
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.2017Справа № 910/12555/17
За позовомДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»доСлужби автомобільних доріг у Київській областіпростягнення 67 233,64 грн.Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
позивача:Гетьман Т.В.;відповідача:Майданік В.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Служби автомобільних доріг у Київській області (надалі - «Служба») про стягнення 67 233,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3057/17 стягнуто із Служби на користь Підприємства борг у розмірі 318 322,12 грн. Відповідачем встановлена заборгованість не була погашена, а тому позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 42 608,98 грн., інфляційні у розмірі 19 888,89 грн. та 3% річних у розмірі 4 735,59 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 28.12.2016 по 26.06.2017.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.08.2017.
Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав того, що відповідач фінансується за рахунок державного бюджету, а кошти на погашення заборгованості на його рахунки не надходили.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
27.12.2013 між Службою (замовник) та Підприємством (виконавець) було укладено договір № 420М-13 на надання послуг з поточного середнього ремонту мосту на автомобільній дорозі О101408 Юрівка - Чорногородка (через Соснівку, Лубське) км 16+718 (додаткові роботи) (надалі - «Договір»), за умовами п. 1.1 якого, виконавець зобов'язується у 2013-2014 рр. надати замовникові послуги, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться замовником шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника коштів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3057/17 за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Служби автомобільних доріг у Київській області про стягнення 318 322,12 грн., позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути із Служби на користь Підприємства 318 322,12 грн. основної заборгованості та 3 262,63 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3057/17 встановлено, що Підприємство виконало взяті на себе зобов'язання з виконання робіт за Договором, а Служба зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 318 322,12 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 42 608,98 грн., інфляційних у розмірі 19 888,89 грн. та 3% річних у розмірі 4 735,59 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 28.12.2016 по 26.06.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу грошових коштів у розмірі 318 322,12 грн. підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3057/17, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Отже, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3057/17 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 42 608,98 грн., інфляційних у розмірі 19 888,89 грн. та 3% річних у розмірі 4 735,59 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 28.12.2016 по 26.06.2017.
Судом встановлено, що умовами Договору не визначено строку оплати виконаних робіт, а відтак він має обчислюватись відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги).
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2016 позивачем подано відповідачу лист-вимогу № 09/837 від 20.12.2016, що підтверджується штампом Служби про отримання вхідної кореспонденції, зміст якого містить вимогу Підприємства про сплату заборгованості за Договором у розмірі 318 322,12 грн.
Таким чином, Служба мала сплатити позивачу заборгованість за Договором у строк до 27.12.2016. Відповідачем доказів погашення вказаної заборгованості суду не надано, а відтак з 28.12.2016 він є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором.
Заперечення відповідача, щодо нарахування штрафних санкцій полягає в тому, що Служба не отримувала з Державного бюджету України кошти для погашення заборгованості за Договором, а відтак не могла погасити заборгованість.
Суд не погоджується з доводами відповідача виходячи з наступного.
Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Служби автомобільних доріг у Київській області і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 735,59 грн. та інфляційних у розмірі 19 888,89 грн., які нараховані за період прострочення виконання грошового зобов'язання з за період з 28.12.2016 по 26.06.2017.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.4 Договору встановлено, що при затримці термінів перерахування платежів (після отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування) за виконані роботи з вини Замовника, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день затримки але не більше 2-ох облікових ставок НБУ в період за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідач на підтвердження відсутності своєї вини надав докази відсутності бюджетного фінансування на дані обсяги робіт.
Відповідно до чинного законодавства Головним розпорядником бюджетних коштів у сфері дорожнього господарства України є Державне агентство автомобільних доріг України.
Згідно Положення про Службу автомобільних доріг у Київській області, Відповідач є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, і є отримувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.
Згідно п. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.
Як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 303 «Про деякі питання використання у 2017 році коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агенством автомобільних доріг» фінансування об'єкту за Договором не передбачено.
Враховуючи те, що відповідно до п. 7.4 Договору умовою для застосування відповідальності у вигляді пені є прострочення виконання відповідачем зобов'язання за умови своєчасного отримання коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування на рахунок відповідача (замовника), яка в даному випадку відсутня, а позивачем не надано належних доказів її настання, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних відносин санкцій у вигляді пені.
Враховуючи ст. 614 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи сталося не з вини відповідача, а за відсутності бюджетного фінансування, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Аналогічної позиції дотримується Вищий Господарський суд України в своїй Постанові від 15.06.2010р. у справі № 21/37.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення із Служби на користь Підприємства 3% річних у розмірі 4 735,59 грн. та інфляційних у розмірі 19 888,89 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 42 608,98 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.
2. Стягнути із Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 11-А, ідентифікаційний код 26345736) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, будинок 11-А; ідентифікаційний код 33096517) 3% річних у розмірі 4 735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 19 888 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 586 (пятсот вісімдесят шість) грн. 09 коп. Видати наказ.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 31.08.2017.
Суддя В.П. Босий
Судове рішення № 68564672, Господарський суд м. Києва було прийнято 28.08.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/12555/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: