Ухвала суду № 68554355, 18.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/955/17 Справа № 200/11357/17 Слідчий суддя - Решетнік М. О. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.

суддів Крот С.І., Живоглядової І.К. за участю секретаря Баглик О.О.

прокурора Белянського В.В.

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_2

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_3

слідчого Черевко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2017 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2017 року накладено арешт на грошові кошти, які були виявлені та вилучені під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання керівника ТОВ «Р.Б.К. ОСОБА_4 -Груп» (код ЄДРПОУ, м. Дніпро) ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, а семе: 7600 купюр наміналом 100 доларів США, загальною сумою 760000,00 (сімсот шістдесят тисяч) доларів США.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що в провадженні слідчого з ОВС СВ Управління СБ України у Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 22017040000000032 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, обєктивна сторона якого полягає в тому, що з 2016 року по теперішній час керівник ТОВ «Р.Б.К. ОСОБА_4» (код ЄДРПОУ 34314907) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та іншими невстановленими особами, сприяє діяльності терористичних організацій так званих «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка», що виражається, у тому числі у наданні вказаним терористичним організаціям грошових коштів з прибутку, які були отримані в ході здійснення реалізації товарів, які використовуються в харчовій промисловості на територіях, які тимчасово контролюються терористичними організаціями так званими «ДНР» та «ЛНР» філіями ТОВ «Р.Б.К. ОСОБА_4» (код ЄДРПОУ 34314907), які фактично розташовані в м. Луганськ Луганської обл. та м. Дебальцеве Донецької обл. Вказані вище грошові кошти передаються представникам зазначених терористичних організацій для подальшого придбання речей першої необхідності, а саме: військової одягу, амуніції, медикаментів, продуктів харчування, паливно-мастильних матеріалів та запчастин для ремонту військової техніки тощо

Розглянувши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання, оскільки грошові кошти, вилучені під час обшуку, визнані речовими доказами, та можуть мати доказове значення по справі, забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту та зобовязати органи досудового розслідування негайно повернути вилучені кошти у сумі 760000 доларів США власнику.

В обґрунтуваннявимог апеляційної скарги посилається на те, що грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку, не відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речових доказів, тому це не може бути підставою для накладення арешту. Також зазначає, що грошові кошти, на які накладено арешт, не відповідають критеріям, зазначеним в пунктах 2-3 ч. 2 ст. 170 КПК України. Вважає, що слідчим суддею не дотримано вимог закону застосування способу накладення арешту. Також зазначає про невідповідність ухвали слідчого судді вимогам ст. 173 КПК України внаслідок відсутності належного обґрунтування наявних ризиків, правової підстави для накладення арешту та можливості використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки жодній особі у даному кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру, та звертає увагу, що кошті, які були вилучені під час проведення обшуку, були здобуті ОСОБА_2 та його дружиною на законних підставах та не мають жодного відношення до діяльності самого підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу адвоката та просили її задовольнити, думку прокурора та слідчого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги адвоката, оскільки вважали ухвалу слідчого судді обгрунтованою та вмотивованою, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

*існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

*потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

*може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів випливає, що існує підозра, що грошові кошти, які знаходяться як були вилучені під час проведення обшукування, мають важливе значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні та є ключовими доказами, які допоможуть встановити джерела їх надходження, а також необхідні для забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна або цивільного позову з метою відшкодування спричинених державі збитків, а отже це є достатньо обґрунтованим і вагомим для вжиття на даному етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження.

Наявність такої підозри дає підстави ґрунтовно припускати, що грошові кошти є такими, що отримані ОСОБА_2 внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, ці кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів, оскільки арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від субєкту, що є його власником, та процесуального статусу останнього, а отже оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою та відповідає вимогам процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

Посилання апелянта на відсутність звязку між грошовоми коштами, вилученими під час обшуку у ОСОБА_2, та розслідуваним кримінальним правопорушенням, колегія суддів вважає передчасними, оскільки дане кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. У випадку, якщо наявність звязку між арештованим майном та розслідуваним злочином у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Що стосується доводів апелянта про те, що потреби досудового розслідування не виправдовують арешт грошових коштів, які належать ОСОБА_2, то на думку колегії суддів, вжитий слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є необхідним на стадії зясування обставин, які мають істотне значення для встановлення обєктивної істини у кримінальному провадженні, і має на меті збереження вищезазначених грошових коштів.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2017 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Крот