Ухвала суду № 68568030, 30.08.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/15426/16-ц Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, у якому просив визнати за ним право власності на приміщення квартири № 2: 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, що є ? частини житлового будинку № 71 по вулиці Чуднівській (колишня назва Черняхівського) у місті Житомирі, посилаючись на те, що нотаріус відмовив йому у оформленні спадкових прав на вказане майно.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ним право власності в порядку спадкування на ? частину спадкового майна, яке відкрилось після смерті ОСОБА_4 - житловий будинок № 71 по вулиці Чуднівській (колишня назва -Черняхівського) у місті Житомирі, жилою площею 62,7 кв. м., який належав спадкодавцеві ОСОБА_4 станом на день смерті - момент відкриття спадщини 26.03.1997 на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.1959, зареєстрованого за реєстром за № 3-2405, дублікат якого виданий Першою ОСОБА_3 нотаріальною конторою 14.11.1997, та договору купівлі-продажу від 24.02.1965 по реєстру № 3-455, дублікат якого виданий Першою ОСОБА_3 нотаріальною конторою 14.11.1997, зареєстрованих у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 11.12.1997 за реєстром №238, до будинку належав сарай «Б», та огорожа № І-2. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального, просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що спір розглянутий не уповноваженим судом у звязку із закінченням строку повноважень судді. Під час розгляду справи суд упереджено віднісся до її представників, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про виклик у судове засідання для допиту представників архітектурно-будівельної інспекції, допустив інші порушення процесуального права. Також вважає, що судом безпідставно визнано за позивачем у порядку спадкування право власності на ? спірного будинку, оскільки позов останнього містив вимоги про визнання за ним права власності на квартиру № 2 та приміщення з відповідними інвентарними номерами. На її думку, суд помилково послався в оскаржуваному рішенні на ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), оскільки не визначено, яке саме майно у складі спадщини прийняв ОСОБА_1 Крім того, при розгляді справи не було враховано, що у провадженні Богунського районного суду м. Житомира знаходиться справа за позовом ОСОБА_1, який оспорює дії інспекції ДАБК в Житомирській області щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво приміщень з інвентарними №№ 2-4, 2-5. Також вважає, що судом допущені процесуальні порушення при прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд не дотримався вимог закону щодо пропорційності стягнення судових витрат. Крім того, стягнення судового збору з неї вважає безпідставним, оскільки вона не є відповідальною за зволікання позивача в оформленні спадкових прав та отримання ним відмови нотаріуса.

Заслухавши пояснення сторін, які зявилися на судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач у відповідності до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину після смерті матері шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ним права власності на 1/2 частину спадкового майна в порядку спадкування за заповітом після смерті матері.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, так як він відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, узгоджується із дослідженими судом доказами і встановленими обставинами справи.

Судом установлено, що 26.03.1997 померла мати позивача - ОСОБА_4, яка згідно заповіту від 07.08.1996 заповіла належний їй на праві приватної власності житловий будинок № 71 по вул. Черняховського у м.Житомирі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках (а. с. 7,11).

16.03.1998 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з буд. № 71 по вул. Черняховського у м. Житомирі, який належав ОСОБА_4 станом на день смерті на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.1959, зареєстрованого за реєстром за № 3-2405, дублікат якого виданий Першою ОСОБА_3 нотаріальною конторою 14.11.1997 та договору купівлі-продажу від 24.02.1965 по реєстру № 3-455, дублікат якого виданий Першою ОСОБА_3 нотаріальною конторою 14.11.1997, зареєстрованих в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 11.12.1997 за реєстром №238. Будинок дерев'яний, обкладений цеглою, площею 62,7 кв. м., до будинку належав сарай «Б», та огорожа № 1-2 (а. с. 112).

ОСОБА_1 з 27.12.1973 зареєстрований та проживає у спірному будинку (а.с. 48-62, 79 зв.).

12.03.2015 державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частку житлового будинку № 71 по вул. Черняховського у м. Житомирі, оскільки рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 03.12.2007 та ухвалою цього ж суду від 26.12.2007 власник 1/2 ідеальної частини спірного житлового будинку виділився в окремий об'єкт нерухомості, квартиру №1.

