Ухвала суду № 68570297, 31.08.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1771/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, за участю третьої особи: Городищенської міської ради Черкаської області, Городищенського Районного Територіального Медичного обєднання м. Городище Черкаської області про визнання права власності та за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2004 року ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12 предявили позов до Городищенської міської ради про встановлення земельного сервітуту.

В лютому 2015 року ОСОБА_6 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_11, ОСОБА_8 про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що в 1968 році був направлений на роботу в м. Городище в районну лікарню на посаду лікаря інфекціоніста, а також в цьому ж році йому із сімєю була виділена квартира АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що з часу вселення в квартиру на території земельної ділянки, яка прилягала до квартири, знаходиться криниця, якою він користується, обслуговує, проводить ремонт та чистить на протязі тривалого часу.

ОСОБА_13, як головний лікар, під час продажу частки з будинку, використовуючи службове положення не відобразив в технічній документації частки позивача , криницю, яка знаходилась на земельній ділянці біля квартири позивача.

Також позивач вказує, що з часу отримання квартири і по даний час криницею, яка знаходиться на його земельній ділянці, жителі будинку № 2-а по вул. Маяковського не користувалися та і претензій до нього про незаконне володіння криницею ніхто не предявляв.

Криниця в технічній документації , яка надавалася на момент купівлі-продажу не значилася, також в договорі вказано неправильне місце знаходження купленого нерухомого майна, а саме фактично майно знаходилося за адресою : вул. Маяковського, 2, а не Маяковського , 1. Вказана помилка була виправлена під час складання акту розбивки господарсько-побутових будівель в натурі від 05.09.2005 року, де зазначено, що криниця перебуває на земельній ділянці виділеній йому в користування.

Позивач вважає, оскільки він є особою, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, то набуває право власності на це майно.

З таких підстав позивач просив суд визнати за ним ОСОБА_6 право власності на криницю, що розташована на земельній ділянці господарства № 2 по вул. Маяковського в м. Городище.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2015 року первісний позов ОСОБА_11, ОСОБА_8 до ОСОБА_12, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Городищенської міської ради про встановлення земельного сервітуту - залишено без розгляду.

В грудні 2015 року ОСОБА_8, ОСОБА_11 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном, посилаючись на те, що вони є сусідами і співвласниками криниці, яка належить їм в рівних частинах на праві власності та знаходиться поряд з їх домоволодіннями зі сторони де мешкає ОСОБА_6

Вказана криниця була придбана ними разом із набуттям права власності на нерухоме майно, тобто відповідні частки у будинковолодіння № 2а по вул. Маяковського в м. Городище. Криницею користувалися і інші сусіди, які проживають ІНФОРМАЦІЯ_1 г та № 4. Проте, близько 10 років ОСОБА_6 , діючи на свій розсуд , спочатку частково перегородив прохід з одного боку від вул. Маяковського зі сторони проїзної дороги, а в минулому році з невідомих причин та в порушення принципу добросусідства, обмежуючи їх у користуванні водою, перекрив прохід з іншого боку вулиці, зі сторони внутрішнього двору, де розміщені домоволодіння користувачів повністю перекривши їм всім підхід до криниці, чим створив реальні перешкоди для них як законних і належних власників вказаного майна, обмеживши право користування та володіння.

Враховуючи вищевикладене просили суд усунути для них, ОСОБА_8, ОСОБА_11 перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм колодязем, шляхом зобовязання ОСОБА_6 демонтувати обладнані ним загородження з обох сторін загального проходу до колодязя від вул. Маяковського і прибрати складовані ним там будівельні матеріали і речі, тим самим звільнивши цей прохід для безперешкодного ним користування.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2016 року цивільні справи обєднані в одне провадження.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 27 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, за участю третіх осіб Городищенської міської ради м. Городище Черкаської області, Городищенського РТМО м. Городище про визнання права власності відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_8, ОСОБА_11 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном задоволено.

Зобовязано ОСОБА_6 усунути для ОСОБА_8, ОСОБА_11 перешкоди користування та розпорядження криницею, яка розташована по вул. Маяковського, № 2а м. Городище шляхом демонтування обладнаних загороджень з обох сторін загального проходу до вказаної криниці від вул. Маяковського в м. Городище і прибрати складовані там будівельні матеріали і речі, тим самим звільнивши цей прохід для безперешкодного ними користування.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_11 понесені судові витрати в рівних частках в сумі 8 487 грн. 20 коп., які складаються з 487 грн. 20 коп. сплата судового збору та 8 000 грн. витрати на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як незаконне, висновки суду не відповідають обставинам справи та постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, заявленого ОСОБА_11 і ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, 15 грудня 1990 року Городищенська центральна районна лікарня та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу 13/25 частини будинку з надвірними будівлями у м. Городище по вул. Маяковського, 1 на землі присадибного земельного фонду держфонду розміром 2 149 кв.м., на якій розташований жилий будинок, сарай та погріб, які належали на підставі реєстраційного посвідчення виданого виконкомом Городищенської міськради 29 листопада 1990 року.

16 листопада 1990 року виготовлено технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2 на власника ОСОБА_6 із експлікацією внутрішньої площі до плану житлового будинку та зазначенням його конструктивних елементів : під літ. «А» житловий будинок, під літ. А1, а2, а3 веранди, № 1-2 ганок, під літ. «Б» і «В» гараж, № 3 погріб. Підставою до укладення договору купівлі-продажу був ОСОБА_5 від 17.10.1990 року комісії утвореної за наказом головного лікаря Городищенської ЦРЛ від 18.09.1990 року, у склад якої входив і ОСОБА_6, яка провела обстеження квартири № 3, що підлягала продажу.

Також судом було встановлено, що 06.03.2007 року відповідно до договору дарування ОСОБА_14 подарувала, а ОСОБА_8 прийняла у дар 73/100 частини жилого будинку по вул. Маяковського, № 2а на приватизованій земельній ділянці розміром 0.1687 га та згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданий Городищенською державною нотаріальною конторою від 03.03.2000 року, на якій розташовано жилий будинок під літ А-1, прибудова а-1, прибудова а-2, ганок № 1, сарай Б, саж Г, погріб ПД, погріб пд.-1, погріб пд.-2, вбиральня -3, огорожа № 5-8, 12, криниця № 2, криниця ? частини -№ 10.

15 лютого 1997 року ОСОБА_15 уклав з ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_16В. договір міни належній йому на праві особистої власності 27/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Маяковського, 2а на земельній ділянці держфонду. Згідно до даних Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по вул. Маяковського, 2а, який складається з житлового будинку під літ А-1, під літ. а1 пристройка, під літ. т підвал, під № 6 криниця ? частини, під №1 огорожа.

Як вбачається із матеріалів справи на час купівлі квартир перші власника ОСОБА_15 та ОСОБА_13 крім житлової площі придбали у власність і надвірні споруди в тому числі по ? частини криниці, а ОСОБА_6 виявив бажання отримати інше майно для використання під сарай чи погріб, що підтверджується технічними паспортами по вул. Маяковського , 2а та 2в м. Городище.

Відповідно до положень ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу Державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або Законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» в п. 9 розяснив, що при вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні врахувати зокрема таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодіння чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або предявлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 334 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є ( частина друга статті 344 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 був обізнаний, що власниками вказаної криниці є ОСОБА_11 та ОСОБА_8

Позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_11 і ОСОБА_8 володіли нерухомим майном, а саме криницею до того часу, як ОСОБА_6 не почав вчиняти перешкод в користуванні криницею.

На даний час спірна криниця знаходиться на землях міської ради.

В решті рішення суду не оскаржується.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 27 червня 2017 року відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :