Рішення № 68560760, 28.08.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/13941/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 серпня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів БИСАГИ Т.Ю., СОБОСЛОЯ Г.Г.

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

за участю представника відповідачів адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_2, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Форум», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_5, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 березня 2017 року, -

встановила:

Заявою, датованою 27.10.2015, що надійшла до суду 31.10.2015, ПАТ «Банк Форум» предявило зазначений позов до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мотивуючи наступним. За кредитним договором від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 35000,00 дол. США строком по 05.06.2018 і зі сплатою за нього 13,50% річних. Виконання зобовязань позичальником було забезпечено порукою ОСОБА_4, із яким був 06.06.2008 укладений договір поруки. Банк свої зобовязання виконав, тоді як позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 23.10.2014 у гривнях складає 603786,22 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 20095,12 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1,00 дол. США/12,950077 грн є еквівалентом 260233,35 грн, поточна заборгованість за кредитом 13100,00 дол. США (еквівалент 169646,01 грн), пеня за простроченим кредитом за період з 23.10.2013 по 22.10.2014 у розмірі 13429,02 дол. США (еквівалент 173906,86 грн).

Посилаючись на ці обставини, на умови договорів та на положення цивільного законодавства щодо права дострокового солідарного стягнення усього боргу з позичальника та поручителів, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z у розмірі 603786,22 грн, із яких: прострочена заборгованість із повернення кредитних коштів 20095,12 дол. США, що за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 260233,35 грн, поточна заборгованість із повернення кредитних коштів 13100,00 дол. США (еквівалент 169646,01 грн), пеня за простроченим кредитом за період з 23.10.2013 по 22.10.2014 у розмірі 13429,02 дол. США (еквівалент 173906,86 грн).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01.03.2017 у позові відмовлено.

Позивач ПАТ «Банк Форум» рішення суду оскаржив як незаконне і необґрунтоване. Так, позичальник не виконував умов кредитного договору, спричинив виникнення заборгованості, що її просив стягнути кредитор, за цей борг солідарно відповідає й поручитель. Борг за договором існує, що відповідачами не спростовано. Виходячи з цього та посилаючись на норми ЦК України щодо кредитних зобовязань і відповідальності за їх невиконання, позивач просив рішення суду скасувати, позов задовольнити.

У письмових запереченнях на апеляцію представник відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_1, який апеляцію позивача не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України щодо зобовязань, позовної давності в редакції, чинній на час їх виникнення.

Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 541, 543, 549, 550, 553, 554, 611, 612, 614, 622-625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України, цивільні права та обовязки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобовязаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, за відповідних умов достроково, включно зі штрафними санкціями з боржника і поручителя, які відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України).

За загальним правилом, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України).

Згідно із нормами ст. 559 ч.ч. 1, 4 ЦК України, порука припиняється: із припиненням забезпеченого нею зобовязання; після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч., 4 1 ЦК України), договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За правилами ЦК України про позовну давність загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а до вимог про стягнення неустойки, застосовується позовна давність тривалістю в один рік; за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається, зокрема, у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, після переривання перебіг позовної давності починається заново; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги; позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.ст. 256, 257, ст. 258 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 260, ст. 261 ч.ч. 1, 5, ст. 264, ст. 266, ст. 267 ч.ч. 1-4 ЦК України).

Встановлено, що за кредитним договором від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z Акціонерний комерційний банк «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», надав ОСОБА_3 кредит у сумі 35000,00 дол. США строком по 05.06.2018 і зі сплатою за нього 13,50% річних (а.с. 3-4, 7 т. 1). За умовами договору:

забезпеченням повернення кредитних коштів, процентів, сплати неустойки є, зокрема, порука ОСОБА_4 (п. 2.1.);

проценти позичальником сплачуються за фактичний строк користування кредитними коштами (п. 2.6.);

за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів (п. 4.1.);

договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п. 7.3.).

Право банку вимагати у разі порушення зобовязань позичальником дострокового повернення кредиту та сплати всього належного за договором, окрім того, що передбачене законом, випливає й із положень п.п. 2.5., 3.2.2., 3.3.8. та інших умов договору. За змістом п. 5.3. договору у разі порушення зобовязань позичальником банк припиняє кредитування та предявляє йому письмову вимогу про повернення кредитних коштів, сплату процентів, штрафних санкцій і в разі непогашення відповідної суми банк по закінченні 15-ти денного строку з дня надіслання вимоги звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості за процентами, неустойки, інших нарахувань.

Виконання зобовязань позичальником було забезпечено порукою ОСОБА_4, із яким банк уклав 06.06.2008 договір поруки (а.с. 5 т. 1). За умовами договору, поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором і зобовязався солідарно із ним відповідати перед кредитором у повному обсязі за порушення (невиконання) зобовязань боржником, сплативши заборговане (зокрема, п.п. 1.1.-2.2., 3.1. договору поруки). Пунктом 4.1. договору поруки сторони узгодили, що порука припиняється, зокрема, якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобовязань за кредитним договором не предявить вимоги до поручителя. Таким чином, сторони договору поруки встановили строк дії поруки, припинення якої повязали з моментом закінчення одного року з дня настання строку виконання зобовязань за кредитним договором.

Позичальник порушив свої зобовязання і спричинив виникнення боргу. 04.06.2009 АКБ «Форум» предявив до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 позов про стягнення боргу, яким просив стягнути з ОСОБА_3 усе заборговане за кредитним договором від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z станом на 29.05.2009 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_6 (а.с. 104-107 т. 1).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.07.2009 задоволено позов АКБ «Форум» до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про стягнення боргу, стягнуто на користь банку з ОСОБА_3 борг у розмірі 271967,81 грн шляхом примусового звернення стягнення на належний ОСОБА_6 предмет іпотеки земельну ділянку № 2 в с. Оноківці Ужгородського району, мікрорайон «Шахта», вул. Будівельників, площею 0,1600 га (а.с. 121-123 т. 1). Судовим рішенням встановлено, що борг виник за кредитним договором від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z у сумі 35445,66 дол. США, які станом на 04.06.2009 були еквівалентом 269759,20 грн, в т.ч., 33248,00 дол. США основний борг, 2197,66 дол. США борг за процентами, 2208,62 грн пеня. 29.07.2009 на виконання цього рішення суду, яке набрало законної сили 17.07.2009, був виданий виконавчий лист (а.с 124 т. 1). Утім, доказів реального виконання цього рішення суду в справі немає, а під час апеляційного розгляду справи встановлено, що рішення суду від 06.07.2009 у подальшому оскаржила ОСОБА_6, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17.05.2017 її скаргу було відхилено, рішення суду залишено без змін, ОСОБА_6 реалізувала своє право на касаційне оскарження судових рішень, ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2017 відкрито касаційне провадження в справі, виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.07.2009 і ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 17.05.2017 зупинено до закінчення касаційного провадження. Ці обставини представник відповідачів не заперечував у апеляційному суді.

Отже, кредитор реалізував право, передбачене кредитним договором і законом, за змістом якого може вимагати дострокового повернення всього заборгованого, тобто, дострокового повного виконання зобовязання боржником, чим визнав строк повного виконання зобовязання таким, що настав (змінив строк виконання зобовязання). Беручи до уваги відсутність даних про виконання кредитором пункту 5.3. кредитного договору та зміну дати виконання зобовязання саме внаслідок предявлення відповідної вимоги у взаємозвязку з правом кредитора, зокрема, як поставити момент настання відповідного строку у залежність від часу отримання (надіслання) вимоги, так і предявити вимогу про дострокове повне виконання зобовязання також і шляхом подачі одразу відповідного позову до суду, зміненим строком виконання зобовязання у даному конкретному випадку можна вважати день надходження позовної заяви до суду (04.06.2009).

