Постанова № 68564111, 30.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року № 910/21409/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Кондратової І.Д. Нєсвєтової Н.М.за участі представників: позивача: відповідачів: не з'явився Кеда А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 08 лютого 2017 року Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2017 рокуу справі№ 910/21409/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"допублічного акціонерного товариства "Укрнафта", товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач звернувся в суд з позовом ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" солідарно 10 000 доларів США, що становить 270 200 грн та з ПАТ "Укрнафта" 444157,68 доларів США, що становить 12 001 140 грн, заборгованості за контрактом від 26.06.2013 № 180/2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 11 830 80,56 грн. курсової різниці та 206 700,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 (головуючий - Чорна Л.В., судді - Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. скасовано, а провадження у справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 в та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. в частині відмови у стягненні з ПАТ "Укрнафта" 758 443,32 грн і постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, надавши консультативний висновок.

Заслухавши думку представника відповідача, який заперечував проти заявленого клопотання, суд відхилив клопотання позивача у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (справа "Смірнова проти України"). Суд касаційної інстанції явку сторін не визнавав обов'язковою, а відповідач як юридична особа відповідно до правил ст. 28 ГПК України не був позбавлений можливості забезпечити у засідання явку іншого свого представника.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 26.06.2013 між ТОВ "Індустрія Феросплавів" як покупцем та ПАТ "Укрнафта" як постачальником, укладено контракт № 80/2013, за умовами якого відповідач-1 зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави (далі - товар), на умовах, кількістю та в строки, зазначені в додатках (специфікаціях) до цього контракту, які є невід'ємною його частиною (п. 1.1 контракту).

На виконання умов контракту ТОВ "Індустрія Феросплавів" здійснило попередню оплату на суму 5 431 696,06 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 23.07.2013р., №66 від 26.07.2013р., №29 від 18.10.2013, №30 від 18.10.2013, №5 від 21.01.2014.

ПАТ "Укрнафта" товар поставило на суму 4 433 334,22 доларів США.

Заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар становила 998 634,84 доларів США.

01.08.2014 між ТОВ "Індустрія Феросплавів" (кредитор) та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" (поручитель) був укладений договір поруки від 01.08.2014р. № 01-08-2014/1, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх обов'язків відповідача-1, які виникли на підставі контракту №180/2013 від 26.07.2013р., в тому числі з відшкодування основного боргу, з прострочення зобов'язань, з невиконання зобов'язань, з виплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, зі сплати неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або упущеної вигоди.

Згідно з п. 2.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником по контракту та відповідно п. 1.1 цього договору поруки на суму 10 000 доларів США.

20.10.2014 між ТОВ "Індустрія Феросплавів" (первісний кредитор) та ТОВ "Інтербізнесконсалт" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно контракту та згідно з договором поруки, в тому числі належного виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 998 634,87 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання контракту та договору поруки, а позивач приймає право вимоги, належне первісному кредитору за контрактом та договором поруки. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/13862/15 у позові ТОВ "Інтербізнесконсалт" до ПАТ "Укрнафта" про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 апеляційну скаргу ТОВ "Інтербізнесконсалт" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 задоволено. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 988 634,84 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21 008 490,35 грн. Стягнуто солідарно з ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" 10 000 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212 500,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 по справі №910/13862/15 касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/13862/15 змінено. Пункт 2 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 викладено у такій редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321,10 рубль РФ". У решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено. Пункт 3 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові до ТОВ "Транспортні автоматизовані системи".

Предметом спору у цій справі є стягнення з ПАТ "Укрнафта" курсової різниці за невиконання контракту №180/2013 від 26.06.2013.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що стягненню з ПАТ "Укрнафта" підлягає курсова різниця у сумі 11 830 807,56 грн, враховуючи курс долара США станом на 05.04.2016 (дата повернення передоплати відповідачем).

У задоволенні вимог до ТОВ ""Транспортні автоматизовані системи" відмовлено у зв'язку з тим, що постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі за № 910/13862/15 встановлено відсутність у відповідача -2 обов'язку щодо сплати солідарно з відповідачем -1 на користь позивача передоплати.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з укладенням сторонами арбітражного застереження, апеляційний господарський суд послався на п. 7.2 контракту, згідно якого всі спори та розбіжності, які виникли між сторонами контракту, при неможливості їх вирішення шляхом переговорів повинні розглядатися в Міжнародному комерційному арбітражному суді при торгово-промисловій палаті України згідно із регламентом вищезазначеного суду, рішення якого буде кінцевим та обов'язковим для сторін.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Клопотання про припинення провадження у справі було подано відповідачем -1 до суду 12.12.2016 ( а.с. 210-218,т.1).

Докази оскарження арбітражного застереження, втрати його чинності або неможливості його виконання у справі відсутні.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до п.1.2 договору про уступку права вимоги від 20.10.2014 № 20/10/2014-1 з цього договору випливає, що цесіонарій (ТОВ "Інтербізнесконсалт" ) займає місце цедента (ТОВ "Індустрія Феросплавів"), які виникли з основного контракту ( контракт від 26.06.2013 № 180/2013) та договору поруки ( від 01.08.2014 № 01-08-2014/1) в обсязі і на умовах, які існують на момент укладення цього договору.

Отже, в цій справі, інше, ніж визначено ст. 514 ЦК України, ні законом, ні договором не передбачено.

Цесія не оновлює зобов'язання за основним договором. Усі умови договору зберігають свою силу в тому вигляді, в якому вони існували між первісним кредитором і боржником до моменту переходу права.

У разі зміни осіб у зобов'язанні в порядку цесії відбувається і відповідна зміна осіб і в арбітражній угоді.

Пред'явлення позову на захист порушених прав представляє собою одну із складових змісту права вимоги, що перейшло до нового кредитора. Водночас збереження раніше встановленого сторонами порядку вирішення спорів не ущемляє прав цесіонарія і дозволяє забезпечити належний захист інтересів боржника.

Арбітражне застереження про передання спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Уклавши арбітражне застереження, первісний кредитор реалізував своє волевиявлення на звернення до міжнародного комерційного арбітражу і новий кредитор в силу умов договору уступки права вимоги (цесії) повинен виконувати обов'язки, які випливають з арбітражного застереження, а тому посилання касаційної скарги на те, що за наявності третейської угоди у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду, є помилковими.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін спору на вирішення спору комерційним судом (арбітражем), незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом, також є помилковими, оскільки зобов'язання, що випливають з третейської угоди мають обов'язковий характер для сторін і за її наявності відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Саме відсутність заперечень іншої сторони щодо розгляду справи судом є умовою розгляду відповідного спору, зокрема, господарським судом.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду щодо необхідності припинення провадження у справі у зв'язку з наявністю арбітражної угоди, не спростовують і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2017 року у справі за № 910/21409/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Кондратова Суддя Н. Нєсвєтова