворенням норми ст. 124 Конституції України є ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Значення обов'язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі "Деркач та Палек проти України" (Заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року 1892. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34).

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" (Заява N 43382/02) від 6 вересня 2007 року 1885 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Матківська проти України" (Заява N 38683/04) від 12 березня 2009 року 1886 Суд підкреслює, що виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року 1887 зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладене у першому параграфі статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач 17.02.2016 звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції з заявою, в якій просив відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 по справі №922/6154/15, а також просив, зокрема вчинити виконавчі дії щодо встановлення нерухомого та рухомого майна боржника та накласти арешт на кошти та майно боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, дана заява була отримана Київським відділом державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції 17.02.2016 за вх. №878-48-28.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції Кононенко О.М. в порушення вимог ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", щодо строків відкриття виконавчого провадження лише 27.02.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50344287 на виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 по справі №922/6154/15 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 основну суму боргу в розмірі 24204,00 грн., 3% річних в розмірі 1158,52 грн., штрафу за протермінування оплати за оренду плату в розмірі 3240,00 грн., штрафу за протермінування оплати за комунально - експлуатаційні послуги в розмірі 17628,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 13593,58 грн. та судовий збір в сумі 1217,94 грн.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, факт надання послуг поштового зв'язку підтверджує розрахунковий документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Державним виконавцем не надано належних доказів направлення стягувачеві копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому суд вважає обгрунтованими доводи стягувача стосовно не направлення на його адресу копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2016 для самостійного виконання рішення боржнику встановлено 7-ми денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну виконавчу службу", який діяв до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", який діяв до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", передбачає, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Також, у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" в новій редакції передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із заходів примусового виконання рішень, відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

Відповідно до ч.8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу", який діяв до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

04.03.2016 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції Кононенко О.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№50344287.

Також, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області 11.03.2016 було отримано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №54883401, відповідно до якої будь - яке нерухоме майно у боржника відсутнє.

В подальшому державним виконавцем перевірка майнового стану боржника щодо виявлення нерухомого майна не проводилась, чим порушено вимоги ч.8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

В своїх запереченнях державний виконавець посилається на те, що ним були здійснені всі необхідні заходи щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника.

Однак, до матеріалів справи державним виконавцем не було надано доказів щодо виявлення належного боржнику майна, а саме транспортних засобів (автомобілів, самохідних машин, мотоциклів, сільськогосподарських машин, тощо).

Державним виконавцем надано лише до матеріалів справи роздруківку веб-сторінки, з якої взагалі не вбачається за якими параметрами, стосовно якої особи було зроблено запит (не зазначено найменування або код боржника).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що ним були здійснені всі заходи щодо виявлення рухомого майна за боржником.

Крім того, відповідно до п.11 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції.

До матеріалів справи державним виконавцем надано виклик державного виконавця за вих.№18552 від 09.08.2017, відповідно до якого державний виконавець звертається до боржника, для надання пояснень про причини невиконання рішення суду та надання відомостей щодо доходи боржника.

Проте, державним виконавцем не надано належних доказів направлення даного виклику боржнику.

Також, суд звертає увагу на те, що цей виклик датовано 09.08.2017, отже з моменту відкриття виконавчого провадження минуло майже півтора роки.

В той час як ч.2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження, встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Отже, державним виконавцем не надано жодного документу про направлення поштового відправлення - виклику боржнику з метою виявлення матеріальних та нематеріальних активів боржника, що свідчить про бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій та не сумлінне ставлення його до виконання своїх обов'язків.

З матеріалів справи також вбачається, що лише у серпні 2017 року державним виконавцем направлені запити, на які отримано відповіді:

10.08.2017 на запит державного виконавця від Державної фіскальної служби України надійшла відповідь щодо відсутності інформації стосовно боржника.

11.08.2017 на запит державного виконавця від Управління Пенсійного фонду України надійшла відповідь щодо відсутності інформації стосовно боржника.

Таким чином, державним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не було виконано всіх необхідних заходів щодо перевірки майнового стану боржника.

Відповідно до п.18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем не здійснено дій щодо звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України.

Також, керівником державної виконавчої служби не надано обґрунтованої відповіді на звернення стягувача з відповідною скаргою від 03.07.2017, яку надіслано 04.07.2017 та отримано Київським відділом державної виконавчої служби м. Харків Харківського міського управління юстиції 10.07.2017 (згідно відстеження поштового пересилання № 6104400801004 на офіційному веб-сайті Українське ДП поштового зв'язку "Укрпошта").

Згідно ч.1, ч.8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону станом на момент звернення стягувача зі скаргою, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Таким чином, в порушення ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець не розглянув скаргу стягувача від 03.07.2017, не виніс з приводу цього постанову та відповідно не надіслав її стягувачу.

Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, nо. 15729/07, від 05.07.2012).

Європейський суд дійшов висновку, що невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення Суду у справі Силенок і Техносервіс-плюс проти України, nо. 20988/02, від 09.12.2010).

Відповідно до ч.2 п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, в редакції діючої на момент проведення виконавчих дій та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Однак, до матеріалів справи державним виконавцем не було надано всіх доказів щодо виявлення належного боржнику майна, а також направлення відповідних запитів до органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження про надання інформації щодо наявних рахунків боржника, щодо нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, а також не здійснено вихід за місцем проживання боржника.

У п.9.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 господарським судам роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи заявника скарги є обґрунтованими та правомірними, а тому визнає незаконною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 у справі №922/6154/15 по ВП №50344287.

Щодо вимоги скаржника про здійснення державним виконавцем виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту скарги скаржником, не зазначено які саме дії необхідно здійснити державному виконавцю.

Отже, вимога скаржника про здійснення державним виконавцем виконавчих дій не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скаржника про скасування постанов про закриття виконавчого провадження або його зупинення у разі їх винесення, суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідні постанови не виносилися по ВП №50344287.

Таким чином, вимога скаржника про скасування постанов про закриття виконавчого провадження або його зупинення у разі їх винесення не підлягає задоволенню, оскільки особа звертається до суду за захистом вже порушених прав або охоронюваних законом інтересів, а не тих, які можуть виникнути в майбутньому.

За таких обставин, суд задовольняє скаргу частково та визнає незаконною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 у справі №922/6154/15 по ВП №50344287 та розгляду скарги стягувача на бездіяльність державного виконавця від 03.07.2017.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 11, 27 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 22, 32, 33, 43, 86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на дії органу державної виконавчої служби (вх. № 164 від 26.07.2017) - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.02.2016 у справі №922/6154/15 по ВП №50344287 та розгляду скарги стягувача у ВП №50344287 на бездіяльність державного виконавця від 03.07.2017.

В іншій частині скарги - відмовити.

Суддя Чистякова І.О.