Ухвала суду № 68551399, 29.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1558/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Зуєвої Л.Є.,

ОСОБА_1,

при секретарі Гошуренко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 207 року товариство з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» (далі ТОВ «Національна транспортна компанія», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 42 956,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у звязку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ «Національна транспортна компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити. При цьому, апелянт зазначає, що на спростування висновків акту фактичної перевірки №632/15/53РРО/30914024 від 27.11.2016 року надав до суду копію Z-звіту денного за №0735 від 18.11.2016 року, копію Z-звіту електронного журналу за №000000004473 від 18.11.2016 року з якого вбачається, що покупка на загальну суму 186,00 (сто вісімдесят шість) гривень була належним чином проведена через реєстратор розрахункових операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

На підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 18.11.2016 року № 1924, направлень на проведення перевірки №№ 1060, 1061, 1062, 1063 від 18.11.2016 року та згідно ст. 20, п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку крамниці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26, що належить ТОВ «Національна транспортна компанія» з метою здійснення контролю щодо дотримання вимог діючого законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

За результатами проведеної перевірки був складений акт (довідку) про результати фактичної перевірки № 632/15/53/РРО/30914024 від 28.11.2016 року (а.с. 51-56), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1 та п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевірка розпочата 18.11.2016 року о 11 год. 15 хв., а закінчена 27.11.2016 року о 15 год. 00 хв. та проведена в присутності керівника ОСОБА_2

Зокрема, як вбачається з акту, під час проведення перевірки встановлено наступні порушення ТОВ «Національна транспортна компанія»:

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій;

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надані накладні на товар, згідно додатку до акту перевірки.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.01.2017 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 42 956,00 грн. за порушення вимог п. 1, п. 12, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (а.с. 61).

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що докази, які зазначені у п. 44.6 ст. 44 ПК України, не було надано ТОВ «Національна транспортна компанія» ні до закінчення перевірки, ні до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2017 року № НОМЕР_1 є правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти); при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України; 4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів; 6) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок; 8) при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України; 9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках; 10) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену; 11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу; 12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо); 13) при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «Національна транспортна компанія» у своїй діяльності повинно застосовувати реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Поряд з цим, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Відповідно до фактичних обставин справи, позивачем було протягом 2016 року порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вперше таке порушення було зафіксовано актом фактичної перевірки від 02.11.2016 року № 378/15-32-40-02/30914024.

З акту фактичної перевірки від 28.11.2016 року вбачається, що порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації - не надані накладні на товар, згідно додатку до акту перевірки.

Відповідно до п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Пер винні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно листа ДПА України від 03.03.2009 року № 4364/7/23-7017/159 підставою для оприбуткування товару, як правило, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 року зазначено, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки, відповідно до опису готівкових коштів від 18.11.2016 року (22 год. 18 хв.), встановлено, що в касі знаходилося 186 грн., а згідно X- звіту ФН РРО НОМЕР_2 (22 год. 18 хв.) - 0 грн. (а.с. 97-98).

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено Поняття фіскального звітного чеку Так, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведе них з його застосуванням.

Відповідно до п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, 2-звіт - денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора, Х-звіт - денний звіт без обнуління інформації в оперативній пам'яті.

Апелянт на спростування висновків контролюючого органу щодо порушення ним п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надав до суду першої інстанції копію Z звіту денного від 18.11.2016 року за № 0735 та копію фіскального чеку за № 00000000473 від 18.11.2016 року на загальну суму покупки 186,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неможливо врахувати надані позивачем докази, оскільки, зазначені документи позивачем не було надано перевіряючому органу ані під час проведення перевірки, ані до моменту прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2016 року представнику ТОВ «Національна транспортна компанія» було надано запит на отримання документів, серед іншого перевіряючи витребовували документи, які підтверджують облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Але, позивач відповіді на запит не надав.

У відповідності до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучень/ правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 44.7 ст. 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Колегією суддів встановлено, що позивач так і не надав своїх письмових пояснень або документів в підтвердження відсутності порушень виявлених під час проведення перевірки, що свідчить про те, що позивач не був зацікавлений у вчиненні жодних із зазначених дій.

Отже, під час проведення перевірки було встановлено, що підприємством не забезпечено облік алкогольних напоїв, які перелічені у додатку до акта перевірки, на загальну суму 21 385 грн.

Враховуючи всі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно у межах передбачених законом повноважень застосував до позивача за порушення вимог п. 1, п. 12, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 42 956,00 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2017 року № НОМЕР_1 є правомірним.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: Л.Є.Зуєва

Суддя: О.В.Яковлєв