Ухвала суду № 68565659, 31.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"31" серпня 2017 р. Справа № 922/6676/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О.,

суддя Крестьянінов О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (вх.№ 2607 Х/2-8 )

на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2016 у справі 922/6676/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод», м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 127830,38 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2016 у справі 922/6676/15 в задоволенні позовних вимог ПАТ «ХТЗ» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 127830,38 грн. частково відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, проспект Московський, буд. 275, код ЄДРПОУ 05750295) основний борг за Договором оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року в сумі 79 658 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 76 коп., пеню в розмірі 4 065 (чотири тисячi шістдесят п'ять) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 3 335 (три тисячi триста тридцять п'ять) грн. 19 коп., інфляційні витрати в розмірі 40 713 (сорок тисяч сімсот тринадцять) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 1 916 (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять) грн. 59 коп.

В частині стягнення 3% річних у сумі 57,91 грн. у позові відмовлено.

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2016 у справі 922/6676/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ХТЗ» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а також при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником надано клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого для подання апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначав, що про існування оскаржуваного рішення господарського суду від 11.02.2016 по справі №922/6676/15 ФОП ОСОБА_1 стало відомо лише 03.01.2017 року. Як зазначає скаржник, провадження у даній справі порушено господарським судом 04.11.2016, проте всі направлені на адресу відповідача поштові повідомлення були повернуті за закінченням терміну зберігання, оскільки, за поясненнями скаржника, у період з 11.01.2016 по 17.05.2016 року ФОП ОСОБА_1 знаходилась у м. Полтава у ВДНЗУ «Українській медичній стоматологічній академії» з метою підвищення кваліфікації, про що 17.05.2016 року отримано сертифікат №125 лікаря - спеціаліста, копію якого скаржником надано до матеріалів справи.

Також скаржник зазначав, що вийшовши 03.01.2017 року на роботу в ПАТ «ХТЗ», де відповідач орендував ще одне приміщення, ним було виявлено, що стоматологічний кабінет відповідача опечатаний через існування рішення господарського суду про стягнення з ФОП ОСОБА_1 коштів. З метою з'ясування обставин щодо судового рішення, 15.01.2017 року ФОП ОСОБА_1 з Адвокатським бюро «Ніколенко» було укладено договір про надання правової допомоги, представником адвокатського бюро було отримано рішення суду 30.01.2017, водночас, скаржник повідомляв, що у період з 26.01.2017 по 03.03.2017 відповідач знаходився у лікарні на амбулаторному лікуванні, водночас судове рішення по справі №922/6676/15 до адвокатського бюро його працівником передано не було, про що скаржника було повідомлено директором АБ «Ніколенко» листом б/н від 03.07.2017. Отже, як стверджує скаржник, від незалежних від нього обставин, а також у зв'язку із знаходженням на лікарняному та на курсах підвищення кваліфікації, він не мав можливості своєчасно ознайомитись із судовим рішенням. Як поясняв скаржник, судове рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2016 по справі №922/6676/15 ним отримано 02.08.2017, після ознайомлення 27.07.2017 представником відповідача з матеріалами справи та отримання ним 02.08.2017 року копії рішення по справі.

За таких обставин, посилаючись на необхідність ознайомлення з повним текстом рішення для належної підготовки апеляційної скарги, скаржник просив десятиденний строк на апеляційне оскарження відраховувати саме з 02.08.2017 року, тобто з дня отримання копії судового рішення.

Заслухавши думку судді-доповідача стосовно вищевказаного клопотання у відповідності до вимог частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що у його задоволенні має бути відмовлено з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що 26.12.2015 позивач - ПАТ «ХТЗ» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 79 658,76 грн. основного боргу, пені в розмірі 4 065,24 грн., три проценти річних в розмірі 3 393,10 грн., інфляційних витрат в розмірі 40 713,79 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №35100/13/002 від 27 лютого 2013 року.

На виконання приписів ст. ст. 56 - 57 ГПК України, копію позовної заяви та доданих до неї документів 28.12.2015 позивачем було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, про що свідчить наявний в матеріалах справи чек УДППЗ «Укрпошти» та опис вкладення до цінного листа від 28.12.2015 року. (а.с. 6-7)

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. та саме на цю адресу позивачем було направлено позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2016 року по справі №922/6676/15 позовну заяву ПАТ «ХТЗ» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2016 року.

