Рішення № 68564277, 28.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.2017р. Справа № 905/1443/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, м. Шостка, Сумська область

до відповідача: Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк

про стягнення 14 111 грн. 42 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з’явився.

від відповідача: представник не з’явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів, м. Шостка, Сумська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк, про стягнення 7 055 грн. 71 коп.

Ухвалою суду від 30.06.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/1443/17, розгляд справи призначено на 20.07.2017р.

14.07.2017р. від позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2017р. через канцелярію суду надійшов супровідний лист (за вих.№1586к/ДОю від 12.07.2017р.) з додатками.

Також, 14.07.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (за вих.№1585п/ДОю від 12.07.2017р.), в прохальній частині якої останній просить стягнути з відповідача – Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк на користь позивача – Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, м. Шостка, Сумська область, заборгованість в розмірі 14 111 грн. 42 коп та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 20.07.2017р. господарським судом Донецької області було зазначено про здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням наданої заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (за вих.№1585п/ДОю від 12.07.2017р.) та відкладено розгляд справи на 28.08.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р. щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 90, 525, 526, 599, 612, 837, 853 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України.

Позивач про судові засідання 20.07.2017р. та 28.08.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці відповідних ухвал. Крім того, у наданому до суду 14.07.2017р. супровідному листі (за вих.№1586к/ДОю від 12.07.2017р.) позивачем було викладено клопотання про розгляд справи без участі представника останнього за наявними в матеріалах справи документами. 17.08.2017р. від Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів до господарського суду Донецької області також надійшло клопотання (за вих.№1860к/ДОю від 11.08.2017р.) про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач, у свою чергу, про судові засідання 20.07.2017р. та 28.08.2017р., був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 03.07.2017р. та 25.07.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі “Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції”) офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів (далі-виконавець) та Донецьким казенним заводом хімічних виробів (далі-замовник) був укладений договір №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р. (далі - за текстом Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по темі: «Науково-технічне супроводження випуску продукції на заводі».

Відповідно до п.п.1.2.-1.3. Договору, наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору, викладені у календарному плані. Термін здачі робіт по договору – 30.12.2014р.

Згідно з календарним планом (додаток №2 до Договору №226-13ООПБ), до основних етапів (робіт) входило розгляд, аналіз, погодження ( в частині додержання технології, охорони праці та дотримання спеціальних вимог) з наданням методичної допомоги: нормативної, технологічної та конструкторської документації; програм, методик, результатів випробувань; рішень та відхилень від вимог нормативних документів; оперативних питань щодо порядку ведення технологічних операції, змін обладнання, засобів контролю.

Відповідно до п.2.1. Договору, за виконану науково-технічну продукцію замовник перераховує виконавцю відповідно з Протоколом договірної ціни 90 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ – 15 000, 00 грн.

Пунктами 2.2.-2.3 Договору передбачено, що оплата проводиться щоквартально відповідно до Акту здачі-приймання. Джерело фінансування – власні кошти Замовника.

Відповідно до п.5.1. Договору, оплата прийнятих замовником робіт проводиться протягом 15 днів після підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до п.6.1. Договору, останній набирає чинності з 03.01.2014р. та діє до 30.12.2014р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р. на загальну суму 14 111 грн. 42 коп. підтверджується наступними актами здачі-приймання науково-технічної продукції:

- акт №25 здачі-приймання науково-технічної продукції від 01.04.2014р. за договором №266-13/ООПБ від 20.12.2013р. на суму 7 055 грн. 71 коп., в т.ч. ПДВ 1 175 грн. 71 коп.

- акт №49 здачі-приймання науково-технічної продукції від 01.07.2014р. за договором №266-13/ООПБ від 20.12.2013р. на суму 7 055 грн. 71 коп., в т.ч. ПДВ 1 175 грн. 71 коп.;

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні №4 від 01.04.2014р. та №5 від 01.07.2014р., що є підтвердженням здійснення господарської операції позивачем, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт за договором №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р. відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 14 111 грн. 42 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Граничним строком оплати вартості виконаних робіт, встановленим п.5.1. договору №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р., за актом №25 здачі-приймання науково-технічної продукції від 01.04.2014р. за договором №266-13/ООПБ від 20.12.2013р. є 16.04.2014р. та за актом №49 здачі-приймання науково-технічної продукції від 01.07.2014р. за договором №266-13/ООПБ від 20.12.2013р. є 16.07.2014р.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р., суд дійшов висновку, що правове регулювання правовідносин виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт здійснюється главою 62 ЦК України.

Статтею 892 ЦК України передбачено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

У відповідності до ст. 894 ЦК України, виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р. стосовно оплати робіт, як це визначено п.5.1. Договору, протягом 15 днів після підписання акту здачі-приймання.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов’язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати вартості виконаних робіт за Договором №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р., суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р. в сумі 14 111 грн. 42 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи заявлених Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів позовних вимог, із врахуванням наданої заяви про збільшення розміру позовних вимог (за вих.№1585п/ДОю від 12.07.2017р.), останній просить стягнути з відповідача – Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк заборгованість в розмірі 14 111 грн. 42 коп. Вказана сума зазначена як ціна позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову.

Частиною 1 татті 4 Закону України “Про судовий збір”, нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 600 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 1600 грн. 00 коп.

Дослідивши платіжне доручення № 832 від 19.06.2017р. на суму 1 684 грн. 00 коп. судом встановлено, що судовий збір сплачений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 84 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 892, 894 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Донецького казенного заводу хімічних виробів (код ЄДРПОУ 14311844, місцезнаходження 83077, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Софійська, будинок 1) на користь Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів (код ЄДРПОУ 14015318, місцезнаходження 41100, Сумська область, місто Шостка, вулиця Садовий бульвар, будинок 59) заборгованість за договором №266-13/ООПБ на створення та передачу науково-технічної продукції від 20.12.2013р. у сумі 14 111 грн. 42 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 600 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 28.08.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко