Постанова № 68565323, 28.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2017 року Справа № 904/7403/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, головний спеціаліст відділу правового забезпечення юридичного управління виконкому міської ради, довіреність №5/26-108 від 14.02.2017 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2, керівник, паспорт, серія АЕ 151868 виданий Широківським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 21.11.1996 р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, представник, довіреність №763 від 17.03.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року у справі № 904/7403/17

за позовом Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг

до відповідача - 1: Приватного підприємства "Візаві", м.Кривий Ріг

відповідача - 2: Виконавчого комітету Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг

про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2017р. справу № 904/7403/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 28.08.2017р. даною колегією суддів справу № 904/7403/17 прийнято до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017р. ( суддя Фещенко Ю.В.) позовну заяву Криворізької міської ради повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч.1 ст.63 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не надано належних доказів направлення копії зустрічної позовної заяви з додатками на адресу відповідача. Не погодившись з ухвалою, Криворізька міська рада звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 20.07.2017р. та передати справу для розгляду до господарського суду.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, щоналежним доказом направлення на адресу відповідачів копії позовної заяви з додатками є фіскальний чек та опис вкладення з переліком документів, що додані до позовної заяви. Позивачем дотримано наведені вище вимоги закону.

В описі вкладення, у графі «найменування предметів», рядок 1, чітко значиться напис «Позовна заява про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності №38 від 06.06.2017».

Ннаполягання на необхідності зазначення в описі вкладення дати та номеру позовної заяви є необгрунтовнаою, оскільки така необхідність не обумовлена жодним нормативно- правовим актом.

На сьогоднішній день позивач не має правової змоги встановити точну ціну нерухомого майна, що є предметом позову, загальною площею 162,3 м2, оскільки цьому перешкоджає відсутність відомостей про саме такий розмір у Державному реєстрі прав, що надало б цим даним статус офіційних. За даними з Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстрованими наразі значаться 160,3 кв.м., вартістю 75761 грн., у звязку з чим, саме виходячи з такої ціни позову позивачем за вимогу майнового характеру був сплачень судовий збір у розмірі 1600,00 грн. Саме з метою усунення вищевказаних суперечностей, позивач і звернувся до суду із зазначеним позовом, і про це наголошувалось у позові.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що підтримує апеляційну скаргу і просить її задовольнити.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101, 106 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Візаві" та до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності, в якому просить визнати право власності на нежитлове приміщення загальною площею 162,3 м2, вбудоване в перший поверх дев'ятиповерхового житлового будинку, за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Ювілейний, б.4, прим. 97; скасувати державну реєстрацію права власності ПП "Визави" на нежитлове приміщення, розташоване за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Ювілейний, б.4, прим. 97. Ухвалою суду від 20.07.2017р. позовну заяву Криворізької міської ради і додані до неї документи повернуто без розгляду з тих підстав, що до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не надано належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

В ухвалі зазначено, що платіжним дорученням № 16 від 23.03.2017р., доданим до позовної заяви, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3 200 грн. 00 коп., як за немайнову вимогу та за майнову вимогу, виходячи з ціни позову 75 761 грн. 00 коп.

Як встановив суд, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.04.16р. вбачається, що вартість нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Ювілейний, б.4, прим. 97, загальною площею 160,3 м2 - 75 761 грн. 00 коп., а предметом позову є нерухоме майно загальною площею 162,3 м2, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість визначення розміру судового збору який підлягає сплаті. Оскільки в доданому до позовної заяви описі вкладення зазначено, що на адресу відповідачів направлено позовному заяву без дати та без номеру, а до суду подано позовну заяву № 38 від 06.06.2017р., то неможливо встановити яку саме позовну заяву направлено відповідачам. Колегія суддів не погоджується з ухвалою суду та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

За приписами п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Позивачем зазначена ціна позову 75 761 грн., виходячи з того, що така вартість зазначена в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Платіжним дорученням сплачено 3 200 грн. Виходячи з ціни позову та позовних вимог розмір судового збору є правильним.

Відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного визначення ціни позову вона визначається суддею.

Колегія звертає увагу, що позивачем визначена ціна позову виходячи з вартості майна, зазначеного в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Майно, на яке просить визнати право власності позивач і майно яке зазначене в наданих витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна є одне й теж. Різниця полягає лише в площі. В реєстрах зазначено 160,3 м2, а позивач просить визнати право власності на 162,3м2, оскільки саме в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2003р. по справі № 6/303, якою розірвано договір купівлі продажу, укладений між Фондом комунальної власності м. Кривий Ріг та ПП «Визави», останній зобов??язаний повернути приміщення площею 162,3 м2. Із-за різниці в площі позивачу відмовлено в державній реєстрації права власності на це майно, тому він і звернувся з позовом.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до абз. 2, 3 п.2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.

Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

З наведених підстав господарський суд не мав права повертати позовну заяву і додані до неї документи без розгляду по п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

На підтвердження направлення сторонам по справі та третій особі позовної заяви позивачем надано фіскальні чеки від 17.07.2017р. та описи вкладення в яких зазначено «позовна заява про визнання права власності, скасування державної реєстрації права власності № 38 від 06.06.2017р.». Направлення додатків підтверджується описами вкладення та фіскальними чеками від 06.06.2017р.

Отже позивачем надані належні та допустимі докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами сторонам по справі та третій особі. А тому повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України є неправильним.

Також колегія суддів звертає увагу, що посилання господарського суду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» щодо принципу правової визначеності є недоречним.

В п.72 вищезазначеного рішення від 25.07.2002р. зазначено: Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61).

В основі принципу юридичної визначеності (правової певності) лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обовязковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено вирішено і не має переглядатися до безмежності».

Тобто даний принцип підлягає застосуванню лише до рішень, якими вирішено спор і які набрали законної сили і не може застосовуватися до ухвали, яка не вирішує спору.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв?язку з неправильним застосуванням норм процесуального права що призвело до прийняття неправильного рішення, ухвала суду - скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року у справі № 904/7403/17 скасувати.

Справу направити на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 30.08.2017р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ О.Г. Іванов

___ ОСОБА_4