Вирок № 68580135, 31.08.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1319/17

Провадження № 1-кп/206/161/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2017 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Грицаюк Н.М.,

за участю секретарів - Ременяка М.С.,

Сєдової А.О.,

Дубовика Г.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12016040030000898 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, працюючого оператором зварювального обладнання ПП «ОСОБА_4.", раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - Красіков М.О.,

потерпілий - ОСОБА_5,

обвинувачений - ОСОБА_3,

захисник-адвокат - Вінніченко О.І.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 02 листопада 2016 року приблизно о 17 годині 30 хвилин в Самарському районі м. Дніпро по вул. Томській з боку вул.Гаванської в напрямку вул. Красногорської керував автомобілем марки «ВАЗ 21061» державний номерний знак НОМЕР_1.

Під час руху ОСОБА_3, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи злочинному самовпевненість, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, в районі будинку № 120 по вул. Томській, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_5, який в невстановленому для цього місці перетинав проїзну частину зліва направо по ходу його руху, і якого він об'єктивно спроможній був виявити, та заходів до своєчасного зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки транспортного засобу не прийняв, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 401 е від 11 лютого 2017 року спричинено тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла:

-поверхневої забійної рани у правій тім'яній області;

-закритої тупої травми правого колінного суглобу: розриву внутрішньої колатеральної зв'язки, передньої та задньої хрестоподібної зв'язок, розриву заднього рогу внутрішнього меніску, ушкодження капсули суглобу, забійної рани по внутрішній поверхні правого колінного суглобу та масивної гематоми по передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу;

-закритої тупої травми лівого колінного суглобу: ушкодження передньої хрестоподібної та зовнішньої колатеральної зв'язки;

-садна лівої стопи, що за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що

ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 21061» державний номерний знак НОМЕР_1, порушив згідно висновку судово авто-технічної експертизи № 6/10.1-127 від 13 лютого 2017 року, вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить:

-п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,

невиконання якого перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та пояснив, що 02.11.2016 року їхав з роботи по вул. Томській у м. Дніпро та біля буд. № 120 на швидкості приблизно 60 км/год скоїв наїзд на ОСОБА_5, який перетинав дорогу зліва направо з велосипедом. З висновком експерта згоден. У скоєному щиро каявся, просив суворо не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом.

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що того дня був напідпитку, переходив через дорогу з велосипедом, як раптом на нього скоїв наїзд обвинувачений, подробиць не пам'ятає.

Судом в судовому засіданні також були досліджені інші докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння, а саме:

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.11.2016 року зі схемою та фототаблицею до нього, проведеного в період часу з 21 години 10 хвилин до 21 години 50 хвилин, де була зафіксована обстановка місця дружньо-транспортної пригоди. Складено схему до даного протоколу, на якій зазначено напрямок руху автомобіля та напрямок руху пішохода (т. 1 а.п. 3-14);

-висновком судово-медичного експерта № 401е від 11.02.2017 року, відповідно до якого за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла:

-поверхневої забійної рани у правій тім'яній області; - закритої тупої травми правого колінного суглобу: розриву внутрішньої колатеральної зв'язки, передньої та задньої хрестоподібної зв'язок, розриву заднього рогу внутрішнього меніску, ушкодження капсули суглобу, забійної рани по внутрішній поверхні правого колінного суглобу та масивної гематоми по передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу; - закритої тупої травми лівого колінного суглобу: ушкодження передньої хрестоподібної та зовнішньої колатеральної зв'язки; - садна лівої стопи, що за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути і виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженого за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, ступінь ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в 6 МКЛ, тобто і в термін, на який вказує обстежений та слідчий у постанові (т.1 а.п. 31-35);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07.02.2017 року зі схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_5 на місці показав та розказав про обставини ДТП, що мало місце 02 листопада 2016 року на вул. Томській в районі будинку № 120 в м. Дніпро, показав за допомогою автомобіля-статиста напрямок руху автівки, вказав місце наїзду на нього (т. 1 а.п. 41-50);

-висновком експерта № 6/10.1-127 від 13.02.2017 року, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21061» ОСОБА_3 повинен був діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-21061» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_5 для водія автомобіля «ВАЗ-21061» ОСОБА_3 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху (т. 1 а.п. 56-58);

-висновком експерта № 471е від 16.02.2017 року, відповідно до якого враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, дані матеріалів кримінального провадження, можливо вказати, що в момент первинного контакту ОСОБА_5 знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні та був звернутий правою передньо-бічною поверхнею тіла до травмуючого предмету (транспортного засобу). Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у вигляді: пошкоджень зв'язкового апарату правого та лівого колінних суглобів, у даному випадку характерний прямий механізм травми, тобто удар - викручування опорної ноги в колінному суглобі. Враховуючи вищевказане, виявлені у нього тілесні ушкодження характерні для особи, яка знаходилась в якості пішохода в момент травмування (т. 1 а.п. 65-66).

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні та його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Також суд враховує обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, а саме його щире каяття, що передбачено ст. 66 КК України.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, судом не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідним призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді обмеження волі в нижчій межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думку суду є достатні підстави вважати, що виправлення обвинуваченого не можливе без застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому, переслідуючи ефективний профілактичний вплив на останнього, проте призначає його не в максимальній межі. Саме таке покарання на думку суду є справедливим а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд не погоджується з доводами обвинуваченого про незастосування до нього додаткового покарання, так як відсутні будь-які об'єктивні дані, що керування транспортним засобом є єдиним джерелом існування як обвинуваченого так і членів його родини.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, а також обставини справи, суд доходить висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання у виді обмеження волі, в зв'язку з цим суд вважає доцільним застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробовуванням з одночасним покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Витрати, пов'язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь експертної установи Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи у розмірі 703,68 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра; номер рахунку: 31114115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989253; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; призначення платежу: за експертизу № 6/10.1-127 від 13.02.2017 року).

Речові докази: автомобіль «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, залишити ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Н.М. Грицаюк