Ухвала суду № 68586401, 30.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

30 серпня 2017 року м. Київ № 826/10576/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., ознайомившись із позовною заявою

ОСОБА_1доКиївської міської ради про визнання невідповідним та нечинним рішення, ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, в якому позивач просить суд: визнати невідповідним нормативно-правовий акт вищої сили (закону) і нечинним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579 «Про регламент Київської міської ради» (в частині статей 4, 16, 44).

Відповідно до п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами 1, 2 ст. 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним, воно може бути обмеженим ... . Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Як встановлено судом, позивач просить суд: визнати невідповідним нормативно-правовий акт вищої сили (закону) і нечинним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579 «Про регламент Київської міської ради» (в частині статей 4, 16, 44).

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Київської міської ради «Про регламент Київської міської ради» від 07.07.2016 № 579/579 є офіційним письмовим документом та наявне у загальному доступі з моменту публікації в газеті «Хрещатик» від серпня 2016 року № 92.

Однак, позивач звернувся до суду лише 22.08.2017, тобто з пропуском шестимісячного строку визначеного частиною 2 ст. 99 КАС України.

Також суд зазначає, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:

- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнюювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зеврненню до суду;

- це обставина, яка виникла обєктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що право на звернення до суду у позивача виникло з моменту оприлюднення рішення Київської міської ради від 07.07.2016 № 579/579 «Про регламент Київської міської ради»

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, судом не встановлено наявності поважних причин за яких позивач не міг звернутися до суду.

Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду або надавали б суду підстави обчислювати строк звернення до суду з іншої дати та вважати строк звернення до суду не пропущенним чи пропущенним, але з поважних причин, як позовна заява так і додані до неї матеріали не містять.

Згідно із ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про доцільність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду та залишення адміністративного позову без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, 100, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Київської міської ради визнання невідповідним та нечинним рішення,

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС України, та набирає законної сили у порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда