Постанова № 6858643, 13.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-23062/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Головіної К.І.

при секретарі                                                  Потапенко О.М.

за участю представника позивача                                                  Антофія М.О.,

представників відповідача                                                  Болоцької О.В.,

                                                  Дуксенко Н.В.,

представника третьої особи                                                  Гладкіх О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловськомц районі м. Донецька, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання частково недійсними першої та другої податкової вимог, визнання недійсним рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків, зобов’язання виключити з акту опису майнових активів усе зазначене у ньому майно та подати заяву про припинення обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про звільнення активів з податкової застави та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є комунальним підприємством, яке є об'єктом власності територіальної громади в особі обласної Ради і відповідно до Статуту підприємства всі його активи знаходяться в оперативному управлінні, а тому не можуть бути об'єктом податкової застави, на які може бути звернено стягнення в рахунок погашення податкового боргу. При цьому позивач зважає на ст. ст. 4, 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», п. 8.2.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до поданих заяв про зміну позовних вимог, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» просить суд визнати недійсними першу податкову вимогу № 1/1623 від 12.10.2004 року, другу податкову вимогу № 2/1842 від 16.11.2004 року в частині перебування всіх активів підприємства, включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно та цінні папери у податковій заставі, а також визнати недійсним рішення начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 197 від 16.12.2004 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та виключити з акту опису майнових активів платника податку № 3 від 11.03.2005 року все зазначене в ньому майно, а також зобов'язати ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подати заяву до Донецької філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України про припинення обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, додатково зазначивши, що на даний час податковий борг, на підставі якого було винесено податкові вимоги, сплачений у повному обсязі, а також закінчився строк дії податкової застави, що є підставами звільнення з неї активів платника податку. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, надали заперечення, в яких зазначили, що, починаючи з 2003 року позивач має податковий борг, і тому відповідач правомірно направив ОКП «Теплокомуненерго» першу та другу податкові вимоги, якими введена податкова застава активів позивача відповідно до ст. ст. 6, 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Оскільки позивач не сплатив податковий борг, зазначений в першій та другій податкових вимогах, відповідач згідно вимог ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняв рішення № 197 від 16.12.2004 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу та з метою його виконання здійснено опис активів позивача як платника податків. Представники відповідача зазначили, що немає законних підстав для задоволення позовних вимог, а тому просили відмовити у позові.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зазначила, що позов задоволенню не підлягає, оскільки лише після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, зобов’язаний подати реєстратору Реєстру заяву встановленого зразка про припинення обтяження та подальше вилучення відповідного запису із цього Реєстру. До того ж, згідно діючого законодавства ДП «Інформаційний центр» не зобов’язаний аналізувати законність обтяження майна позивача податковою заставою і перевіряти правильність та обґрунтованість інформації, зазначеної в заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Обласне комунальне підприємство «Теплокомуненерго» згідно статуту, затвердженого розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації № 54 від 15.02.2005 року, є комунальним підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад і закріплено за ним на праві оперативного управління. Позивач перебуває на обліку як платник податку у ДПІ Ворошиловського району м. Донецька (а.с. 7-16).

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була надіслана на адресу позивача перша податкова вимога № 1/1623 від 12.10.2004 року, згідно якої позивач мав податковий борг з податку на додану вартість у загальній сумі 312 927,70 грн., у тому числі 298 019 , 70 гри. - основного платежу, 14908, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 57). Податкова вимога містить попередження, що з 09.10.2004 року, всі активи позивача, включаючи грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, цінні папери, як платника податків, перебувають у податковій заставі.

16.11.2004 року позивачу була направлена друга податкова вимога № 2/1842 (а.с.17) на суму 501 940,41 грн. податкового боргу з податку на додану вартість, в якій також міститься попередження про те, що з 09.10.2004 року усі активи, включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно та цінні папери перебувають у податковій заставі.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 839948 від 14.09.2004 року всі активи позивача знаходяться у податковій заставі з терміном дії до 13.09.2009 року (а.с.44).

16.12.2004 року начальником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято рішення № 197 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 58).

У судовому засіданні позивач, не оспорюючи наявності зазначених у податкових вимогах сум податкового боргу та правових підстав для направлення йому, як платнику податків, цих вимог, зазначив, що не погоджується із застосуванням до нього права податкової застави активів і тому просить визнати недійсними ці податкові вимоги в частині перебування всіх активів підприємства, включаючи грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, цінні папери у податковій заставі.

Згідно п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога – це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону податкові вимоги надсилаються:

перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, який затверджено наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001 року, затверджена форма податкової вимоги, яка передбачає повідомлення платника податків про знаходження активів у податковій заставі.

Аналізуючи вищевказані норми закону, можна зробити висновок, що податкова вимога є складовим елементом механізму погашення платником податків власних податкових зобов'язань. При цьому законодавством встановлено, які саме відомості повинні містити перша та друга податкова вимога. З огляду на вказане суд приходить до висновку, що в даному випадку можливо визнати лише наявність (відсутність) податкового зобов'язання чи податкового боргу платника податків, що міститься у податкових вимогах, але не саму її форму та суть, а тому вимоги про визнання недійсними вимог в частині перебування всіх активів підприємства у податковій заставі задоволенню не підлягають.

Також позивач просить визнати недійсним рішення начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 197 від 16.12.2004 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Вказаним рішенням керівник податкового органу згідно вимог ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вирішив здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) позивача, а також тих активів, права власності на які він набуде в майбутньому, в рахунок погашення податкового боргу позивача.

Стосовно цієї позовної вимоги суд зазначає, що вона підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління відповідно до ч. 3 ст. 78 ГК України.

Згідно ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування та інших), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання .

Пунктом 8.1 ст. 8 вказаного Закону визначено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 вищевказаного Закону встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Відповідні законодавчі обмеження містяться у п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, де зокрема передбачено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі , казенних підприємств.

З викладеного вбачається, що виключення щодо поширення права податкової застави відносно активів платника податків залежить насамперед від виду підприємства (державне або комунальне), а не з підстав особливостей режиму майна суб'єкта господарювання.

Пунктом 2.2 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 338 від 28.08.2001 року встановлено, що предметом податкової застави не можуть бути, в тому числі об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації.

Статтею 5 ч. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема об'єкти інженерної інфраструктури га благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.

Позивач, будучи комунальним підприємством, яке здійснює діяльність з постачання, виробництва та розподілу тепла, не підлягає приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», основні положення якого поширюються і на комунальні підприємства.

Зазначене підприємство не включене до переліку об'єктів обласної комунальної власності, що підлягають приватизації в 2005 - 2006 та 2007-2008 роках.

Таким чином, суд визнає недійсним рішення начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 197 від 16.12.2004 року про стягнення коштів та продаж всіх активів позивача в рахунок погашення його податкового боргу.

Стосовно вимог позивача про виключення з акту № 3 від 11.03.2005 року опису його майнових активів платника податків усього зазначеного в ньому майна, то ці вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на таке.

Акт опису активів складений податковим керуючим на підставі рішення керівника ДПІ від 16.12.2004 року № 197 про звернення стягнення на кошти та продаж активів позивача як платника податків.

Судом встановлено, що до акту опису включене майно головного підприємства та його відокремлених структурних підрозділів на загальну суму 22 888 877 грн., яке обліковується на балансі підприємства.

Опис активів податковим керуючим здійснюється у разі, коли платник податків в установлені терміни самостійно не визначив активи для продажу або податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу.

При цьому склад активів, що підлягають для продажу визначається, виходячи із приписів збереження цілісності майнового комплексу (п. 12 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою КМУ № 538 від 15.04.2002 року).

Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно п. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших Законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств встановлено статтею 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 11.1 цієї статті Закону передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків...

У разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації ,податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності (п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону).

За змістом даної статті вбачається право податкового органу здійснювати заходи щодо реалізації активів такого податкового боржника, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

Таким чином, суд вважає, що твердження позивача про те, що майно, яке знаходиться на балансі позивача, належить останньому на праві оперативного управління, а не на праві власності чи господарського відання, не може бути правомірною підставою для нерозповсюдження щодо останнього заходів реалізації майна, передбачених ст. 11 вказаного вище Закону, а тому позовні вимоги щодо виключення з акту опису майна ОКП «Донецьктеплокомуненерго» № 3 від 11.03.2005 року усього його майна задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подати заяву до Донецької філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України про припинення обтяження і виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що за заявою відповідача активи ОКП «Донецьктеплокомуненерго» було включено до податкової застави 14.09.2009 року на підставі п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що було внесено відповідний запис.

Позивач вказує, що термін дії такого запису, починаючи з 13.09.2009 року, закінчився, однак, як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 26.10.2009 року до вказаного запису було внесено зміни про обтяження майнових активів позивача 24.01.2006 року, 19.12.2006 року, 22.12.2006, 22.07.2008, 17.02.2009 року.

Суд зазначає, що згідно ст. 8 вказаного Закону термін дії запису про реєстрацію податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна без його оновлення становить п’ять років.

На час перерахування позивачем коштів (20.10.2005 року) в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 3585039 грн. заборгованість підприємства перед бюджетом склала 16139500 грн. згідно наявного у справі зворотного боку облікової картки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виключити з акту опису майнових активів усе зазначене у ньому майно можливо лише при погашенні податкового боргу у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присудити йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-11, 17-20, 69-72, 158-164, 167, 185 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання частково недійсними першої та другої податкової вимог, визнання недійсним рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків, зобов’язання виключити з акту опису майнових активів усе зазначене у ньому майно та подати заяву про припинення обтяження задовольнити частково.

          Визнати недійсним рішення начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 197 від 16.12.2004 року про стягнення коштів та продаж інших активів Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в рахунок погашення його податкового боргу.

          У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, р/р 26006150059331 філія «Укрсоцбанку», МФО 334011, код ЄДРПОУ 03337119) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 59 грн.

          Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 13 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Головіна К.І.