Ухвала суду № 68581001, 01.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/188/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1373/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Василишин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.,

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власною криницею, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 20 липня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власною криницею, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником будинковолодіння по вул. Кооперативна, 3 в селі Радча до якого також належить і криниця. Відповідач, який є суміжним землекористувачем, незаконно облаштував септик на межі їхніх господарств, внаслідок чого всі нечистоти попадають в її криницю, яка є єдиним джерелом отримання питної води для її сімї. У звязку із вживанням тривалий час шкідливої питної води з криниці в неї та її чоловіка розвинулися хвороби. Крім того, відповідачем спричинена їй матеріальна та моральна шкоди.

Просила зобовязати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні належною їй на праві власності криницею, що примикає до її житлового будинку № 3 по вул. Кооперативна в с. Радча Тисменицького району, усунути перешкоди в користуванні криницею шляхом зобовязання ОСОБА_2 за власний рахунок провести роботи, повязані з частковою реконструкцією та ізоляцією двох вигрібних ям (септиків), які знаходяться у його господарстві по вул. Кооперативна, 1 в с. Радча Тисменицького району з метою приведення даних конструкцій вигребу у відповідності до вимог державних будівельних норм, а саме: розбирання плити перекривання вигребу, очищення дна вигребу від ґрунту, бетонування днища вигребу, нанесення гідроізоляційного слою (стики між кільцями), обкопування навколо кілець вигрібної ями, покриття кілець із зовнішньої сторони бітумною мастикою, зовнішня ізоляція стін (бетонних кілець) глиною, встановлення плити перекриття із люком, усунути перешкоди в користуванні криницею шляхом зобовязання ОСОБА_2 за власний рахунок провести роботи, повязані з демонтажем та перенесенням на відстань не менше 20 м від межі її земельної ділянки двох вигрібних ям з додержанням вимог державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць відповідно до розділу ІІ п.2.22 Наказу МОЗ від 17 березня 2011 року № 145, згідно якого вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м., стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 17 000 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Тисменицького районного суду від 20 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення представник ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при спорудженні двох вигрібних ям (септиків) у господарстві ОСОБА_2 не дотримано вимоги ДБН В.2.5.-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» та вимог державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя № 141 від 17 березня 2011 року щодо їх герметичності та водопроникності.

Вважає, що відповідач, побудувавши в порушення вищевказаних норм, вигрібні ями чинить йому перешкоди у користуванні його власністю, а саме: криницею, яка примикає до його житлового будинку.

Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 завдав йому майнової шкоди, яка виражається у вживанні шкідливої питної води з криниці, що призвело до хвороб у позивача та її чоловіка.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що грубе порушення відповідачем санітарних норм та повязані із цим негативні наслідки, змушувало її протягом тривалого часу проживати в умовах поширення неприємних запахів, несвіжого повітря, що створювало загрозу для її здоровя, безпечного епідеміологічного стану та завдало їй моральної шкоди.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав по вищенаведених мотивах.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

ОСОБА_1 є власником будинковолодіння по вул. Кооперативна, 3 в с. Радча Тисменицького району. До будинковолодіння останньої належить і криниця.

ОСОБА_2 проживає у будинковолодінні по вул. Кооперативна, 1 в с. Радча Тисменицького району на території якого облаштував два септики.

За результатами звернення ОСОБА_1 до Радчанської сільської ради Тисменицького району у грудні 2011 року проведено обстеження місця розташування септиків ОСОБА_2, у ході якого встановлено, що відстань від криниці до ймовірного джерела забруднення становить 59 метрів, що не свідчить про порушення ОСОБА_2 норм ДБН 79-92 та п.7.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

Згідно результату № 69 санітарно-мікробіологічного дослідження від 10 липня 2015 року проведеного Богородчанським ВМСП Держсанепідслужби відібрана проба води криничної по досліджуваних мікробіологічних показниках не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», а по досліджуваних санітарно-хімічних показниках відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10.

З листа управління Держпродспоживслужби в Тисменицькому районі від 04 листопада 2016 року вбачається, що згідно отриманих протоколів досліджень вода у криниці ОСОБА_1 не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», є непридатною до споживання, рекомендовано провести очистку та знезараження джерела водопостачання з проведенням повторних лабораторних досліджень.

Згідно висновку № 22 судової будівельно-технічної експертизи від 12 січня 2017 року, призначеної за ухвалою суду, вигрібні ями (септики) у господарстві ОСОБА_2 по вул. Кооперативна, 1 в с. Радча, Тисменицького району розташовані на відстані 7 м. одна від одної.

Відстані від вказаних вигрібних ям до криниці, що в господарстві ОСОБА_1 по вул. Кооперативна, 3 в с. Радча, Тисменицького району становить 59 м. та 66 м.

При споруджені двох вигрібних ям (септиків) у господарстві ОСОБА_2 не дотримано вимог ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» та вимог державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України №145 від 17 березня 2011 року щодо їх герметичності та водонепроникності.

Для двох вигрібних ям, які знаходяться у господарстві ОСОБА_2 необхідно провести роботи повязані з частковою реконструкцією та ізоляцією, з метою приведення даних конструкцій вигребу у відповідність до вимог державних будівельних норм, а саме: розбирання плити перекриття вигребу, очищення дна вигребу від грунта, бетонування днища вигребу, нанесення гідроізоляційного слою (стики між кільцями), обкопування навколо кілець вигрібної ями, покриття кілець із зовнішньої сторони бітумною мастикою, зовнішня ізоляція стін (бетонних кілець) глиною, встановлення плити перекриття з люком.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права чи інтересу.

Кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч. 1 ст. 50 Конституції України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном(ст. 391 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки; попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В спірному випадку, наявність в господарстві ОСОБА_2 двох вигрібних ям, поряд з висновком експерта щодо невідповідності їх влаштування вимогам спеціальних норм в частині водонепроникності та герметичності, в даному випадку, сама по собі не може бути підставою для задоволення позову, оскільки не здобуто доказів щодо причинно-наслідкового звязку такої та непридатності води в криниці позивача. Така невідповідність може бути підставою для притягнення відповідача до відповідальності за вимогами спеціального законодавства, що регулює питання екологічної та санітарної безпеки, проте не може бути підставою для зобовязання відповідача вчинити певні дії на користь позивача, без доведення факту безпосередньої його вини.

Дані обставини суд першої інстанції встановив правильно та всебічно.

Наявність довідок санітарно-епідеміологічних служб щодо непридатності води в криниці позивача також таким доказом слугувати не може, оскільки не повязує таку причинним звязком зі спорудженням септиків відповідачем. Поряд з цим, в них була рекомендація щодо очистки криниці власником, яку, як підтвердив представник позивача, не здійснювали.

Інших доказів стороною не представлено. Судом було розяснено стороні апелянта право клопотати про призначення експертизи з наведеного питання, проте таким правом остання не скористалася.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі обєктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча Л.В. Василишин

Судді: Г.П. Мелінишин

ОСОБА_5