Ухвала суду № 68565166, 30.08.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" серпня 2017 р. Справа №925/1875/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області по справі

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12а

про стягнення 2 229 671,14 грн. інфляційних та 3% річних,

за участю повноважних представників сторін:

від стягувача: не з’явився;

від боржника: не з’явився;

від ВДВС: не з’явився.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за поставлений газ згідно договору від 20.07.2012р. №156/02-БО-36 купівлі-продажу природного газу в розмірі 2 229 671,14 грн., в тому числі: 2 132 725,85 грн. інфляційних збитків, 96 945,29 грн. – 3% річних, та відшкодування судових витрат.

Рішенням господарського суду від 10.12.2015р. позов задоволено повністю – стягнуто з відповідача на користь позивача 96 945,29 грн. - 3% річних з простроченої суми, 2 132 725,85 грн. інфляційних збитків та 33 445,07 грн. судового збору.

25.12.2015р. на виконання рішення суду було видано наказ.

18.08.2017р. до суду надійшла скарга публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з вимогами:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області по зупиненню вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50701028;

- визнати недійсною постанову від 20.07.2017р. ВП №50701028.

Стягувач (заявник), боржник та ВДВС, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, представників у судове засіданні не направили, витребувані документи, про причини неявки суд не повідомили.

До початку судового засідання боржник надіслав до суду письмове пояснення від 28.08.2017р. №800, в якому з твердженням ПАТ НАК «Нафтогаз України» про незаконність дій відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції не погоджується, в задоволенні скарги просить відмовити повністю.

Суд вважає, що скарга стягувача може бути розглянута за наявними в справі доказами та матеріалами. Сторони були належно повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд Черкаської області дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги стягувача - з огляду на таке.

Посадові особи органів державної влади мають діяти лише у спосіб, визначений законом, про що вказано в ст. 19 Конституції України.

Рішення суду, ухвалене іменем держави, є обов’язковим до виконання на всій території держави відповідно до вимог Конституції України, ст. 115 ГПК України.

Згідно ч.4 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушень прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, як передбачено статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний неупереджено вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За таких обставинах, законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження та гарантії їх захисту, що обумовлено проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об'єктивного провадження виконавчих дій, а також вжиття всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарга на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, в провадженні якого знаходиться справа.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9.13 своєї постанови від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз’яснив, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. №1730 - VIII (далі - Закон №1730) передбачено ряд двосторонніх заходів, що спрямовані на виконання даного закону. Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» дотрималося всієї процедури проходження ряду заходів для включення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до ЗУ №1730.

Єдиним стягувачем відповідно до ЗУ №1730 для підприємства паливно-енергетичного комплексу є виключно ПАТ НАК «Нафтогаз України» та її дочірня компанія «Газ України». Статус стягувача вищезазначені підприємства отримали на підставі задоволених судових позовів проти Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго». Як наслідок - відкриття ряду виконавчих проваджень, де чітко зазначено: Стягувач - ПАТ НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України». Таким чином, жодних інших підтверджень щодо статуса стягувача чи перевірки статуса стягувача державна виконавча служба не повинна здійснювати.

Твердження скаржника про необхідність перевірки включення боржника до відповідного реєстру також не є таким, що ґрунтується на вищезазначеній нормативній базі. ЗУ «Про виконавче провадження від 02.06.2016р. № 1404-VIII (далі - Закон №1404) зобов’язує виконавчу службу зупинити вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств до Реєстру. Дані, що знаходяться в Реєстрі є відкритими та доступними для ознайомлення. Отже, ознайомлення з даними реєстру та наявність в ньому даних про боржника саме і є підставою для винесення постанови для зупинення виконавчих дій виконавчою службою.

Стягувачу достеменно відомо про включення підприємства боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до ЗУ №1730, оскільки стягувач є стороною у процедурі погашення заборгованості боржником.

Посилання скаржника на той факт, що виконавча служба повинна перевіряти заборгованість боржника за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року, не віднесено до компетенції виконавчої служби. Статтею 3 ЗУ №1730 передбачено складання актів звіряння взаєморозрахунків між сторонами що підпадають під дію ЗУ №1730. Даним законом передбачено відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у документах. Акти звіряння підписано як ПАТ НАК «Нафтогаз України», так і Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго».

Оцінивши доводи, суд вважає, що вимоги скаржника задоволенню не підлягають. Скаргу стягувача належить відхилити з підстав необґрунтованості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відхилити за необґрунтованістю.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому Законом порядку.

Ухвалу направити стягувачу, боржнику та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Суддя Г.М. Скиба