Постанова № 6855101, 28.09.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28.09.2009 р.                                                                                 № 2-а- 40436/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі - Макогон Н.О.,

за участю:

представника позивача –Савінової І.С., довіреність від 28 листопада 2009 року № 16356/10/10-017,

представника відповідача –Івакіна І.О., довіреність від 18 травня 2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові до Приватної фірми «Апія» про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки ,-

В С Т А Н О В И В:

          До Харківського окружного адміністративного суду звернулася Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з адміністративним позовом до Приватної фірми «Апія» про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки, зазначивши, що ПФ «Апія» має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, як платника податків ПФ «Апія» взято на облік до СДПІ ВПП у м. Харкові 31 січня 2007 року, тому СДПІ ВПП у м. Харкові здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння ПФ «Апія» податків та зборів. Позивач в обґрунтування позову посилався на п.6 ч.6 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно якої контроль здійснюється шляхом проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі реорганізації (ліквідації) підприємства. Крім того, позивач посилався на п.8.2 «Порядку реєстрації та обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)», затвердженого Наказом ДПА України № 80 від 19 лютого 1998 року, оскільки у зв’язку з проведенням ліквідації юридичної особи ОДПС приймає рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання відомостей з Єдиного державного реєстру або іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення у справі про банкрутство. До позивача 3 липня 2009 року надійшли відомості з Департаменту державної реєстрації юридичних осіб про внесення до Єдиного державного реєстру 2 липня 2009 року запису про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство по платнику податків ПФ «Апія» на підставі рішення Господарського суду Харківської області № Б-24/93-09 від 24 червня 2009 року. Крім того, 17 липня 2009 року було отримано лист з Харківського обласного відділу з питань банкрутства, яким повідомлено позивача про те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року на підставі ст.ст. 1, 7, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за заявою ПФ «Апія» було порушено справу № Б-24/93-09 про банкрутство. Враховуючи те, що ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає порушення судом провадження у випадку, коли боржник ліквідується та має назву «особливості застосування процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником», порушення Господарським судом Харківської області провадження у справі про банкрутство ПФ «Апія» за цією статтею згідно з п. 6 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки ПФ «Апія». Враховуючи наведене, у порядку, передбаченому ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», було виготовлено наказ Заступника голови ДПА у Харківській області – начальника СДПІ з ВПП у м. Харкові від 20.07.09 № 289 та направлення на проведення позапланової перевірки від 22.07.09 № 221. 22 липня 2009 року фахівці СДПІ ВПП виїхали для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПФ «Апія» за фактичним місцезнаходженням: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, але до перевірки допущені не були, протягом робочого дня спілкувалися з охоронцем та особою, яка назвала себе юристом ПФ «Апія». Остання запропонувала керівнику групи перевіряючих надати направлення на перевірку та копію наказу про проведення перевірки для ознайомлення з ними керівництва ПФ «Апія», проте представник СДПІ ВПП відмовилася надавати будь-які документи, оскільки юрист ПФ «Апія», у свою чергу, не надала будь-яких документів на підтвердження її повноважень. Посадовими особами органу ДПС було складено акт про неможливість розпочати виїзну позапланову перевірку ПФ «Апія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 1 липня 2007 року по 30 червня 2009 року. Просили суд надати дозвіл СДПІ ВПП у м. Харкові на проведення позапланової виїзної перевірки ПФ «Апія» своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), передбаченої п. 6 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» протягом 15 робочих днів, починаючи з третього робочого дня, наступного за днем набрання рішенням суду законної сили.Просили позов задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, від директора Приватної фірми «Апія» Мороз І.М. надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що не згоден з доводами, викладеними у позові, обґрунтовуючи заперечення наступним. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про господарські товариства», ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду – ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. У разі визнання товариства банкрутом його ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, при ліквідації підприємства через процедуру банкрутства до даної процедури застосовуються лише приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація – це припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. У випадках, передбачених ст. 22 розділу ІІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року було порушено провадження у справі про банкрутство ПФ «Апія» та заборонено боржнику – власнику майна вчиняти будь-які дії щодо реорганізації чи ліквідації. У ході розгляду зазначеної справи представником ПФ «Апія» заявлено клопотання про призначення економічної експертизи, яке було задоволено судом, провадження у справі на час проведення судово-економічної експертизи у справі про банкрутство зупинено. На теперішній час здійснення дій щодо реорганізації чи ліквідації ПФ «Апія» не відбувається, ліквідаційна процедура не відкрита. Відповідач зазначив, що підстав для проведення позапланової перевірки не має, оскільки господарським судом не прийнято рішення щодо визнання ПФ «Апія» банкрутом, таким чином, у позивача відсутні підстави для проведення позапланової перевірки ПФ «Апія». Просили відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача Савінова І.С. у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини.

