Ухвала суду № 68576449, 30.08.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2764/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_2 місцевої прокуратури, прокуратури Закарпатської області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_2 місцевої прокуратури, прокуратури Закарпатської області про стягнення моральної шкоди.

Частиною 1 статті 122 ЦПК України визначено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23.03.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто та визнано її неподаною. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15.08.2017 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції, для вирішення питання про відкриття провадження.

28.08.2017 року вищевказана справа була надіслана до Ужгородського міськрайонного суду, разом з тим, така не містить копії позовних заяв з додатками для сторін, оскільки такі були повернуті позивачу.

У звязку з тим, що в матеріалах справи відсутні копії позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї матеріалів суд позбавлений можливості направити для вручення таких сторонам по справі.

Окрім того, частиною 5 статті 119 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Пунктом 1.2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлюється розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 та ч.6 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру до чотирьох відповідачів, а саме позивач просить: стягнути з ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на його ОСОБА_1 користь моральну шкоду в розмірі 1500000 грн.; стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на його ОСОБА_1 користь моральну шкоду в розмірі 500000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 місцевої прокуратури на його ОСОБА_1 користь моральну шкоду в розмірі 500000 грн.; стягнути з прокуратури Закарпатської області на його ОСОБА_1 користь моральну шкоду в розмірі 500000 грн..

Тобто, позивач має сплатити судовий збір за кожну із чотирьох вимог немайнового характеру у розмірі по 640,0 грн., або загальною сумою в розмірі 2560,0 грн.

Позивач разом з позовною заявою подав до суду клопотання в якому, посилаючись на Закон України «Про судовий збір» просить звільнити йому від сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, враховуючи його матеріальне становище.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно розяснень, що містяться в пункту 29 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені.

Тобто, позивач має сплатити судовий збір за кожну із чотирьох вимог немайнового характеру у розмірі по 640,0 грн., або загальною сумою в розмірі 2560,0 грн.

Розглядаючи клопотання позивача вперше про звільнення від сплати судового збору, суд вважав, що останній не надав належних доказів в підтвердження його майнового стану, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а наведені ним не є підставою для звільнення від сплати судового збору та не носять характеру виключних.

Разом з тим, зі змісту ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 15.08.2017 року вбачається,що виключно довідка про розмір пенсії позивача, згідно якої останній отримує пенсію за віком у розмірі 1596,95 грн. (а.с.14), що є меншим ніж сума судового збору в розмірі 2560 грн., яка підлягає оплаті за предявлення позову, а єдиним членом його сімї є син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,який нідене працює свідчить на думку апеляційного суду про йогонезадовільний майновий стан, та може бути підставою для звільнення від сплати судового збору або ж зменшення розміру належних до оплати судових витрат.

Відповідно до розяснень, наданих у пункті 1 ПостановиВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№ 10 від 17.10.2014р.«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»з подальшими змінами, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язаніз судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненнісудового збору за розглядсправ, з одного боку, таінтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_3 проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що заявником до клопотання не було надано суду безспірних доказів на підтвердження того факту, що сплата судового збору 2560 грн. 00 коп. призведе до значного зниження рівня його життя, а також не наведено обставин, які свідчать про наявність виняткових випадків для застосування спеціальних заходів, приходжу висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відмовляючи повторно у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд переслідує легітимну мету (фінансування функціонування органів судової влади та протидія безпідставним скаргам), та зобовязує позивача сплатити судовий збір.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, враховуючи, що згідно довідки про розмір пенсії позивача, згідно якої останній отримує пенсію за віком у розмірі 1596,95 грн. щомісяця, що є меншим ніж сума судового збору в розмірі 2560 грн., яка підлягає оплаті за предявлення позову, а єдиним членом його сімї є син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,який нідене працює, вважаю за можливе зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору на 50 відсотків, та відповідно позивачу слід сплатити зменшений судовий збір у розмірі 1280 гривень, який не перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, і за таких обставин, позивач не зазнає надмірного обмеження його права на доступ до суду.

Покладення на позивача сплати судового збору у визначеному розмірі, який у свою чергу не є значним, не порушує саму суть його «права на суд», гарантований п.1 статті 6 Конвенції.

У звязку з чим, подана ним позовна заява не відповідає вимогамстатті 119 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви, яка містить майнову вимогу не долучено документ про сплату судового збору, розмір якого для даного позову складає 1280 гривень.

Вказані недоліки виключають можливість для відкриття провадження у справі, у звязку з чим подану заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів Ужгородське УДКСУ Закарпатської області, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ38015610 (суду, де розглядається справа).

Дослідивши матеріали заяви, приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. ст. 121, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_2 місцевої прокуратури, прокуратури Закарпатської області про стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 07 вересня 2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3