05.01.2016 ухвалу суду від 04.01.2016 року було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1, однак, як свідчать матеріали справи, рекомендоване поштове відправлення №6102216868560 повернулось на адресу суду 15.01.2016 із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому, ухвалою суду від 19.01.2016 року розгляд справи №922/6676/15 було відкладено на 28.01.2016 та з 28.01.2016 на 11.02.2016 року, про що належним чином було повідомлено відповідача шляхом направлення ухвал суду від 19.01.2016 та від 28.01.2016 за адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1

11.02.2016 року господарським судом було прийнято оскаржуване рішення по справі, яке 18.01.2016 року також було направлено за адресою місцезнаходження відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що процесуальні документи суду від 19.01.2016, від 28.01.2016 та рішення суду від 11.02.2016, направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 повернулись на адресу суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з приписами статті 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як зазначено в пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що встановлені по справі обставини містять документальні докази про направлення скаржнику копії позовної заяви та всіх процесуальних документів по справі, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявник посилається на те, що у період з 11.01.2016 по 17.05.2016 ФОП ОСОБА_1 знаходилась у м. Полтава у ВДНЗУ «Українській медичній стоматологічній академії» з метою підвищення кваліфікації, про що 17.05.2016 року отримано сертифікат №125 лікаря - спеціаліста, копію сертифікату скаржником надано до матеріалів апеляційної скарги.

Також, скаржник зазначає, що про існування судового рішення йому стало відомо 03.01.2017, водночас, у період з 26.01.2017 по 03.03.2017 відповідач знаходився у лікарні на амбулаторному лікуванні. Судове рішення було отримано представником відповідача лише 02.08.2017, після чого скаржник мав змогу ознайомитись із судовим рішенням та підготувати апеляційну скаргу.

З урахуванням наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, відновлення пропущеного строку є правом суду виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. При цьому поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Таким чином, для відновлення процесуального строку заявник має довести суду наявність відповідних обставин, їх поважність та непереборність, у зв'язку з тим, що норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків.

З огляду на приписи статті 53 ГПК клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах.

Дослідивши наведені заявником обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що можливість звернення з апеляційною скаргою до суду залежала виключно від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб'єктивний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 04.01.2016 року по справі №922/6676/15, якою справу було призначено до розгляду, була направлена на адресу відповідача 05.01.2016 року, водночас, вказана ухвала суду від 04.01.2016 року відповідачем не була отримана на поштовому відділенні, у зв'язку з чим, 15.01.2016 було повернулась на адресу суду із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Крім того, з пояснень, викладених в апеляційній скарзі, вбачається, що заявнику стало відомо про існування судового рішення по справі №922/6676/1, з 03.01.2017 року. Колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника про знаходження на лікарняному у період з 26.01.2017 по 03.03.2017 та недбале виконання адвокатським бюро своїх обов'язків за укладеним договором про правову допомогу від 15.01.2017, проте, як свідчать матеріали справи, із запитом до адвокатського бюро щодо виконання договору про надання правової допомоги від 15.01.2017, відповідач звернувся лише 13.06.2017 року, тобто, майже через три місяці після закінчення лікування.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Судом апеляційної інстанції також досліджено, що електронна копія рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2016 року у справі №922/6676/15 була направлена судом до Єдиного державного реєстру 16.02.2016, а тому скаржник не був позбавлений можливості на ознайомлення з її текстом, тим більше, що з 03.01.2017 року був обізнаний про існування судового рішення.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи ст. 53 ГПК, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом, а не обов'язком господарського суду, яке він використовує, виходячи із оцінки доводів, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку щодо поважності причин його пропуску.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п.22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, п.п.37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип остаточності рішення, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що подання стороною клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку з наданням відповідних доказів.

Також, встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. При цьому, норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише, як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків.

Водночас, колегія суддів, з урахуванням встановлених по справі обставин та доводів, викладених у клопотанні, вважає, що клопотання ФОП ОСОБА_1 не містить доказів того, що скаржник не мав можливості з 03.01.2017 здійснити відповідні процесуальні дії, спрямовані на оскарження судового рішення, як і не надано доказів існування істотних перешкод, які б заважали скаржнику здійснити комплекс невідкладних заходів, спрямованих на отримання судового рішення та подання апеляційної скарги .

Згідно з п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, апелянтом не надано доказів наявності об'єктивних обставин, що перешкоджали йому своєчасно скористатися наданими законодавством процесуальними правами, зокрема, на апеляційне оскарження, а тому колегія суддів не знаходить підстав для визнання причин пропуску процесуального строку поважними та для відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, отже у відповідності до частини 2 статті 93 та на підставі п.4 ст.97 ГПК України, вказана скарга має бути повернута заявникові.

Керуючись ст. 53, 86, 93, п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про відновлення строку на подання апеляційної скарги на господарського суду Харківської області від 11.02.2016 у справі 922/6676/15 відмовити.

Повернути апеляційну скаргу Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, м. Харків.

Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 42 арк., в т.ч. квитанція № 0.0.824463503.1 від 10.08.2017 року про сплату судового збору в розмірі 2109,21 грн. та поштовий конверт

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.