Згідно рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03.12.2007 по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради про поділ будинку (справа № 2-3860/2007) розділено будинок № 71 по вул. Черняховського в м. Житомирі, виділено ОСОБА_2 квартиру № 1, яка складається з приміщень, позначених в технічному паспорті цифрами 1-1 площею 5,1 кв. м., 1-2 площею 12,8 кв. м., 1-3 площею 3,9 кв. м., 1-4 площею 5 кв. м., 1-5 площею 17,9 кв. м., 1-6 площею 10,4 кв. м., загальною площею 55,1 кв. м. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 9).

Частиною 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 525 цього Кодексу передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ст. 548 ЦК Української РСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст.549,554 ЦК Української РСР 1963 рокуспадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зіст. 553 ЦК Української РСР 1963 рокуспадкоємець за законом або за заповітом вправі був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Встановивши, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1 був зареєстрований зі спадкодавцем ОСОБА_4, та у відповідності до положень ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року він вважається таким, що прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а прийнята спадщина належить йому з моменту її відкриття - 26.03.1997, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання за ним права власності на 1/2 частину спадкового майна в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері.

При цьому, зважаючи на існування судового рішення, яким ОСОБА_2 виділено ? частину спадкового майна у вигляді квартири №1 та враховуючи, що оформити свої спадкові права на частину спадкового майна, яким користується позивач, у інший спосіб він змоги не має, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав право власності за ОСОБА_1 на спадкове майно, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_4 на день її смерті - на час відкриття спадщини. Ухвалене рішення є справедливим по своїй суті, не порушує прав відповідачки, оскільки їй рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03.12.2007 виділено частину спадкового будинку, яка відповідає її частці у спадщині і вона зареєстрована її власником.

Доводи ОСОБА_2 про те, що спір розглянутий не уповноваженим судом у звязку із закінченням строку повноважень судді є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 призначена суддею Указом Президента України від 18.05.2012 строком на 5 років, а тому останнім днем повноважень судді було 18 травня 2017 року. Таким чином рішення суду ухвалено уповноваженим судом, а можливе виготовлення повного тексту поза межами строку повноважень судді не є підставою для скасування судового рішення.

Посилання на упереджене відношення суду до представників відповідача, безпідставну відмову у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, не забезпечення змагальності та рівності всіх учасників процесу тощо не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Матеріали спадкової справи досліджувались судом при дослідженні доказів в судовому засіданні, судом також надавався час представникам відповідача на ознайомлення з ними.

Наявність у провадженні Богунського районного суду м. Житомира справи за позовом ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій інспекції ДАБК в Житомирській області щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво приміщень з інвентарними №№ 2-4, 2-5, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки вони не входили до складу спадкового майна. Тому, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представників відповідача про виклик у судове засідання для допиту представників архітектурно-будівельної інспекції, оскільки обставини наявності самовільних прибудов знаходились поза межами предмету доказування.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вимоги позовної заяви уточнювались чи змінювались, у тому числі з порушенням вимог процесуального закону, не впливають на правильність ухваленого рішення, оскільки як вбачається з його змісту, суд розглянув позов у повному обємі та відмовив у задоволенні позову щодо визнання права власності на спадкове майно із зазначенням конкретних приміщень. При цьому часткове задоволення позову у межах його предмету (1/2 частина спадкового майна) не може розцінюватись як вихід суду за межі заявлених позовних вимог, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є помилковими.

Посилання у апеляційній скарзі на неправильне застосування судом до спірних правовідносин ст. 549 ЦК УРСР спростовується положеннями п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно якого у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК УРСР.

Суд обґрунтовано у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідача судові витрати по справі у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 1500 грн., який був встановлений ухвалою суду від 08.12.2016 (а.с.1, 27, 30). Посилання ОСОБА_2 на те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат при частковому задоволенні позову, суд не застосував принцип пропорційності є безпідставним, оскільки фактично суд задовольнив вимоги позивача про визнання права на ? частину спадкового майна. При цьому відмова у позові у частині визнання права на конкретні приміщення, з яких складається ? частина житлового будинку, не впливає на визначену судом ціну позову та розмір понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: