Ухвала суду № 68566702, 29.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22ц/790/4747/17 Головуючий 1-ої інстанції - Аркатова К.В.

Справа: № 638/6933/17 Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Овсяннікової А.І., Коваленко І.П.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання довіреностей недійсними,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив визнати недійсними довіреність, посвідчену 26.12.2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за реєстровим № 3458 та довіреність посвідчену 26.12.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Остапенком Є.М. за реєстровим № 3460.

30.05.2017 року з метою забезпечення позову позивачем подано заяву про заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 та на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2017 року у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову. При цьому посилається на порушення норм процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст.152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки заявлені заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна не є співмірними із заявленими позовними вимогами, крім того заявником не надано доказів, що є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Отже, оскаржувана ухвала постановлена у відповідності з вимогами ст.ст. 151, 152 ЦПК України, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 308,312,313,315 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді