Постанова № 68588110, 29.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 серпня 2017 р. № 820/2307/17

Харківський окружний адміністративний суд

в складі головуючого -судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Щербак Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

У Х В А Л И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та листі від 28.04.2017 № М-8733/0/6-9509/0/21-17.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25.07.2016 та заяви від 30.03.2017

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, проте відповідачем неправомірно відмовлено їй у наданні дозволу.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданих письмових запереченнях просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідна земельна ділянка мала резервуватися для надання учасникам АТО та членам сімей загиблих в АТО.

Позивач, ОСОБА_1, у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Щербак Т.М. - в судовому засіданні просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2016 ОСОБА_1 на підставі статті 118 Земельного кодексу Украйни звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області. До клопотання були надані копія паспорта, ідентифікаційного коду позивача та викопіювання з кадастрової карти, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

22 серпня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області направило позивачу лист № М-14445/0/6-14225/0/21-16, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено, що земельний масив, на якому вона бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, враховуючи що, вирішення питання по суті можливо після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

30 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою, в якій запропонувала невідкладно розглянути клопотання від 25.07.2016 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

28 квітня 2017 року листом № М-8733/0/6-9509/0/21-17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, що її попередня заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, разом з графічними матеріалами, Головним управлінням розглянута та заархівована. Відповідно до пункту 257 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, вилучення документів із справи постійного зберігання забороняється.

При вирішені справи по суті суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та листі від 28.04.2017 № М-8733/0/6-9509/0/21-17, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, яке затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та жилого - комунального господарства України від 03.02.2015 № 14, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2015 за № 177/26622, у підпункті 12 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Судом встановлено, що лист-відповідь відповідача від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16 щодо розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладене в ньому обґрунтування прийнятого рішення по заяві не містить визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.

Разом з тим слід зазначити, що позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів.

За таких обставин у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що вирішення питання позивача можливе після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками, оскільки закони України, якими урегульовані спірні правовідносини, не передбачають першочергове право учасників АТО на надання у власність земельних ділянок для ОСГ порівняно з іншою категорію громадян.

Щодо посилань представника відповідача на те, що земельний масив, на якому ОСОБА_4 бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, суд зазначає таке.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" від 19 серпня 2015 року № 898-р визначено Державній службі з питань геодезії та кадастру і обласним Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції.

Пунктом 2 даного Розпорядження Кабінету Міністрів України зобов'язано державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити, зокрема, розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Судом встановлено, що протоколом виборчої наради з керівниками головних управлінь Держгеокадастру в областях, м. Києві від 07.09.2015 зазначено про необхідність скласти реєстр земельних ділянок зарезервованих для передачі учасникам АТО із зазначенням місцезнаходження, загальної площі земельної ділянки, її цільового призначення та орієнтовної кількості учасників АТО заявки, які можуть бути задоволені за рахунок цієї земельної ділянки.

Представником відповідача у судовому засіданні були надані та долучені до матеріалів справи копії наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області: - №17 від 09.02.2016 Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції та - №149 від 04.08.2017 Про внесення змін до наказу Головного управління від 09.02.2016 № 17.

З переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, затверджених наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №17 від 09.02.2016 вбачається, що у Лозівському районі резервувалися земельні ділянки Павлівської, Чернігівської та Яковлівської рад, загальною площею 24,4892 га., щодо земель Орільської селищної ради - рішення не приймалося.

Зазначений перелік було доповнено наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №149 від 04.08.2017, з якого вбачається, що у Лозівському районі резервувалися додаткові земельні ділянки, в тому числі на території Орільської селищної ради, загальною площею 15,0000 га.

Тобто, на момент звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листами від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та від 28.04.2017 № М-8733/0/6-9509/0/21-17 та надання відповідей на них, земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області з метою можливої передачі у власність учасникам антитерористичної операції не резервувалися.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача у листі від 28.04.2017 № М-8733/0/6-9509/0/21-17 на ненадання ОСОБА_1 графічних матеріалів до поданої заяви від 30.03.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки позивач у зазначеній заяві просить Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути по суті її клопотання від 25.07.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, до якого були додані усі визначені законодавством документи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фактично Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте як законодавчі підстави для прийняття такого рішення у відповідача були відсутні, а отже суд вважає протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листами від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та від 28.04.2017 № М-8733/0/6-9509/0/21-17.

Отже, зазначена частина позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за межами населених пунктів на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, згідно клопотання від 25.07.2016 та заяви від 30.03.2017, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, зі змісту листа від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16, яким позивачу повідомлено про відсутність можливості задоволення його клопотання, вбачається, що фактично клопотання по суті не розглядалося, вмотивованої відповіді із зазначенням підстав, передбачених відповідними нормами законодавства, для відмови в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем надано не було, між тим лише зазначено, що вирішення даного питання можливе після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

Отже, відповідачем не досліджувався пакет документів, поданих ОСОБА_1 для надання дозволу на розробку проекту землеустрою та рішення на підставі цих документів у порядку, визначеному законом, не приймалось, у зв'язку з чим суд не може зобов'язати відповідача прийняти вищезазначене рішення, оскільки це буде перебиранням дискреційних повноважень відповідача.

Проте, відповідно до статі 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене та з огляду на протиправність рішення відповідача про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд приходить до висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.07.2016 та заяву від 30.03.2017 з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листами від 22.08.2016 № М-14445/0/6-14225/0/21-16 та листі від 28.04.2017 № М-8733/0/6-9509/0/21-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокодастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.07.2016 та заяву від 30.03.2017 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, під. 1, пов. 6,7, код ЄДРПОУ 39792822) сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01 вересня 2017 року.

Суддя Білова О.В.