Постанова № 6856835, 10.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.11.09Справа №2а-10628/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу

за позовом Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Сімферопольське вище професійне училище електронного та промислового устаткування»

до Державної інспекції по контролю за цінами в АРК

про скасування рішення

за участю представників:

від позивача – Резник В.П. - директор,посвід. № 141 .

від відповідача – Окул Н.Л. – пред-к, дов. № 2911 від 17.11.2008 р.

Сутність спору: Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад «Сімферопольське вище професійне училище електронного та промислового устаткування» (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом , в якому просив скасувати рішення Державної інспекції по контролю за цінами в АРК (далі відповідач) № 005 від 22.01.2009 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Вимоги мотивовані тим, що відповідач за результатами проведення перевірки позивача виніс рішення без з’ясування всіх обставин справи .

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставах, визначених у позові.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.10.2009 р. , представники відповідача надав заперечення на позов ( вих. № 01/07-07/2886 від 08.10.2009 р.) , в якому зазначив, що під час проведення перевірки позивача було встановлено необґрунтоване отримання ним виручки в наслідок невірного розрахунку вартості койко-місця в гуртожитку.

Під час розгляду справи представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач 21.01.2009 р. провів перевірку позивача з питань дотримання ним дисципліни цін при формуванні , встановлені та застосуванні тарифів за проживання в гуртожитку осіб , які займали відособлене приміщення, з розрахунку за 1 койко-місце. За результатами зазначеної перевірки був складений акт, в якому зафіксовано, що за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. позивачем було необґрунтовано нарахована плата за проживання в гуртожитку з мешканців, які займають обособлене приміщення.

Відповідач 22.01.2009 р. прийняв рішення № 005, згідно з яким за порушення позивачем вимог п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208, керуючись ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вирішив вилучити у позивача 15757 грн. – необґрунтовано отриманої виручки та 31514 грн. – штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотримання визначені у Законі України «Про ціни і ціноутворення».

У ст.14 зазначеного Закону встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету , крім того в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів № 298/519 від 03.12.2001 р. затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових(штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами ( далі Інструкція № 298), яка зареєстровано в Мінюсті України 18.12.2001 р. за № 1047/6238.

У п. 1.4 Інструкції № 298 визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними порядку встановлення та застосування цін і тарифів. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Згідно з п. 1.5. Положення № 298 підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних.

Необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами (п. 1.6 Положення № 298).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в 2008 р. на підстав договорів найму, укладених з фізичними особами, яки не навчались в учбовому закладі та не працювали в ньому, надавав ним у користування приміщення гуртожитку, в яких не проживали студенти та його працівники .

При укладені вказаних договорів найму вартість койко-місця була визначена з урахуванням фактичних витрат позивача по наданню послуг по водопостачанню та водовідведенню, опалюванню приміщень гуртожитку, їх обслуговуванню. Вказані витрати були розраховані на підставі діючих санітарних норм, виходячи з фактичних показників лічильників, яки були встановлені позивачем, за період часу, який передував укладенню договорів, витрат на оплату праці робітників, яки підтримували порядок в гуртожитку, середньої кількості осіб , яки мешкали в ньому .

Під час проведення перевірки відповідачем використовувались положення чинного законодавства щодо визначення вартості койко-місця в гуртожитку , надання житлово – комунальних послуг. При цьому працівниками відповідача не було прийнято до уваги те, що у приміщенні гуртожитку позивачем встановлені лічильники, на підставі показників яких він визначав обсяг отриманих комунальних послуг та сплачував їх вартість за встановленими тарифами. Також не було прийнято до уваги вартість витрат на підтримання порядку в приміщенні гуртожитку.

В порядку , передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що розрахована позивачем вартість койко-місця на 2008 р. була завищена, визначена з включенням непередбачених націнок , з порушенням будь-яких методів її регулювання.

Приймаючи до уваги те, що місця в гуртожитку надавались позивачем стороннім особам на підставі договорів найму, укладених в порядку , передбаченому Цивільним кодексом України, суд вважає, що наведений відповідачем у акті перевірки та під час розгляду справи розрахунок вартості койко-місця не є згідно зі ст.70 КАС України належним доказом порушення першим порядку встановлення і застосування цін на зазначені категорії послуг, необґрунтованого отримання ним виручки за надання у найм койко – місць в гуртожитку.

В силу викладеного суд приходить до висновку , що під час прийняття рішення № 005 відповідач діяв без з’ясувння всіх обставин справи, що призвело до порушення з його боку вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», неправомірно застосування положень Інструкції № 298, у зв’язку з чим вказане рішення не можна вважати правомірним , воно підлягає скасуванню.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.11.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.11.2009 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної інспекції по контролю за цінами в АРК № 005 від 22.01.2009 р. про застосування економічних санкції за порушення державної дисципліни цін.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Сімферопольське вище професійне училище електронного та промислового устаткування» (м. Сімферополь, вул. 1-ї Кінної Армії 33, код ЄДРПОУ 05536840) 3,40 грн. – судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.