Постанова № 6856751, 02.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.11.09Справа №2а-11361/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжової Н.М., за участю представника позивача - Вірсти Л. С., представника відповідача - Лукпанової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Республіканського підприємства “Джанкойське Міжрайтопливо”

до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про скасування податкового повідомленя-рішеня Джанкойської ОДПІ № 0008361502/0 від 22.01.2009 року на суму 1898,09 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач неправомірно прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі –Закон №2181) за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, оскільки підприємство не порушувало термінів сплати цього податку. Своєчасно, у строки визначені законом позивач в повному обсязі сплатив свої зобов’язання, що підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями. До того ж позивач вважає, що сума штрафних санкцій створена штучно, при погашенні якої буде знову нарахована штрафна санкції.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення в яких вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”(далі –Закон №2181)за результатами невиїзної документальної перевірки вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, якою виявлено порушення платником податків пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

          Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

          “У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

          “У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Республіканське підприємство “Джанкойське Міжрайтопливо” (ЄДРПОУ 01884567) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АРК 16.09.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 448952 (а.с.26), Довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 053557 (а.с.27).

Таким чином, судом встановлено, що РП “Джанкойське Міжрайтопливо” являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Судом встановлено, що РП “Джанкойське Міжрайтопливо” зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, а тому згідно із законодавством України, відповідач зобов’язаний сплачувати податок на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Таким чином, РП “Джанкойське Міжрайтопливо” зобов’язано, подавати до Джанкойської ОДПІ декларації з податку на додану вартість та сплачувати податок до бюджету.

Судом встановлено, що Джанкойською ОДПІ 07 серпня 2009 року проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість РП “Джанкойське Міжрайтопливо”, за наслідками якої складений акт від 07.08.2009 року № 1206/1502/01884567.

Відповідно до акту зазначено, що в порушення п.п 5.3.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” РП “Джанкойське Міжрайтопливо” несвоєчасно сплатило податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень – лютий 2009 року в розмірі 3796,17 гривень відповідно до податкових декларацій № 2403 від 18.02.2009 року та № 3860 від 20.03.2009 року.

Згідно акту підприємство сплатило податок на додану вартість по податковій декларації № 2403 від 18.02.2009 року в сумі 2303,17 гривень з затримкою 150 календарних днів, та по податковій декларації № 3860 від 20.03.2009 року в сумі 1493,00 гривень з затримкою 123 календарних днів.

На підставі викладеного відповідачем нарахована штрафна санкція у розмірі 1898,09 гривень, у тому числі 50% від 2303,17 гривень, 50% від 1493,00 гривень.

Судом встановлено, що Джанкойською ОДПІ у зв’язку з порушенням граничного строку сплати погодженого податкового зобов’язання винесено податкове повідомлення-рішення:

-          № 0008361502/0 від 17.08.2009 року на суму 1898,09 гривень (50% від 3796,17 гривень).

Перевіряючи законність та обоснованність податкового повідомлення-рішення № 0008361502/0 від 17.08.2009 року на суму 1898,09 гривень судом встановленно наступне.

РП “Джанкойське Міжрайтопливо” податок по податковій декларації № 2403 від 18.02.2009 року сплачений всього на суму 2374,00 гривень наступними платіжними документами:

-          п/д № 14 від 26.02.2009 року в сумі 374,00 гривні по податковій декларації № 2403 від 18.02.2009 року – граничний строк сплати 02.03.2009 року,

-          квитанція № 29501 від 20.02.2009 року в сумі 2000,00 гривні по податковій декларації № 2403 від 18.02.2009 року – граничний строк сплати 02.03.2009 року.

Судом встановленго, що РП “Джанкойське Міжрайтопливо” податок по податковій декларації № 3860 від 20.03.2009 року сплачений всього на суму 1545,00 гривень наступним платіжним документом:

-          квитанція № 17 від 20.03.2009 року в сумі 1545,00 гривень податковій декларації № 3860 від 20.03.2009 - граничний строк сплати 30.03.2009 року.

Факт своєчасної сплати податкових зобовїязань за січень, лютий 2009 року у повному обсязі підтверджується відомостями особового рахунку.

Вивчивши вказані документи, керуючись Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймаючи до уваги сплату РП “Джанкойське Міжрайтопливо” узгодженого податкового зобов’язання по ПДВ за січень 2009р. у сумі 2374,00 грн. до 02.03.2009р. та за лютий 2009р. у сумі 1545,00 грн. до 30.03.2009р., суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, суд вважає, що у зв’язку з тим, що відповідач не вжив передбачених ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходів щодо визначення узгодженої позивачем суми податкових зобов’язань по ПДВ за січень – лютий 2009р. у податковий борг, у нього були відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежу під час надходження коштів, перерахованих позивачем платіжними документами, а саме п/д № 14 від 26.02.2009 року в сумі 374,00 гривні з зазначенням платежу – ПДВ за січень 2009р., квитанція № 29501 від 20.02.2009 року в сумі 2000,00 гривні - ПДВ за січень 2009р., квитанція № 17 від 20.03.2009 року в сумі 1545,00 гривень - ПДВ за січень 2009р.

За таких обставин суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв’язку з наявністю у позивача заборгованості по ПДВ за попередні періоди він, діючи відповідно до п.п.7.7. ст. 7 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при отриманні коштів, перерахованих позивачем згідно з копіями платіжних документів п/д № 14 від 26.02.2009 року в сумі 374,00 гривні, квитанція № 29501 від 20.02.2009 року в сумі 2000,00 гривні,          квитанція № 17 від 20.03.2009 року в сумі 1545,00 гривень, здійснював погашення податкового боргу попередньо погашенню його податкових зобов’язання по ПДВ за 2008р.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за фактом несвоєчасної сплати суми податкового зобов’язання, з огляду на наступне.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.

Згідно з ст.3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). При цьому відповідно до ст. 8 зазначеного Закону банк виконує доручення клієнта у точної відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

При цьому ні Закон №2181, ні Закон України “Про державну податкову службу в Україні” не містять положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

При таких обставинах, суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ № 0008361502/0 від 22.01.2009 р. на суму 1898,09 гривень не може бути визнане такими, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що позивач є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”можливе лише у разі вжиття відповідачем всіх передбачених вказаним законом заходів щодо визначення податкових зобов’язань в податковий борг або за згодою платника податків.

Відповідач, зараховуючи своєчасно сплачені податки в рахунок податкового боргу, фактично перешкоджав позивачу податків своєчасно сплачувати податки за періоди, вказані в платіжних дорученнях, що призвело до необґрунтованого порушення ним визначених податкових зобов’язань.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що матеріали справи свідчать про те, що позивач добровільно перерахував кошти для погашення заборгованості по ПДВ, визначивши це у графі “Призначення платежу”відповідного платіжного документу.

У зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

          Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          У зв’язку зі складністю справи судом 02 листопада 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 06 листопада 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0008361502/0 від 22.01.2009р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                   Трещова О.Р.