Постанова № 6856793, 16.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.11.09Справа №2а-7085/08/4 о 17:15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача - Шиленко О.В.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлідер» (далі – позивач)звернулось до адміністративного суду із позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі – відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006092330 від 30.10.2008 року. Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1 і 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі – Закон №265) зокрема висновку про те, що гральні автомати, які використовуються позивачем в підприємницькій діяльності, є реєстраторами розрахункових операцій і повинні бути зареєстровані і переведені у фіскальний режими роботи. Під час судового розгляду позивачем надані письмові доповнення до адміністративного позову (а.с. 118-121), в яких позивачем доповнено підстави позовних вимог, зокрема, позивач посилається на порушення податковим органом правил організації і проведення перевірки.

Ухвалами суду від 23.12.2008 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 16.11.2009 року не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, направив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представником відповідача надані письмові заперечення на позов (а.с. 130-131), в яких він просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач використовує гральні автомати, які приводяться до гри без відповідних дій працівників позивача, шляхом отримання коштів за гру через купюроприймач. На час проведення перевірки гральні автомати не виконували фіскальних функцій і облік готівкових коштів, внесених через купюроприймачі до гральних автоматів не здійснювали. Крім того представник відповідача посилався на дотримання підстав і порядку проведення перевірок порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вказував, що вимоги про застосування реєстраторів розрахункових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, що використовують гральні автомати, передбачені ст. 11 Закону №265 і постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій». Станом на день проведення перевірки позивач, на думку відповідача, мав реальну можливість виконати обов’язок щодо фіскалізації гральних автоматів, оскільки на той час фіскалізована комп’ютерно-касова система «Фіскал» зі сферою застосування – для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку та контролю даних про функціонування залів гральних автоматів і казино, пройшла повний цикл випробувань в Держспоживстандарті та ДССЗЗІ України, що підтверджується листом ТОВ «Експотрейд» №13 від 16.01.2009 року, і внесена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій відповідно до наказів ДПА України від 01.07.2008 року №430 і від 10.09.2008 року №581.

Враховуючи наявність письмових заперечень відповідача та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає можливим, відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, розглянути справу за його відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень, спір що виник пов’язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 33912276, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Сакської міської ради 11.03.2006 року (а.с. 11), здійснював підприємницьку діяльності у сфері ігорного бізнесу в залі гральних автоматів за адресою м. Ялта, вул. К. Маркса 4 / вул. Ігнатенко, 2.

Посадовими особами Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Кримна підставі направлень на планову перевірку від 14.10.2008 року № 3007 і 3008, виданих ДПІ в м. Ялті (а.с. 135) проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу суб’єктів підприємницької діяльності, стосовно господарської одиниці: зал ігрових автоматів, розташований в м. Ялті, вул. К. Маркса 4 / вул. Ігнатенко, 2, що використовувався позивачем.

За результатами перевірки складено акт від 15.10.2008 року (номер бланку 00095) згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 ст. 3 Закону №265 (а.с. 132, 133).

На підставі цього акту та згідно з п. 2 ст. 17 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006092330 від 30.10.2008 року (а.с. 12), підставою застосування якого зазначено порушення п. 1 ст. 3 Закону №265. За даним рішенням застосовано санкції на суму 16320,00 грн.; як вбачається з тексту рішення, по 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за проведення розрахункових операцій через незареєстровані належним чином реєстратори розрахункових операцій в органах державної податкової служби, і не переведені в фіскальний режим роботи, тобто 340,00 грн. за кожний реєстратор розрахункових операцій, всього 48 гральних автоматів.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, суд, вирішуючи справу, зобов’язаний перевірити, чи здійснювалась перевірка на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення таких перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв’язку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обов’язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у зв’язку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, що підтверджується актом перевірки, підписаним особою, уповноваженою здійснювати розрахункові операції від імені позивача, розписом цієї особи на направленнях на проведення перевірки.

Судом встановлено, що в основу висновків про порушення позивачем вимог ст. 3 Закону №265 покладено наступні обставини, відображені в пп. 2.2.14 акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що в залі встановлено 48 гральних автоматів, на які придбані торг вільні патенти у кількості 48 штук, видані ДПІ в м. Ялті. На момент перевірки усі гральні автомати увімкнені і знаходяться у гральному стані. Відвідувачем для гри на одному з гральних автоматів було придбано 200 кредитів на суму 20 грн. шляхом вводу грошової купюри в банкнотоприймач. При цьому операція через реєстратор розрахункових операцій не проведена, розрахунковий документ встановленої форми не друкувався і не видавався. Розрахункові операції проводяться через реєстратори розрахункових операцій – гральні автомати, які не зареєстровані, не опломбовані і не переведені у фіскальний режим роботи.

Разом із тим, згідно із пп. 2.1.1,2.9-2.13 акту перевірки встановлено застосування у залі гральних автоматів реєстратора розрахункових операцій: Datex MP500-i, на яке видано відповідне реєстраційне посвідчення, який переведений у фіскальний режим роботи, опломбований, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків відповідає даним денного звіту цього реєстратора розрахункових операцій.

Судом встановлено, що за вказаною в акті перевірки адресою позивач застосував 48 гральних автоматів «Smartgames» (а.с. 123-128), які обладнані купюроприймачами (а.с. 65).

Втім за твердженням представника позивача, за розпорядженням директора ТОВ «Укрлідер» від 10.09.2008 року №1 (а.с. 122) на всіх гральних автоматах купюроприймачі були відключені, встановлення ставок на гральних автоматах відбувалося за допомогою ключа на суму придбаного кредиту, згідно із касовим чеком.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі №265.

Стаття 1 Закону №265 передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Стаття 2 Закону №265 визначає, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів , платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

фіскальні функції – здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам’яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 2 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що під час проведення перевірки залу ігрових автоматів, позивачем для проведення розрахунків під час прийому ставок використовувався реєстратор розрахункових операцій Datecx МР 500і, у зв'язку із чим позивачем забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті. Невикористання вказаного реєстратора розрахункових операцій при проведені розрахунків у ігровому залі під час перевірки не встановлено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановлені строки переведення суб’єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО.

У пункті 6 додатку до вказаної постанови визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, у термін до 31 грудня 2006 року мали перевести розрахунки із застосуванням РРО.

Пунктом 2 постанови передбачено, що Міністерство економіки повинно було забезпечити до 01 липня 2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 01 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 581 від 10 вересня 2008 року був затверджений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції, в який був внесений Фіскал з версією внутрішнього програмного забезпечення 2160.04.02***, який мав застосовуватися у казино, залах гральних автоматів, для фіскалізації гральних автоматів, для торгівлі та послуг гральних автоматів.

Разом із тим, суд вважає, що несумісність комп’ютерно-касової системи «Фіскал» із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб’єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп’ютерно-касовою системою «Фіскал» з технічних причин.

Матеріали справи свідчать про те, що гральні автомати було введено в експлуатацію позивачем ще у 2007 році. Проте відповідач не надав суду доказів про технічну сумісність комп’ютерно-касової системи «Фіскал» із гральними автоматами, які використовувались позивачем. Обставини справи відносно того, що ігрові автомати не є засобом прийому грошових коштів і не можуть бути переведені у фіскальний режим роботи відповідачем не спростовані.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач використовує ігровий автомат SmartGames. Згідно до технічного паспорту вказаного типу автомату виробником вказаного типу автомату не передбачено оснащення даного типу автомату пристроєм з фіскальними функціями.

Враховуючи дані обставини та те, що на момент перевірки позивач здійснював розрахункові операції в готівковій формі з використанням реєстратора розрахункових операцій – електронного контрольно-касового апарату Datecx МР–500і, суд дійшов висновку, що твердження Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, відповідно до положень пункту 2 статті 17 Закону фінансові санкції застосовуються у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи РРО. Податковий орган застосував фінансові санкції з урахуванням усіх 48 ігрових автоматів, які знаходилися у ігровому залі, але у матеріалах справи відсутні докази того, що усі ці 48 ігрових автомати застосовувалися позивачем при здійсненні розрахункових операцій у не фіскальному режимі роботи. У акті перевірки лише зазначено про наявність у ігровому залі цих ігрових автоматів у робочому стані. Дані обставини свідчать про відсутність доказу факту скоєння позивачем порушення вимог Закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідер» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16320,00 грн. не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги про його скасування є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги лише про скасування спірного рішення, замість визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн.

В судовому засіданні 16.11.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 20.11.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006092330 від 30.10.2008 року у сумі 16320,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідер» (ідентифікаційний код юридичної особи 33912276).

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідер»3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.