Ухвала суду № 68565705, 17.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Паршутіна А.Б.

представників ОСОБА_1, Братцевої Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», адвоката Братцевої Н.С. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України Нехаєнка І.О., та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» №№ 26003063602300, 26002063602301, відкритих у АТ «УкрСиббанк», заборонивши службовим особам та працівникам ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував наявністю підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, оскільки стороною обвинувачення не доведено відповідності грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України. Також, на думку представника, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна не звернув уваги на відсутність обґрунтованої підозри та не врахував негативних наслідків такого обмежувального заходу для товариства. Таким чином, апелянт вважає, що вище наведені обставини, виключають підстави для накладення арешту на майно.

Також в поданій апеляційній скарзі зазначається про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника та представника.

Заслухавши доповідь судді, представників, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо своєчасності оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на адресу останнього не надсилалась, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що з текстом ухвали слідчого судді вони ознайомилися 12 липня 2017 року, а тому виходячи з положень ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подана в межах встановленого чинним законом строку.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно виходячи з наступних обставин.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, в повній мірі не дотримався.

Так, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22014040000000026 від 07 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно доводів клопотання прокурора, досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи групи компаній корпорації «S.Group», до складу яких входить і ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», використовуючи реквізити суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, у продовж 2013-2016 років, вчинили умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

На думку прокурора, є підстави вважати, що службові особи ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТТ» приймали участь в організації протиправного фінансового механізму, направленого на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на суб'єктів господарювання шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок взаємовідносин, де відсутній об'єкт оподаткування, з метою фактичного ухилення від сплати податків.

Звертаючись з клопотанням про арешт грошових коштів ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» які знаходяться на банківських рахунках №№ 26003063602300, 26002063602301, відкритих у АТ «УкрСиббанк», прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання, мотивувавши прийняте рішення наявністю підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження відносно ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ»

З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Проте, в клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що зазначене в ньому майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Згідно положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З наданих стороною обвинувачення матеріалів та змісту самого клопотання не можливо зробити висновку з приводу того, що грошові кошти ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» які знаходяться на банківських рахунках №№ 26003063602300, 26002063602301, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або набуті кримінально протиправним шляхом.

Постанова про визнання вказаного майна речовим доказом, як вбачається з матеріалів клопотання, не виносилась.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними доводи прокурора з приводу наявності підстав для накладення арешту на майно, оскільки стороною обвинувачення не надано достатньо даних на обґрунтування своїх вимог.

Також, слід зазначити, що з ухвали слідчого судді не можливо чітко встановити мету, з якою накладено арешт на майно, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

На підставі всього вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених обставин, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», адвоката Братцевої Н.С. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України НехаєнкаІ.О., та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» №№ 26003063602300, 26002063602301, відкритих у АТ «УкрСиббанк», заборонивши службовим особам та працівникам ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України Нехаєнка І.О., про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» №№ 26003063602300, 26002063602301, відкритих у АТ «УкрСиббанк», заборонивши службовим особам та працівникам ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/3890/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїКарабань В.М.

Доповідач Присяжнюк О.Б.