Ухвала суду № 68583207, 31.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/10107/17 Головуючий суддя 1-ї інстанції Нев'ядомський Д. В.

Провадження № 22-ц/790/5151/17 Доповідач Колтунова А.І.

Категорія: спори, що виникають із договорів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Хорошевського О.М., Кіся П.В.

при секретарі: Щербань Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою директора товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» - ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

03 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (далі ТОВ «Єврокар Україна») про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

Разом із зазначеним позовом ОСОБА_2 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 12568,50 грн., що належать ТОВ «Єврокар Україна», до прийняття судом рішення по суті.

В обґрунтування зазначив, що на дату подання позову між сторонами відсутня домовленість про добровільне повернення коштів, відповідач уникає телефонних дзвінків, не виконує попередніх домовленостей.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задоволено. Накладено арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 12568,50 грн., що належать ТОВ «Єврокар Україна» до прийняття судом рішення по суті.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції директором ТОВ «Єврокар Україна» - ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 04 липня 2017 року, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що при винесенні ухвали судом першої інстанції не враховано норми Цивільного процесуального кодексу України та розяснень Пленуму Верховного Суду України. Крім того позивачем в обґрунтування вимог не було надано належних та допустимих доказів щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Також зазначає, що позивач вільно уклав договір фінансового лізингу № 642 від 15 березня 2017 року, вільно сплатив передбачені договором лізингові платежі з відповідним призначенням, що свідчить про погодження позивача з умовами правочину.

В суд апеляційної інстанції представник ТОВ «Єврокар Україна» не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 71,73).

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 12568,50 грн., що належать ТОВ «Єврокар Україна», до прийняття судом рішення по суті, суд першої інстанції керувався обґрунтованістю припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судами встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що між ними був укладений 15 березня 2017 року договір фінансового лізингу № 642 (а.с. 17-30).

За умовами зазначеного договору ОСОБА_2 перерахував ТОВ «Єврокар Україна» суму 12568,50 грн. (а.с. 31-33).

В позовних вимогах ОСОБА_2 постановлено питання про визнання недійсним договору фінансового лізингу та повернення суми (а.с. 3-12).

Відповідно до ст.ст. 151-153 ЦПК України та розяснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

У п.4 зазначеної постанови йдеться про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Із матеріалів справи вбачаться, що позовна заява ОСОБА_2 містить майнові вимоги (а.с. 3-12).

В обґрунтування необхідності забезпечення позову ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач уникає спілкування з ним, відсутня домовленість щодо добровільного повернення коштів. Вказана в позовній заяві сума стягнення 12568,50 грн. є для нього значною (а.с. 41).

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду щодо необхідності забезпечення позову зроблені на достатньо обґрунтованих матеріалами справи припущеннях, що невжиття забезпечення позову могло утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів, вважає, що при даних обставинах суд першої інстанції обґрунтовано застосував відповідний вид забезпечення позову.

Накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 12568,50 грн. будь яким чином не перешкоджають господарській діяльності ТОВ «Єврокар Україна» у звязку з тим, що її розмір є незначним для товариства.

Крім того, в апеляційній скарзі не наведені докази того, що застосований судом вид забезпечення позову може призвести до будь яких незворотних негативних наслідків для відповідача і що ці грошові кошти належать третій особі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

У звязку з чим, відсутні правові підстави для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.

На підставі, керуючись, ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» - ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.1 ч.2 ст. 324 ЦПК України.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: О.М. Хорошевський

ОСОБА_3