Ухвала суду № 68588496, 29.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 серпня 2017 року м. Київ К/800/26354/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16 за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу, перевіривши дотримання статей 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам статті 213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС 25.07.2017 звернулося з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження до Вищого адміністративного суду України.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і вказані у заяві підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, касаційна скарга залишається без руху. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з зазначенням інших підстав для поновлення строку.

З доданої відповідачем до касаційної скарги копії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 вбачається, що касаційну скаргу на таке рішення подано з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як на підставу для поновлення пропущеного строку, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС посилається на те, що відповідачем вже подавалась касаційна скарга на оскаржувані судові рішення, зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 (К/800/5607/17) відповідачу повернуто касаційну скаргу, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору. Утім, частину судового збору за подання касаційної скарги у справі № 815/3570/16 сплачено 21.04.2017, що підтверджується доданим до касаційної скарги платіжним дорученням від 21.04.2017 № 1409 в сумі 10777,71 грн.

Суддя-доповідач зазначає, що невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України не надав документу про сплату судового збору при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Податковим органом не надано доказів вчинення дій з метою сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №815/3570/16 та доказів відсутності можливості сплати такого судового збору з моменту звернення до суду касаційної інстанції вперше. Крім того, не зазначено причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції вдруге відразу після сплати судового збору, тобто з 21.04.2017.

Враховуючи викладене, наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій підстави пропуску такого строку не є поважними.

Суддя-доповідач зазначає, що у випадку наявності інших підтавав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк, визначений законом, відповідач має право звернутися до суду касаційної інстанції з відповідним обґрунтованим клопотанням.

Зазначені обставини за приписами частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону в чинній на момент подання касаційної скарги редакції, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

У відповідності до абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом - липень 2016 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928).

У справі подано позовну заяву майнового характеру - загальна оспорювана сума за рішенням від 08.06.2016 № 0000383800 та податковою вимогою від 08.06.2016 № Ю-0000393800 складає 890394,39 грн.

Таким чином, ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, складає: 890394,39 грн. х 1,5% = 13355,92 грн.

Отже, ставка судового збору, яку відповідач повинен сплатити при поданні касаційної скарги, складає: 13355,92 грн. х 120% = 16027,1 грн.

До касаційної скарги відповідачем додано документ про сплату судового збору - платіжне доручення від 21.04.2017 № 1409 про сплату судового збору в сумі 10777,71 грн.

Отже, відповідачем вимоги частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору виконано частково - судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Натомість до касаційної скарги Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС додано клопотання про зменшення розміру сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору в повному обсязі. Також податковий орган посилався на оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції лише в частині задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення від 08.06.2016 № 0000383800 про застосування штрафних санкцій в сумі 598761,99 грн.

Розглянувши вказане клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для зменшення розміру такої сплати.

Суддя-доповідач також зазначає, що підпункт 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, щ судовий збір за подання касаційної скарги розраховується, виходячи з усієї ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та не залежить від оспорюваної суми.

Таким чином, відповідачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним на час подання касаційної скарги законодавством, та надати суду документ про його сплату.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС про зменшення розміру сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16 за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу - залишити без руху.

2. Надати відповідачу строк для усунення недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Направити відповідачу копію ухвали для виконання.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна