Ухвала суду № 68588326, 28.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 серпня 2017 року м. Київ К/800/20115/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-САРАЙ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів,-,

встановив:

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2017 касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху.

У строк, встановлений судом касатор усунув недоліки касаційної скарги, проте у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у сумі 258 993, 84 грн. та пеню у сумі 17 507,98 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2016, залишеною без змін ухвалоюДонецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та направити справу на новий судовй розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами встановлено, ТОВ «Караван-Сарай» до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22.02.2016 подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції № 8/553 від 29.02.2016. Згідно відомостей наданого звіту встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 450 осіб (код рядка 01); з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 4 особи (код рядка 02). Також зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 18 осіб.

Таким чином, у відповідача повинно бути працевлаштовано 18 інвалідів, однак фактично працює 4 інвалідів.

У вересні 2016 року відповідачем, після проведення внутрішньої перевірки на підприємстві ТОВ «Караван-Сарай» було виявлено невірний розрахунок даних рядка 01, а саме, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) зазначена 450 осіб, а правильні дані 284 особи. В зв'язку з чим, відповідачем був наданий другий звіт (уточнюючий), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) зазначено 284 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 5, кількість інвалідів штатних працівників, яким відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 11 осіб.

Також, з новим звітом на адресу позивача був направлений табель обліку використання робочого часу за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року.

Відповідно до звітів з праці за формою № 1-ПВ, які подавались відповідачем з січня по грудень 2015 року до органу державної статистики за місцем здійснення діяльності, визначено, що на кінець року середньооблікова кількість працівників, осіб складала 284 особи.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі – Закон № 875-ХІІ).

Приписами статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до пункту 2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Адміністративно-господарськи санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Судами встановлено, що відповідачем протягом 2015 року до Краматорського міського центру зайнятості подавалась звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з характеристиками вакансії(й) та вимоги до претендента(ів) (для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості).

Відповідачем також направлялись листи до Краматорського міського центру зайнятості у кожному місяці з травня по грудень 2015 року, в яких ТОВ «Караван-Сарай» просило центр зайнятості сприяти у працевлаштуванні інвалідів на вакантні робочі місця відповідно до вакансій, зазначених у Інформації про попит на робочу силу (вакансії).

Крім того, відповідачем також направлялись листи до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з проханням сприяти у працевлаштуванні інвалідів на вакантні робочі місця на підприємстві.

Суди дійшли правомірного висновку, що враховуючи, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Щодо вимоги про призначення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» Головним управлінням Держпраці у Донецькій області не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Кабінетом Міністрів України 31.01.2007 року прийнята Постанова № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою, серед інших, затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, який визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Цим порядком визначений предмет, порядок, строки проведення перевірки тощо.

Таким чином, у Фонду достатньо повноважень здійснити перевірку підприємства щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні повноваження щодо задоволення клопотань сторін щодо спонукання здійснити певні дії особу - суб’єкта владних повноважень, який взагалі не є стороною по справі. Надання судом дозволу суб’єкту владних повноважень на проведення перевірки підприємства можливе у разі дотримання вимог п.5 ч.4 ст.50 КАС України, при зверненні до суду певного органу та лише у випадку, якщо таке право суду прямо встановлено законом.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-САРАЙ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів,-.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз