Постанова № 6856741, 12.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.11.09Справа №2а-10561/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ВАТ «Керченський металургійний комбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Керчі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача – Бураков В.Г. – пред-к дов. № 10/4 юр. від 27.01.2009 р.

Бруснецова О.І. – пред-к, дов. № 1/561 від 11.11.2009 р.

від відповідача – Лашкова В.О. – пред-к,дов. № 16208/10/10-0 від 30.10.2009 р.

Воропай О.В. – пред-к, дов. № 15934/10/10-0 від 16.10.2009 р.

Суть спору: ВАТ «Керченський металургійний комбінат» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі (далі відповідач) від 25.08.2009 р. № 0000312304/0 , визнати за позивачем право на бюджетне відшкодування по ПДВ в сумі 513130 грн. . Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість” , в наслідок чого було неправомірно прийняте рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 513130 грн.

Відповідач 25.09.2009 р. надіслав до суду заперечення на позов (вих. №14223/ю/10-0 від 23.09.2009 р.) , в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість у сумі 513130 грн. , сплачених під час проведення розрахунків зі своїми контрагентами, до складу податкового кредиту з причин відсутності підстав для здійснення зазначеної операції , передбачених Законом України «Про податок на додану вартість».

Під час проведення судових засідань представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.

У судовому засіданні , яке відбулось 12.11.2009 р. , представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог .

Суд керуючись ст. 157 КАС України, у судовому засіданні 12.11.2009 р. ухвалив закрити провадження в частині вимог щодо визначення за позивачем права на бюджетне відшкодування по ПДВ в сумі 513130 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2009 р. , яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ , що декларувались в квітні 20009 р. , за результатами якої 11.08.2009 р. склав Акт №1353/23-4/00191493 . У зазначеному акті зафіксовано, що, зокрема, в порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.5.1 п. 7.5 , п.п. 7.7.1. та п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2009 р. у розмірі 513130 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 25.08.2009 р. було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000312304/0 , згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009р. у розмірі 513130 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яким є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

З аналізу зазначених вище положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стає зрозумілим, що сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). Таким чином існує взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Судом встановлено, що позивач в податковій декларації з ПДВ за квітень 2009 р. задекларував податковий кредит по 48 податковим накладним, копії яких залучені до матеріалів справи , отриманим ним у квітні 2009 р. Зазначені податкові накладні свідчать про придбання позивачем товару (послуг ) на загальну суму 2763022,01грн. ( сума ПДВ 552604 грн. ). Вказані податкові накладні були виписані в жовтні, листопаді 2008 р., січні-березні 2009 р. Позивачем розрахунки по ним здійснювались саме у зазначені періоди . Вказаний факт підтверджений представниками сторін під час розгляду справи.

Під час розгляду справи позивач пояснив , що він на час здійснення оплати за придбаний товар (послуги) на загальну суму 2763022,01грн. , незважаючи на наявність права, сплачені суми ПДВ не включив до складу податкового кредиту по ПДВ, який формувався за жовтень, листопад 2008 р., січень-березень 2009 р. , з причин неотримання ним оригіналів податкових накладних.

Позивач зазначив, що вказані накладні він отримав у квітні 2009 р. , після чого, керуючись п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону , сплачені суми ПДВ разом з ціною товару(послуг), включив до суми податкового кредиту по ПДВ саме в зазначений звітний період, тобто після отримання оригіналів податкових накладних.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про сплату позивачем сум ПДВ при здійснені розрахунків зі своїми контрагентами у жовтні, листопаді 2008 р., січні-березні 2009 р., наявність у нього права на бюджетне відшкодування у звітний період, в який він отримав оригінали податкових накладних , суд вважає, що він правомірно включив 513130 грн. до сум бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009 р.

Під час розгляду справи відповідач не заперечував проти факту сплати позивачем вартості товару ( в тому числі ПДВ) , придбаного у жовтні, листопаді 2008р., січні-березні 2009 р.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджено не тільки дотримання позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» , але і його право включити після отримання оригіналів податкових накладних суми сплаченого під час розрахунків у жовтні, листопаді 2008 р., січні-березні 2009 р. ПДВ у розмірі 513130 грн. до податкового кредиту за травень 2007 р.

З урахуванням зазначеного стає зрозумілим , що не відповідає нормам податкового законодавства та дійсним обставинам справи викладений відповідачем в акті № 1353/23-4/00191493, на підставі якого складене спірне податкове повідомлення – рішення, висновок про те, щодо позивач не мав право на включення до складу податкового кредиту за травень лютий 2009 р. ПДВ у сумі 513130 грн.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за травень 2009 р., в силу чого не можна вважати правомірними податкове повідомлення - рішення №0000312304/0 від 25.08.2009 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.11.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.11.2009 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправнимта скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі 25.08.2009 р. . № 00000312304/0 .

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.