Ухвала суду № 68555931, 31.08.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/10850/16-к

УХВАЛА

31 серпня 2017 року Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Скрипник С.М.,

за участю секретаря Брайловської М.М.,

прокурора: Ковальова А.М.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сватове кримінального провадження № 22015130000000298 за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 258-5 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4, у вигляді тримання під вартою, продовжений судом до 10.09.2017 року.

В судовому засіданні надійшло клопотання від прокурора Ковальова А.М. про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів. В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України. Ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, з часу продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не зменшилися. Зазначив, що інші запобіжні заходи до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 258-5 КК України не можуть бути застосовані.

Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання про скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4. В обґрунтування зазначив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які документи, які б підтверджували обставини викладені в обвинувальному акті. Ризики зазначені прокурором не мають підтвердження, оскільки ОСОБА_4 ніколи не переховувався від правоохоронних органів та суду, ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики, має бізнес та нерухомість в Україні, має міцні соціальні звязки та постійне місце проживання в Україні. Перебуваючи на свободі протягом тижня ОСОБА_4 не здійснював спроб втечі. На даний час ОСОБА_4 отримав третю групу інвалідності, а тому ризик, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду не снує взагалі, оскільки стан здоровя негативний, а сам ОСОБА_4 потребує постійного медичного нагляду та лікування.

Прокурор заперечив проти заявленого клопотання про скасування запобіжного заходу, зазначив, що на даний час існують ряд ризиків, крім того, законодавством не передбачено іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою за ст.. 258-5 КК України.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до частини 1 статті 331 КПК України суд під час судового розгляду має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно дост. 183 ч.1 КПК Українитримання під вартою є винятковимзапобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщопрокурор доведе,що жоден з більш м'якихзапобіжнихзаходівне зможе запобігатиризикам,передбаченихст. 177 КПК України.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України»,згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою, судоцінює підстави для застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кримінальному провадженні з урахуваннямконкретних обставин справи.

Також, зважаючи на практику Європейського суду,суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно дост.178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується тощо.

Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотань про обрання міри запобіжного заходу та його продовження, зокрема суд бере до уваги тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, що може свідчити про існування ризику переховування від суду.

Також враховуючи вимоги ч. 5ст. 176 КПК України, згідно якої щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5,260,261 КК Українизапобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані, суд приходить до висновку, щообставини на які посилаєтьсяпрокурор в клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені раніше ризики не зменшились і для їх запобігання, скасування ОСОБА_4 запобіжного заходу є безпідставним.

Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування обраного запобіжного заходу з тримання під вартою, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Посилання захисту на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували обставини викладені в обвинувальному акті, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 368 КПК України тільки на стадії ухвалення судового рішення (ухвалення вироку) суд має вирішувати питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, який у відповідності до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином; ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, на даний час не змінилися та не зменшилися, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, на даний час розгляд справи судом триває,та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України, до ОСОБА_4 не може бути застосовано, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати 60 днів, тобто до29 жовтня 2017 року включно.

За таких обставин, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити, а в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.183,199,331,333 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Ковальова А.М. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про скасування запобіжного заходу ОСОБА_4 відмовити.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, подовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, а саме до 29 жовтня 2017 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4, захисникам, прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі СІЗО м. Старобільськ Луганської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М. Скрипник