Верховний Суд України у постанові від 17.09.2014 (справа № 6-53цс14) висловив правову позицію, відповідно до якої:

строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються (преклюзивний строк), зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у т.ч., застосування судових заходів захисту права, кредитор вчиняти не може;

у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк підлягає обрахуванню з цієї дати;

«предявленням вимоги» до поручителя протягом строку дії поруки (у разі, якщо строк поруки не встановлено в договорі шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, яким, зокрема, може бути день, встановлений кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації відповідного права) є предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку позовної вимоги до поручителя, що не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання;

сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання (якщо інший строк не встановлений у договорі поруки) припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Предявивши 04.06.2009 позов до позичальника ОСОБА_3 та іпотекодавця ОСОБА_6, змінивши відповідним чином строк виконання зобовязання за кредитним договором, банк не предявив позову до поручителя ОСОБА_4 ані одночасно із позовом до позичальника та іпотекодавця, ані протягом одного року з дня зміни строку виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z. Тож порука ОСОБА_4, що була встановлена договором від 06.06.2008, припинилася з 05.06.2010 більш ніж за пять років до моменту предявлення позову, що розглядається.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови в позові, предявленому до поручителя ОСОБА_4, оскільки його порука за виконання позичальником ОСОБА_3 зобовязань припинилася, підстави для солідарної із позичальником відповідальності поручителя перед кредитором перестали існувати. Помилкове твердження суду першої інстанції в рішенні щодо шестимісячного строку дії поруки на правильність по суті рішення в цій частині не впливає.

Суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 11 ч. 1, ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обовязки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист, в т.ч., шляхом визначення предмету позову, формулювання позовних вимог; кожна сторона зобовязана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 31, 57-61 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

Грошовою одиницею в Україні є гривня, ціни в Україні встановлюються у національній валюті (ст. 192 ч. 1, ст. 524 ч. 1, ст.ст. 632, 691 ЦК України). Поряд із цим, відповідно до спеціальних правил, установлених законом (ст. 192 ч. 2, ст. 533 ч. 3 ЦК України, ст. 2 ч. 2, ст. 5 ч. 2 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 19, ст. 47 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), та умов кредитного договору (п.п. 1.1., 2.3. та ін.) між сторонами виникли грошові зобовязання в іноземній валюті. З огляду на викладене, у випадку порушення позичальником зобовязань за кредитним договором, виникнення заборгованості, кредитор управі предявити вимогу про стягнення боргу у валюті кредиту, в даному випадку в доларах США. Водночас не суперечитиме закону й вимога кредитора про стягнення боргу у гривневому еквіваленті до іноземної валюти за офіційним валютним курсом на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 192 ч. 1, ст. 533 ч.ч. 1, 2 ЦК України).

Предявивши позов, що розглядається, банк у розрахунку визначив заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 23.10.2014 у сумі 603786,22 грн, де прострочена заборгованість за кредитом 20095,12 дол. США, що за обраним позивачем офіційним курсом НБУ 1,00 дол. США/12,950077 грн є еквівалентом 260233,35 грн, поточна заборгованість за кредитом 13100,00 дол. США (еквівалент 169646,01 грн), пеня за простроченим кредитом за період з 23.10.2013 по 22.10.2014 у розмірі 13429,02 дол. США (еквівалент 173906,86 грн) (а.с. 6 т. 1). Позивач визначив загальний розмір боргу та просив його стягнути саме в гривнях, вказавши за вищевказаним валютним курсом еквівалент відповідних елементів боргу в іноземній валюті, чим виходячи із засад диспозитивності цивільного процесу визначив межі вимог (межі позову), за які не вправі виходити ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій. Зокрема, суд за відсутності відповідної вимоги не може стягнути з відповідача кошти в більшій сумі у гривнях і позивач про таке не просив, відповідних доводів у позовній заяві та апеляції не наводив, рішення суду з цього приводу не оскаржував, така вільно заявлена позиція є правом сторони не може розглядатися як порушення її прав і не порушує прав відповідача.

Спосіб захисту порушеного права обирає позивач, предявлення позову до позичальника та іпотекодавця про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для предявлення з інших фактичних і правових підстав, у т.ч., за інший період, щодо елементів заборгованості, які відрізняються від раніше стягнутих, позову до позичальника і поручителя про солідарне стягнення боргу, який, до того ж, продовжує існувати внаслідок невиконання рішення суду. Кредитор на захист своїх майнових інтересів управі діяти і шляхом одночасного застосування різних засобів стягнення боргу, передбачених законом і договором. Водночас, оскільки стягненню з боржника (боржників) підлягає реально наявний борг, питання недопущення подвійного стягнення коштів на підставі різних рішень (виконавчих документів) про стягнення боргу (у разі наявності таких) вирішуються на стадії виконання відповідних рішень, документів, зокрема, у рамках зведеного виконавчого провадження (ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV), що був чинним до 05.10.2016, ст.ст. 25, 30 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), що набрав чинності з 05.10.2016).

Предявленням 04.06.2009 позову до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про стягнення боргу, за результатом розгляду якого Ужгородський міськрайонний суд своїм рішенням від 06.07.2009 задовольнив вимоги, кредитор змінив строк виконання зобовязання та перервав перебіг позовної давності, з 05.06.2009 перебіг позовної давності почався заново. Із новим позовом до позичальника і поручителя про солідарне стягнення боргу (позов з інших фактичних і правових підстав, щодо іншого предмету) банк звернувся заявою, датованою 27.10.2015, що надійшла до суду 31.10.2015 (а.с. 1-2 т. 1). Оскільки тривалість позовної давності сторони кредитного договору не змінювали, у спірних правовідносинах слід виходити зі встановленої законом тривалості загальної позовної давності в три роки, а щодо вимог про стягнення неустойки тривалості спеціальної позовної давності в один рік.

Позов до позичальника та поручителя про солідарне стягнення боргу був предявлений кредитором після спливу позовної давності щодо вимог про стягнення основного заборгованості за кредитним договором. Предявлена до стягнення заборгованість позичальника ОСОБА_3 не спростовувалася у належний процесуальний спосіб по суті, підтверджується розрахунком, здійсненим кредитором, іншими матеріалами справи, а факт видачі кредиту встановлений також і рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.07.2009, що набрало законної сили (ст. 61 ч. 3 ЦПК України), тому заперечення відповідачем ОСОБА_3 факту одержання кредитних коштів не береться до уваги. ОСОБА_3 час розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_3 в особі свого представника адвоката ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність і відмовити в позові з цих підстав (а.с. 90, 99 т. 1). Заява про застосування позовної давності окрім іншого свідчить про те, що факт порушення позичальником зобовязання, розмір боргу, його елементи, підстави для цивільно-правової відповідальності тощо ним не заперечуються та не оспорюються по суті, а сторона ставить питання лише про сплив позовної давності за відповідними вимогами, що тягне відмову в позові саме з цієї підстави.

Відмовивши в стягненні основного боргу за кредитним договором внаслідок наявності рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.07.2009, суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вище дійсні обставини справи, тому така відмова в позові, предявленому з інших фактичних і правових підстав, щодо іншого предмету не ґрунтується на законі. Суд не дав оцінки заяві відповідача ОСОБА_3 про застосування позовної давності, тоді як таку належало застосувати. Сам по собі факт ухвалення судом рішення про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє відповідача права ставити питання про застосування позовної давності у справі за іншим позовом, що його кредитор, розпорядившись своїми цивільними та процесуальними правами на власний розсуд, після переривання перебігу позовної давності предявив після спливу цієї давності. Задоволення вимог кредитора в попередній справі не звільняє від необхідності врахування правил про позовну давність та не є перешкодою для застосування такої в разі відповідної заяви сторони в справі та наявності для того передбачених законом підстав.

Зважаючи на такі обставини, у задоволенні предявленої кредитором до позичальника вимоги про стягнення основного боргу за кредитним договором суду першої інстанції належало відмовити за спливом позовної давності.

Поза тим, факт ухвалення судом рішення про стягнення боргу з позичальника на користь кредитора має значення при вирішенні вимог щодо стягнення процентів і неустойки. Верховний Суд України у справі № 6-1206цс15 (постанова від 23.09.2015) у контексті питань про виконання зобовязання, його припинення та відповідальності за порушення зобовязання у взаємозвязку з умовами договору і наявністю відповідного судового рішення, висловив правову позицію, згідно зі змістом якої відповідно до ст.ст. 525, 526, 599, 611, 1048 ЦК України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України; нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання відповідно до закону та умов договору не виключається. Правову позицію щодо правомірності вимоги кредитора до боржника про стягнення процентів і пені в межах відповідної позовної давності зважаючи на строк дії договору, зміну строку виконання зобовязання, порушення зобовязання, правила про виконання зобовязань і власне про позовну давність, сплив якої окремою підставою для припинення зобовязання ЦК України не визнає, Верховний Суд України неодноразово підтвердив у постановах у справах, що випливають із кредитних правовідносин (від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15, від 15.05.2017 у справі № 643/4395/16-ц та ін.).

Кредитор просив стягнути з позичальника пеню за прострочення повернення кредиту за період з 23.10.2013 по 22.10.2014 у гривнях у розмірі, еквівалентному 13429,02 дол. США, а саме 173906,86 грн. Тобто, просив стягнути пеню в межах спеціальної позовної давності, ця вимога та заява відповідача узгоджуються між собою щодо застосування позовної давності. За наведених обставин, враховуючи наявність рішення суду про стягнення з позичальника боргу, що не виконане і борг не погашений (наявність невиконаного зобовязання), відсутність своєї вини в чому позичальник не довів, беручи до уваги, що зобовязання не припинилося, вимога про стягнення пені в межах спеціальної позовної давності підлягала задоволенню.

Апеляційний суд не вбачає підстав для відступу від указаних вище правових позицій із питань, що мають значення для розвязання спору кредитора із позичальником та поручителем (ст. 214 ч. 2, ст. 360-7 ЦПК України).

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п 3, 4 ЦПК України апеляцію банку слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги позову про стягнення з позичальника пені за прострочення повернення кредиту скасувати, цю вимогу позову задовольнити, стягнувши на користь позивача з цього відповідача пеню за період з 23.10.2013 по 22.10.2014 у розмірі 173906,86 грн, що у визначених позивачем межах вимог є еквівалентом 13429,02 дол. США, в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості із повернення кредитних коштів рішення суду слід змінити, відмовивши в задоволенні цих вимог за спливом позовної давності. В іншій частині рішення суду на підставі ст. 308 ЦПК України належить залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п.п. 1, 2, 3, ст. 308, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_5, задовольнити частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 березня 2017 року:

в частині відмови в задоволенні вимоги позову ПАТ «Банк Форум» про стягнення з ОСОБА_3 пені за простроченим кредитом скасувати, цю вимогу позову задовольнити, стягнути на користь ПАТ «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573) з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) пеню за простроченим кредитом за кредитним договором від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z за період з 23.10.2013 по 22.10.2014 у розмірі 173906,86 грн (сто сімдесят три тисячі девятсот шість гривень 86 коп.), що за офіційним курсом НБУ 1,00 дол. США/12,950077 грн на 23.10.2014 є еквівалентом 13429,02 дол. США (тринадцяти тисяч чотирьохсот двадцяти девяти доларів США 02 центів);

в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення з ОСОБА_3 простроченої та поточної заборгованості із повернення кредитних коштів за кредитним договором від 06.06.2008 № 0341/08/26-Z змінити, відмовивши в задоволенні цих вимог за спливом позовної давності;

в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1052,35 грн в дохід держави, а також 2869,19 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору на користь ПАТ «Банк Форум».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді