Рішення № 68564775, 15.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017Справа №910/8000/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»

до Казенного підприємства «Укрспецзвзок»

про стягнення 52.959,66 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Грабовий О.С., довіреність № 288 від 13.06.2017

від відповідача Пугач В.Г., довіреність № 13-15 від 04.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про стягнення з Казенного підприємства «Укрспецзвзок» 52.959,66 грн., з яких: 43.088,84 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 8.574,08 грн. боргу за перетікання реактивної електроенергії, 1.167,69 грн. пені, 129,05 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про постачання електричної енергії № 230023701 від 01.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8000/17 та призначено її до розгляду на 08.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8000/17 від 08.06.2017, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 22.05.2017, розгляд справи був відкладений на 20.06.2017.

Позивачем 20.06.2017 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій повідомляється, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» згідно рішення позачергових зборів акціонерів від 30.05.2017 перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Київобленерго».

Позивач в судовому засіданні 20.06.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 20.06.2017 відповідно до ст. 77 господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.07.2017.

Позивачем 04.07.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8000/17 від 04.07.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 13.07.2017.

Відповідач у поданому 06.07.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на думку відповідача договір на постачання електричної енергії № 230023701 від 01.11.2015 не регулює питання поставки конкретного об'єму (кількості) товару відповідачу, його ціни, порядку здійснення оплати за поставлений товар, строку поставки та строку дії договору. Основним документом сторін з питань купівлі-продажу електроенергії та виконання грошових зобов'язань є договір про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 244-33 від 16.03.2017. Згідно п.п. 4.1 - 4.3 відповідного договору оплата здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014, а саме до рахунку зобов'язаний подаватися акт приймання-передачі електричної енергії. Таким чином, на думку відповідача, основним підтверджуючим документом, в якому зазначається об'єм (кількість) спожитої електроенергії та її вартість за певний період, є виключно відповідний акт. Відповідач жодним чином не ігнорував проведення оплат за спожиту електроенергію, фактично спожиту та зафіксовану наданими позивачем актами приймання-передавання електричної енергії за березень - травень 2017 року. Актів за інші періоди (січень, лютий 2017 року) від позивача на адресу відповідача не надходило.

Відповідачем в судовому засіданні 13.07.2017 подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/8000/17 на 15 днів та у зв'язку з нез'явленням представника позивача в судове засідання розгляд справи відкладено на 15.08.2017.

Позивачем 15.08.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення по справі.

Позивачем 15.08.2017 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 57.360,21 грн., з яких: 43.088,84 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 8.574,08 грн. боргу за перетікання реактивної електроенергії, 5.101,15 грн. пені, 596,14 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 15.08.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 між Публічним акціонерним товариство «Київобленерго» (далі - позивач, постачальник) та Казенним підприємством «Укрмпецзв'язок» (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 230023701 (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 44 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (куплено) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі своєчасно сплачено вартість спожитої активної та за перетікання реактивної електричної енергії, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 2.3.3 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 5 «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 2.3.4 договору споживач також зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами додатку № 5 «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії».

В п. 1.1 додатку № 4 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 23 числа календарного місяця по 23 число наступного місяця. Якщо дата закінчення розрахункового періоду припадає на 30 або 31 число у місяцях, які мають меншу кількість днів, вона переноситься на останній день місяця.

Згідно з п. 2.1 додатку № 4 до договору остаточний розрахунок за активну електроенергію виконується протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 8624013267 від 23.03.2017 на оплату за спожиту активну електричну енергію в розмірі 55.813,32 грн. та за перетікання реактивної електроенергії на суму 10.453,81 грн.

Як свідчать матеріали справи сума боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 55.813,32 грн. складається з наступних нарахувань:

23.624,62 грн. за грудень 2016 року,

9.497,16 грн. за січень 2017 року,

9.967,06 грн. за лютий 2017 року,

12.724,48 грн. за березень 2017 року.

Сума боргу за перетікання реактивної електроенергії на суму 10.453,81 грн. складається з наступних нарахувань:

1.487,60 грн. за грудень 2016 року,

738,05 грн. за січень 2017 року,

6.348,43 грн. за лютий 2017 року,

1.879,73 грн. за березень 2017 року.

Споживання активної електроенергії за вказаний період підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами прийняття-передавання електричної енергії № А-8475998517 від 31.12.2016, № А-8428038296 від 31.01.2017, № А-8429237848 від 28.02.2017, № А-8624013267 від 31.03.2017.

Матеріали справи свідчать та не заперечується відповідачем, що останнім було частково здійснено оплату вказаних вище рахунків, а саме здійснено оплату 12.724,48 грн. за спожиту активну електричну енергію за березень 2017 року та 1.879,73 грн. за перетікання реактивної електроенергії за березень 2017 року.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати використаної активної та за перетікання реактивної електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 43.088,84 грн. та відповідно в розмірі 8.574,08 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 43.088,84 грн. боргу за спожиту активну електроенергію та 8.574,08 грн. боргу за перетікання реактивної електроенергії обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених договором з порушенням термінів визначених в додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати вартості спожитої активної електроенергії та за перетікання реактивної електричної енергії.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості електроенергії та оплати за перетікання реактивної електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2.1 договору, розмір якої, становить 5.101,15 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5.101,15 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 596,14 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 596,14 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» (01032, м. Київ, вул. Л.Толстого, 16/18, код ЄДРПОУ 39908375) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188) 43.088 (сорок три тисячі вісімдесят вісім) грн. 84 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, 8.574 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 08 коп. боргу за перетікання реактивної електроенергії, 5.101 (п'ять тисяч сто одна) грн. 15 коп. пені, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 14 коп. - 3% річних, 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 21.08.2017.

СуддяВ.В.Сівакова