Рішення № 68561165, 22.08.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

22.08.2017

Номер провадження № 2/331/1103/2017

ЄУН 331/4859/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Світлицької В.М.

при секретарі Богач А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства Оборони України, Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії і період бойових дій 31.03.1986 р. по 13.06.1988 р. У 1987 році при виконанні інтернаціонального обовязку в ДРА, в результаті підриву БТРа на міні, отримав контузію і численні поєднанні осколкові вогнепальні поранення мяких тканин правої половини обличчя, правої половини грудної клітини, поперекового відділу спини, верхньої третини внутрішньої поверхні лівого стегна, попередньої поверхні правої гомілки. Після проведення лікування зазначених пораненьстан його здоровя не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У звязку з травмою, отриманою під час захисту Вітчизни, порушено нормальні життєві звязки позивача. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд, стягнути солідарно з Міністерства Оборони України, Держави Україна в особі КМУ та Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник Міністерства Оборони України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відсутність факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства Оборони України, відсутність наявного причинного звязку між шкодою і протиправними діями та їх вини в завданні такої шкоди.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, попередньо були надані письмові заперечення, в яких зазначено, що КМУ є неналежним відповідачем по справі, на нього не покладено виплату моральної шкоди, КМУ жодних дій відносно позивача не вчиняв. Постановою КМУ встановлений порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволеннювиходячи з наступного.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Демократичній Республіці Афганістан у період з 31.03.1986 року по 13.06.1988 року в складі діючої армії у період бойових дій та був звільнений з військової служби в запас, що підтверджується записом у військовому білеті ГР № 150616.

Під час проходження військової служби в Афганістані отримав низку захворювань: наслідків перенесеної МВТ, ЗЧМТ (1987, контузії головного мозку) в вигляді стійкої мікроочагової симптоматики, астеноневротичного, лікворно-гіпертензійного і вестибуло-атаксичного синдромів помірно виражених. Постравматична дисцикуляторної енцефалопатії ІІ ст., з вегето-судинними кризами (1 раз в місяць). Постравматична лівобічна люмбоішалгія з помірно вираженим больовим синдромом, хронічно-рецидивуюче протікання. Розповсюджений остеохондроз хребта з помірним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 3, ризик 4, гіпертрофія лівого шлуночка. Неускладнений гіпертонічний криз 17.11.14 р. ІХС: дифузний кардіосклероз. Персистуюча форма фібриляції передсердь СН ІІ фк ІІ. Двостороння сенсоневральна туговухість І ст., що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2181 від 18.05.2016 року.

18.04.2008 року ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК, серії АД № 098052.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичнійабо юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам розяснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди у будь-якому розмірі ще не породжує обовязку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши субєкта такої відповідальності.

В даному випадку позивачем не доведений факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди. Позивачем не зазначено наявності причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини саме Міністерства оборони України в її заподіянні.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодуванняза рахунок державичи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень,відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Так, військова служба повязана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям визначені законами пільги та гарантії, у тому числі компенсації за моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

За положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобовязані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоровя. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоровя в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.

Також, окрім Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать:учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Враховуючи вищевикладене, позивачем у матеріали цієї справи не було надано належних та допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача у цій справі за рішенням суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212, 214-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.М. Світлицька