Рішення № 68564370, 30.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.2017р. Справа №905/1641/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт», м.Слов'янськ

до відповідача Державного підприємства «Торецьквугілля», м.Торецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 138039,66 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт», м.Слов'янськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Торецьвугілля», м.Торецьк, про стягнення заборгованості в сумі 138039,66 грн., у тому числі основний борг в сумі 80381,40 грн., інфляція в сумі 52388,81 грн. та пеня в сумі 5269,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю товарів №28-Т.11.03 від 17.03.2014р., видаткові накладні, рахунки на оплату товару, акти приймання-передачі майна, акт звіряння взаєморозрахунків.

11.08.2017р. відповідач надав відзив на позовну заяву від 04.08.2017р. №62/544, в якому суму основного боргу та пені за порушення терміну оплати визнав в повному обсязі, проти інфляції заперечує, посилаючись на ті обставини, що така відповідальність не передбачена договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

17.03.2014р. між сторонами був підписаний договір поставки №28-Т.11.03, за умовами якого позивач (продавець) зобов’язується протягом строку дії договору в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцеві товари, а покупець (відповідач) в порядку та на умовах, визначених цим договором – прийняти і оплатити такий товар.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість та ціна товару визначається у додатку №1 до договору (специфікація) (п.1.2 договору).

Ціна договору становить 10454570,00 грн., у тому числі ПДВ 1742428,33 грн. (п.3.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 17.03.2015 р., а у відношенні фінансових зобов’язань до їх повного виконання (п. 10.1).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №291 від 11.06.2014р. на суму 18942,00 грн., №314 від 24.06.2014р. на суму 67850,40 грн., №339 від 09.07.2014р. на суму 12531,00 грн., всього на суму 80381,40 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується актами приймання-передачі товару №1 від 11.06.2014р., №2 від 24.06.2014р., №3 від 09.07.2014р., підписаними представниками сторін.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 80381,40 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію за період з серпня 2014р. по травень 2017р. в розмірі 52388,81 грн.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1 договору №28-Т.11.03 від 17.03.2014р. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно п.7.2 договору №28-Т.11.03 від 17.03.2014р. за порушення термінів оплати покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення зобов’язання за кожен день прострочення, але не більш ніж за 6 місяців.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 06.08.2014р. по 18.02.2015р. в розмірі 5269,45 грн.

За висновками суду, розрахунок інфляції та пені є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на позов від 04.08.2017р. №62/544 визнав позов в частині основного боргу та пені.

При цьому, посилання відповідача на неправомірність позовних вимог про стягнення інфляції суд до уваги не приймає, враховуючи, що такий вид відповіальності за порушення грошового зобов’язання встановлений законом та не залежить від його узгодження сторонами у договорі.

Згідно п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п.1.10 постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти інфляції є безпідставними, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 138039,66 грн., у тому числі основний борг в сумі 80381,40 грн., інфляція в сумі 52388,81 грн. та пеня в сумі 5269,45 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт», м.Слов’янськ до Державного підприємства «Торецьвугілля», м.Торецьк про стягнення заборгованості в сумі 138039,66 грн., у тому числі основний борг в сумі 80381,40 грн., інфляція в сумі 52388,81 грн. та пеня в сумі 5269,45 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» (84122, м.Слов'янськ, пров.Андріївський, буд.18-А, ЄДРПОУ 32019384) основний борг в сумі 80381,40 грн., інфляцію в сумі 52388,81 грн. та пеню в сумі 5269,45 грн., всього заборгованість в сумі 138039,66 грн., судовий збір в сумі 2070,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 30.08.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина