Постанова № 68565227, 29.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2017 р. Справа№ 910/1563/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача Васильківська В.Є.

Відповідача Доброгорський О.В.

Третьої особи не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017

по справі № 910/1563/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

про стягнення 262529,54 грн.

за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу

до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

про стягнення 46697,62 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 по справі №910/1563/17 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України неустойку у розмірі 62 985,67 грн. та судовий збір у розмірі 1 328,65 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області у дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 221,99 грн.

Позов Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" на користь Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" неустойку у розмірі 43 070,94 грн. та судовий збір у розмірі 1475,74 грн.

В іншій частині позовних вимог Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" (правонаступник Приватного акціонерного товариства "МТС Україна") звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 скасувати та повернути матеріали справи до Господарського суду міста Києва для надсилання цих матеріалів за встановленою підсудністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Чорногуз М.Г., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.08.2017.

Розпорядженням від 28.08.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.08.2017, в зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. який не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 по справі № 910/1563/17 до свого провадження.

07 серпня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав додаткові пояснення по справі.

21 серпня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав додаткові документи по справі.

22 серпня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи без його участі, заперечення на додаткові пояснення відповідача та відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 29.08.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник третьої особи повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а також враховуючи заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив, проти доводів викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017.

Колегія суддів, дослідивши надані апелянтом копію витягу зі статуту та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, прийшла до висновку про необхідність замінити відповідача - Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" на правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна".

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

27 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" (Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна») (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2806-ОД (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення в учбовому корпусі № 3 (далі - майно), площею 26,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових ресурсів, 6 на шостому поверсі 6-поверхового будинку, що знаходиться на балансі Дніпропетровського транспортно-економічного технікуму (далі - балансоутримувач), вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 73 660,00 грн.

Згідно з п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення та експлуатації обладнання стільникового зв'язку.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.2. Договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата у розмірі 613,83 гривень/базова за листопад місяць 2006 року, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з грудня місяця, розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 із змінами та доповненнями до неї.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування сплати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Орендна плата перераховується таким чином: 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства - у розмірі 306,92 грн.; 50% - балансоутримувачу - у розмірі 306,91 грн. (Д. 3.3 договору).

Відповідно до умов п. 3.4 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 12 числа наступного місяця на відкриті рахунки державного казначейства, згідно з кодом бюджетної класифікації - плата за оренду державного майна бюджетних установ і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

Згідно з п. 5.6. Договору орендар зобов'язаний, у разі припинення або розірвання договору, повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря. Один екземпляр такого акту приймання-передачі надається орендодавцеві.

Відповідно до п. 10.1. Договору останній діє з 27.12.2006 до 01.12.2007 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Пунктом 10.3. Договору передбачено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Договір може бути розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх обов'язків та в інших випадках передбачених законодавством України (п. 10.4. договору).

Згідно з п. 10.5. Договору. Останній припиняє дію у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна протягом одного місяця з дати укладення договору та зобов'язання щодо отримання дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду.

Відповідно до п. 10.8. Договору дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; у разі приватизації об'єкту оренди; та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Як зазначено в п. 10.10. договору, всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

13 квітня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до спірного договору, якою змінено предмет договору, розмір орендної плати та порядок її розрахунку. Зокрема, орендна плата встановлювалася у розмірі 1 858,08 грн/базова за грудень місяць 2006 року, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця 2007 року, розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 із змінами та доповненнями до неї. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата згідно з розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином: 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 929,04 грн.; 50% - балансоутримувачу - у розмірі 929,04 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, за узгодженням з Дніпропетровським транспортно-економічним коледжем, передав відповідачу передбачене договором майно відповідно до акту приймання-передачі від 27.12.2006.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

31 серпня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до зазначеного договору, якою було змінено строк дії договору - до 01.10.2011.

В подальшому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 по справі №904/2512/16, відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний вищий навчальний заклад "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" про визнання права користування майном.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 по справі №904/2512/16 встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області листом №11-02-07673 від 03.12.2014 направило позивачу повідомлення про припинення договірних відносин за договором, в зв'язку з чим спірний договір припинив свою дію 01.12.2015.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи вищевикладене, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2806-ОД від 27.12.2006, припинив свою дію 01.12.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що в разі встановлення в зобов'язанні строку (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, положення ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з п. 5.6. Договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря. Один екземпляр такого акту приймання-передачі надається орендодавцеві.

Таким чином, відповідач не має правових підстав для ухилення від повернення позивачу об'єкту оренди після припинення строку дії договору, відповідно до вимог останнього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що порушення відповідачем обов'язку з повернення орендованого майна є підставою для задоволення заявлених до нього вимог про виселення.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок неустойки, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового її задоволення в розмірі 62985,67 грн.

При цьому, колегія суддів, не приймає до уваги надані відповідачем платіжні доручення з оплати оренди, оскільки останні сплачені відповідачем після прийняття рішення місцевим господарським судом по даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, доказів завдання відповідачем збитків у вигляді недоотриманої плати до державного бюджету в розмірі 720,91 грн. матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, колегія суддів, перевіривши розрахунок неустойки, нарахованої на підставі п.п. 3.3., 3.7. Договору, яка заявлена третьою особою, погоджується з частковим її задоволенням в сумі 43070,94 грн. за період з грудня 2015 року по січень 2017 року.

Щодо підсудності даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

При цьому, до позовів про права на нерухоме майно, в контексті коментованої статті, відносять позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як-то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) тощо.

Разом з тим, правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов ґрунтується на невиконанні відповідачем договірного зобов'язання як щодо сплати орендних платежів, так і щодо повернення орендованого майна в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди. Тобто метою даного позову не є захист речового права власника на спірне орендоване нежитлове приміщення.

В силу частини 2 статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 93 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені; відповідно до пункту 20.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Лепцизька, 15. Відтак дана справа підсудна господарському суду міста Києва.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 по справі №910/1563/17 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2017 по справі №910/1563/17 відмовити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 по справі №910/1563/17.

3. Постановити нове.

«.Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01015, м. Київ, вул. Лепцизька, 15, код 14333937) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, р/р 35213098014354, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код 13467337) неустойку у розмірі 62 985 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 328 (одну тисячу триста двадцять вісім) грн. 65 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Виселити Приватне акціонерне товариства "ВФ Україна" з приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Трудових Резервів, 6 та перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу».

В іншій частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код 13467337) у дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 221 (двісті двадцять одну) грн. 99 коп.

Позов Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01015, м. Київ, вул. Лепцизька, 15, код 14333937) на користь Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" (49041, м. Дніпро, вул. Трудових резервів, 4, код 25004849, код ОКПО 25004849, р/р 31257227302507, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) неустойку у розмірі 43 070 (сорок три тисячі сімдесят) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят п'ять) грн. 74 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог Дніпропетровського транспортно-економічного коледжу відмовити.»

4.Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи №910/1563/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець