Ухвала суду № 68588525, 30.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Київ К/800/21586/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014р. у справі за його позовом до командира військової частини А1314 про проходження публічної служби, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування абзацу 12 констатуючої частини та пункту 3 розпорядчої частини наказу відповідача від 21.01.2013р. №72 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом недбалого ставлення посадових осіб військової частини А0501 щодо організації зберігання озброєння протиповітряної оборони» (в редакції наказів відповідача від 28.01.2013р. №109 «Про внесення змін до наказу командира військової частини А1314 від 21.01.2013р. №72» та від 08.02.2013р. №152 «Про внесення змін до наказу командира військової частини А1314 від 21.01.2013р. №72») про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 1 статті 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник штабу полку (окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за організацію та підтримання керування підрозділами; за бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання полком (батальйоном) бойових завдань; за планування бойової підготовки; за підготовку штабу і підрозділів, що забезпечують керування полком, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу штабу та безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів; за організацію вартової і внутрішньої служб; за організацію та здійснення заходів щодо охорони державної таємниці, прихованого керування; за забезпечення штабу та безпосередньо підпорядкованих підрозділів озброєнням і технікою; за стан обліку особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки полку; за стан пожежної безпеки штабу.

Згідно пункту 13 статті 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник штабу полку (окремого батальйону) зобов'язаний постійно знати про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а також щоденно керувати веденням їх обліку в полку, забезпечувати додержання штатної дисципліни.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини А0501 у званні полковника.

Наказом відповідача від 21.01.2013р. №72 (а.с. 131-138) за не вжиття заходів з організації надійної охорони озброєння та військової техніки, самоусунення від виконання обов'язків щодо організації їх обліку та порушенні при цьому пункту 1 статті 68 та пункту 13 статті 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивача попереджено про неповну службову відповідність.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали результати службового розслідування, затверджені командиром військової частини А1314 11.01.2013р. (а.с. 109-123), в ході якого встановлено відсутність на бойових машинах блоків та комплектуючих, що, серед іншого, стало можливим внаслідок невжиття позивачем заходів з організації надійної охорони озброєння та військової техніки, самоусунення від виконання обов'язків щодо організації їх обліку.

Наказами від 28.01.2013р. №109 та від 08.02.2013р. №152 внесені зміни до зазначеного наказу.

Наказом від 21.10.2013р. №351 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до вимог абзацу 1 статті 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник штабу військової частини А0501 відповідає за стан обліку боєприпасів, бойової та іншої техніки частини. Також, відповідно до вимог абзаців 13, 14 статті 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник штабу військової частини А0501 був зобов'язаний організовувати несення вартової та внутрішньої служби в частині, постійно знати про наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а також щоденно керувати веденням їх обліку у частині. З акту службового розслідування вбачається, що всі вищевказані заходи позивач виконував на неналежному рівні або взагалі не виконував, що призвело до нестачі на 4 бойових машинах блоків та інших комплектуючих, що в свою чергу вивело її з боєздатного стану.

Крім того, суди виходили з того, що посилання позивача на те, що не встановлено причинного зв'язку з його бездіяльністю та виявленою нестачею блоків та механізмів з комплекту виробів А33БМ3, а тому він не може нести відповідальність, є безпідставними та суперечить Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положенню про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України №300.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено факт порушення позивачем вимог частини першої статті 68 та абзацу 14 статті 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, дисциплінарне стягнення застосовано щодо позивача з дотриманням вимог закону, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, позивач за посадою був зобов'язаний знати про стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів і був відповідальний за стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, в ході розгляду справи судами встановлено факт розукомплектування бойових машин військової частини за місцем служби позивача і останнім такі факти не заперечуються, а тому посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність причинного зв'язку таких наслідків з безпосередніми його діями чи бездіяльністю також є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлені обставини справи та ухвалені рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман