Рішення № 68552389, 30.08.2017, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/119/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2017 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючої судді: Берелет В.В.,

секретаря Кирсань Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Кринички цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про захист прав споживача та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з тих підстав, що 03 серпня 2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 00585 з додатком, згідно якого предметом лізингу по даному договору трактор МТЗ 1025.2, 2014р. Відповідно до умов договору відповідач бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування ньому на умовах, передбачених договором. У мережі Інтернет він знайшов оголошення про продаж трактора за 450 000 грн., 2014 р.в., розміщене працівниками відповідача. Йому роз'яснили, що, дійсно, такий транспортний засіб є в наявності. Приїхав до офісу компанії в м.Запоріжжя, менеджер компанії йому пояснила, що він повинен спочатку сплатити передплату (аванс) за транспортний засіб 45000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть у користування предмет лізингу. У той же день ним було сплачено рахунок на суму 45000 грн. Повернувшись додому, прочитавши договір та додатки до нього, зрозумів що його обманули. Трактор так він і не отримав, йому сказали, що потрібно написати заяву на повернення сплачених коштів. Відповідачем надано відповідь, що кошти, які він сплатив поверненню не підлягають. Представником йому не було розяснено призначення платежу в сумі 45000 грн., яким виявився платежем за оформлення договору, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні питання. Крім того, предмет лізингу так і не був йому переданий. Він неодноразово телефонував до компанії, але вирішити питання не вдалося. Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено його в оману щодо умов виконання договірних зобовязань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, так як, можливості розірвати договір немає, оскільки він не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати грошових коштів, що є порушенням прав його як споживача. На виконання договору при його підписанні він сплатив на користь відповідача 45000 грн. Отримання відповідачем від нього коштів за договором, який є нікчемним, порушує його право на захист власності, тому просить визнати договір фінансового лізингу №0058 з додатками до нього від 03 серпня 2016 року недійсним, стягнути з ТОВ «Соул-Україна» сплачені кошти в розмірі 45000 грн. та судові витрати.

Відповідач ТОВ «Соул-Україна» у судове засідання не зявився, про день слухання справи сповіщений належним чином.

Оцінивши докази по справі, перевіривши матеріали справи суд встановив, що між сторонами 03 серпня 2016 року був укладений договір фінансового лізингу №00585. Згідно з їх умовами предметом фінансового лізингу є транспортний засіб - трактор МТЗ 1025.2, 2014 року. У цей же день, тобто 03 серпня 2016 року, на підставі наданого представником відповідача рахунку, позивачем здійснено платіж шляхом перерахування грошових коштів в сумі 45000 грн. на вказаний рахунок відповідача, яким виявився платежем за оформлення договору, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні питання, що підтверджується копією квитанції № 0.0.594318744.1 від 03 серпня 2016 року, де отримувачем коштів зазначено відповідача (а.с.18). Листом ТОВ «Соул-Україна» № 426 від 05 жовтня 2016 року на заяву позивача, щодо повернення йому коштів, повідомлено, що у відповідності до положень п.12.1 ст. 12 договору, ТОВ «Соул-Україна» повідомляє, що договір фінансового лізингу №00585 від 03 серпня 2016 року розірвано на підставах заяви позивача від 31 серпня 2016 року. Повернення сплачених коштів відбувається у відповідності до положень п.12.1.ст.12 договору фінансового лізингу та у строки визначені у п.12.8. договору, а відтак сплачений платіж за оформлення договору поверненню не підлягає (а.с.19).

У відповідності до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Ст. 10 ЦПК України, закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, в тому числі й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Щодо вимоги визнати договір фінансового лізингу №00585 з додатками від 03 серпня 2016 року недійсним, суд у відповідності до ст.227 ЦК України в якій вказано, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним, та згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, дійшов висновку про задоволення позовної вимоги.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно до ст.1 ЗУ „Про захист прав споживача договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

Згідно ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України однією з підстав виникнення зобовязання є договір, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Враховуючи викладене, те, що на момент вчинення правочину ТОВ «Соул-Україна» не додержалося вимог законодавства, а саме договір нотаріально не посвідчений, відсутня відповідна ліцензія, умови спірного договору фінансового лізингу є несправедливими відносно споживача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №0085 з додатками від 03.08.2016 року недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна»(ЄДРПОУ40099841, р/р26009052642625 в ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сплачені кошти в сумі 45000 (сорок пять тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна»(ЄДРПОУ40099841, р/р26009052642625 в ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1280 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_2

р