Постанова № 68570049, 11.08.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16392/17

Провадження № 2-а/752/486/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов Голосіївського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві до громадянки Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про примусове видворення з України,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про примусове видворення з України та заявив клопотання про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що в ході проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за дотриманням законодавства в міграційній сфері біля ТРЦ «Магелан» була виявлена громадянка ОСОБА_1, яка пояснила, що в Україну прибула 05.08.2017 р. з метою працевлаштування. Проживала в квартирі, адреса якої їй не відома, дозволу на працевшалтування в Україні не має, власного житла в Україні не має, з отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на території України до підрозділів ДМС України не зверталась.

09.08.2017 р. було прийнято рішення про притягнення відповідачки до адміністртивної відповідальності у вигляді штрафу та в зв»язку з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове повернення з України до 11.08.2017 р.

Зазначене рішення не було виконано відповідачкою, в зв»язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову в повному обсязі та просив суд про їх задоволення, а також підтримав клопотання про затримання відповідачки з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців, оскільки власного житла вона не має, близьких родів на території України не має, а також не має документів, які б посвідчували її особу.

Відповідачка в судовому засіданні визнала факт відсутності у неї документів на право проживання в Україні та не заперечувала проти її повернення до В»єтнаму, хоча самостійно вона не може виконати зазначене рішення в зв»язку з відсутністю документів та коштів на повернення.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини 3 статті 3 розділу I вище вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Судом встановлено, що громадянка Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) прибула до України з метою працевлаштування.

09.08.2017 р. була виявлена співробітниками міграційної служби біля ТРЦ «Магелан».

За порушення правил перебування іноземців на території України працівниками Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві відносно громадянки Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

Встановлені обставини, а саме: відсутність у відповідачки документів, які б надавали їй право на перебування на території України, відсутність власного житла, постійного законного джерела існування, свідчать про те, що нею грубо порушені вимоги ст.4, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

З метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, на підставі положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та спільного наказу МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, відносно громадянки Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) було прийнято рішення про примусове повернення за межі України та зобов'язано покинути територію України у термін до 11.08.2017 року.

Встановлено, що громадянка Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) рішення про примусове повернення з території України не виконала.

Виходячи з вище викладеного є підстави вважати, що відповідачка надалі буде ухилятися від виїзду з України та уникати виконання рішення про примусове повернення, оскільки будь-які документи у неї відсутні та відсутні фінансові можливості для самостійного повернення..

За змістом частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", частини першої статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України правом на звернення до адміністративного суду з позовом про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України наділений центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, є Державна міграційна служба України, яка діє відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 405/2011.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 цього Положення Державна міграційна служба України приймає рішення про скорочення строку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, видворення, у тому числі у примусовому порядку, іноземців та осіб без громадянства з України, заборону в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Отже, Положення про Державну міграційну службу України прямо передбачає можливість надання територіальним органам та підрозділам Державної міграційної служби України передбачених Положенням повноважень.

Пунктом 3 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року N 563, встановлено, що завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, надання територіальним органам та підрозділам Державної міграційної служби України права прийняття рішення про примусове повернення іноземців, права подання позову про видворення іноземців узгоджується з положеннями частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", частини першої статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України.

На момент розгляду справи відповідачка не зверталась до Управління Державної міграційної служби у м. Києві з заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та доказів законності свого перебування на території України та/або набуття громадянства України не надала, доводи представника позивача не спростувала.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, оцінюючи всі досліджені судом докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим, доведеним і підлягає задоволенню.

Також суд вважає за необхідне прийтяти рішення про затримання відповідачки з пміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців, оскільки остання не має документів, які б встановлювали її особу, коштів на добровільне повернення, добровільно не виконала рішення про повернення з України, що свідчить про наявність підстав вважати, що остання може ухилятись від виконання рішення про її повернення.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 256 КАС України суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання постанови про примусове видворення відповідача та її затримання.

Керуючись ст.ст. 18,104,183-7 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

позов Голосіївського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві до громадянки Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про примусове видворення з України задовольнити.

Примусово видворити з України громадянку Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1.

Затримати на строк, що не перевищує шести місяців, громадянку Соціалістичної Республіки В»єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Постанову звернути до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя