Постанова № 6857823, 04.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-14822/09/0570

час прийняття постанови: 13.10 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Ємцовій Н.В., Фенделєвій В.Є.

за участю:

представників позивача – Соколової А.Д., Карпенко Т.А.

представників відповідача – Дем’яненка Я.В., Овсянікової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька про скасування рішення управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька № 188/2 від 31.08.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків,

           ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд», звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька про скасування рішення № 401 від 31.08.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

Під час судового розгляду справи представника позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить скасувати рішення управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька № 188/2 від 31.08.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, а не № 401 від 31.08.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підприємстві управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька проводилась перевірка, за результатами якої складений акт № 401 від 31.08.2009 року та прийнято рішення № 188/2 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, яким нарахований штраф у розмірі 13881.96 грн.

З висновками відповідача позивач не згоден та зазначає, що підприємство здійснює утримання позик з робітної плати в день виплати заробітної плати. Утримання позик позивач здійснював на підставі укладених з робітниками договорів та заяв про надання позик. Крім того, у додаткових угодах до договорів позик зазначено, що у випадку погашення позики за заявою позичальника шляхом утримання частини заробітної плати позичальника займодавцем необхідно вважати день виплати заробітної плати днем погашення позики. Виплата заробітної плати у натуральній формі не здійснювалась. Внески до Пенсійного фонду України здійснювались відповідно до розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 21-1 від 19.12.2003 року.

Тому просить суд позовні вимог задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п. 5.1.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 21-1 від 19.12.2003 року, перерахування страхування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплат праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Також, відповідач зазначає, що сплата страхових внесків у разі одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу) здійснюється в останній робочий день базового звітного періоду, тому вважає застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків правомірним.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення аналогічні запереченням проти позову. Просили у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши під час судового розгляду справи пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.05.2000 року, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 30962083, діє на підставі статуту.

Судом встановлено, що на підставі акту № 401 від 31.08.2009 року перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька винесено рішення №188/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 13881,96 грн.

У відповідності з п. 1.6 акту перевірки встановлені порушення абзацу 5 ч.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині сплати авансових платежів із страхових внесків до Пенсійного фонду України за перевіряємий період з 01.08.2007 року по 01.07.2009 року. Так, підприємством за період з 01.08.2007 року по 01.07.2009 року здійснювалось зарахування сум безвідсоткової позики, виданої працівникам, за рахунок нарахованої заробітної плати, що відображається у цих місяцях кореспонденцією рахунків Д-т 661 – К-т 375 та наведено у журналах-ордерах підприємства по 661 рахунку. Вказаними діями, як зазначено в акті перевірки, порушено п. 5.1.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 21-1 від 19.12.2003 року в частині сплати в останній робочий день місяця сум внесків у разі фактичного здійснення відрахувань із сум заробітної плати за відповідний місяць за період з жовтня 2007 року по червень 2009 року.

З урахуванням цього, відповідачем було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50 відсотків сум несплачених, неповно або несвоєчасно сплачених страхових внесків за загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності із ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

На підставі ч.4 вказаної статті Закону сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Застосовуючи лексичне тлумачення зазначених вище правових норм, слід зазначити, що в Законі існують два терміни, які використовуються у спірних правовідносинах – це «обчислення страхових внесків» та «сплата страхових внесків», які відрізняються один від одного за змістом.

Так, позивачем дійсно обчислювалися страхові внески під час обчислення заробітної плати, яке відбувалося як правило наприкінці місяців, що входять до періоду, зазначеного вище, в якому були нараховані штрафні (фінансові) санкції відповідачем (а.с. 22-24). Із додатку № 5 до акту перевірки видно, що заробітна плата видавалася як наприкінці звітних місяців, так і протягом наступних місяців за звітними, але завжди протягом вказаного періоду часу заробітна плата виплачувалася до 20 числа місяця наступного за звітним.

Судом встановлено, що дати виплати заробітної плати, зазначені в акті перевірки та в додатках до акту (а.с. 11), у дійсності є датами обчислення заробітної плати, а також страхових внесків, які виплачувалися пізніше після закінчення звітного періоду, але до 20 числа місяця наступного за звітним з урахуванням вимог ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем не було доведено факти виплати заробітної плати саме по датам, вказаним у таблиці, яка міститься в акті перевірки (а.с 11). З урахуванням положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає зазначені факти доведеними.

Крім того, судом встановлено, що у відповідності із п. 5.1.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 21-1 від 19.12.2003 року перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Сплата страхових внесків у разі одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу) здійснюється в останній робочий день базового звітного періоду.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Судом встановлено, що працівники позивача не одержували будь-яких товарів (послуг) у рахунок виплати заробітної плати. Навпаки, мали місце факти утримання із заробітної плати рівними частками безвідсоткових позичок, які видавалися працівникам. Ці факти підтверджуються відповідними договорами, а також заявами працівників, у відповідності з якими утримання позичок рівними частками здійснюється кожного місяця під час виплати заробітної плати.

Крім того, відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції нарахування страхових внесків здійснюється на суми, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб та на суми податків, інших обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства або за договорами позики, придбання товарів та виплат тощо або на інші цілі за дорученням отримувача.

Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

При цьому, у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що нараховуються на ці виплати.

Втім, слід зазначити, що граничним днем сплати страхових внесків є 20-те число місяця, наступного за звітним, за правилами ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому, в будь-якому разі штрафні санкції за несплату страхових внесків в якості авансових платежів до 20-го числа місця, наступного за звітним, застосовуватися не повинні.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем обґрунтування своєї позиції у суді не було доведено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення № 188/2 від 31.08.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 13881,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд вважає, що здійснені підприємством судові витрати у сумі 3.40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» до управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька про скасування рішення управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька № 188/2 від 31.08.2009 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька № 188/2 від 31.08.2009 року про застосування фінансових санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків в розмірі 13881.96 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коксотрейд» (83018, м. Донецьк, вул. Путіловська, 46, р/р 26007301750095 у філії «ГУ ПІБ в Донецькій області», МФО 334635, код ЄДРПОУ 30962083) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 4 листопада 2009 року в присутності представників сторін. Повний текст постанови складений та підписаний 9 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.