Представник відповідача Івакін І.О. у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на зазначені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до п. 4 ст. 50 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право на звернення до суду з адміністративним позовом до юридичних осіб у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) юридичними особами, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою доповнено ст. 11-1 зазначеного закону у відповідності із Законом України від 12 січня 2005 року, позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду, зокрема, документи, які відповідно до частини 6 цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки.

Частиною 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлений перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких проводиться позапланова виїзна перевірка, якою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби.

Серед переліку таких обставин для проведення позапланової виїзної перевірки, у пункті 6 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», визначено проведення реорганізації (ліквідації) підприємства.

Таким чином, підставою для винесення рішення судом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки, у відповідності з ч. 6, ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», може бути проведення реорганізації (ліквідації) підприємства.

Приватна фірма «Апія» є юридичною особою, зареєстрована 30.06.1998 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 25613488 (а.с. 24-25), перебуває на обліку як платник податків з 01.01.2007 року у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Харкові (а.с. 26).

Згідно копії ухвали Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року по справі № Б-24/93-09, судом порушено провадження у справі про банкрутство за заявою Приватної фірми «Апія». З копії ухвали Господарського суду Харківської області від 20 липня 2009 року, яку винесено у підготовчому засіданні, вбачається, що по справі про визнання Приватної фірми «Апія» банкрутом зупинено провадження у зв’язку з призначенням по справі судової економічної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV, з наступними змінами та доповненнями, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про господарські товариства» від 19.0.1991 року № 1576-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду – ліквідаційною комісією, що призначається цими органами. У разі визнання товариства банкрутом його ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями встановлено умови та порядок визнання банкрутом суб’єкта підприємницької діяльності, застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, відновлення платоспроможності боржника.

При ліквідації підприємства через процедуру банкрутства застосовуються норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного закону, ліквідацією є припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 зазначеного закону, банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. У випадках, передбачених ст. 22 розділу ІІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Таким чином, ліквідації підприємства передує процедура визнання банкрутом суб’єкта підприємницької діяльності за рішенням господарського суду.

Оскільки відносно відповідача по справі – Приватної фірми «Апія» тільки порушено провадження по справі про банкрутство на підставі ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та зупинено провадження у зв’язку з призначенням по справі судової економічної експертизи, рішення Господарським судом Харківської області про визнання Приватної фірми «Апія» банкрутом на підставі ст. 22 зазначеного закону не прийнято, ліквідаційна процедура не розпочата, таким чином, на час розгляду справи, ліквідація Приватної фірми «Апія» не проводиться.

З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, встановлено, та представником позивача не оспорюється, що стосовно Приватної фірми «Апія» фактично на час розгляду справи в суді, реорганізація не провадиться.

Крім того, як вбачається з ухвали Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року, п. 5 зазначеної ухвали суд заборонив власнику майна боржника або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації або ліквідації юридичної особи – боржника.

Посилання позивача на те, що ст. 51 розділу VІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає порушення судом провадження у випадку, коли боржник ліквідується, тому порушення Господарським судом Харківської області провадження за цією статтею є підставою для проведення перевірки згідно з п. 6 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Ст. 51 розділу VІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Зазначеною статтею передбачено декілька випадків особливостей застосування процедури банкрутства, на різних етапах процедури банкрутства. Так, абзацом 1 ч. 1 ст. 51 встановлені особливості застосування процедури банкрутства підприємства, щодо якого вже прийнято рішення про банкрутство, якщо вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, абзацом 2 ч. 1 ст. 51 передбачено виявлення зазначених обставин після прийняття рішення про ліквідацію підприємства до створення ліквідаційної комісії, а ч. 4 ст. 51 передбачено, що розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника, яка подана до створення ліквідаційної комісії.

Таким чином, посилання позивача на ст. 51 розділу VІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не має правового значення для розгляду зазначеної справи, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року по справі № Б-24/93-09 лише порушено справу про банкрутство, а посилання в ухвалі суду на ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не є підставою для висновку про ліквідацію підприємства і не може бути підставою для проведення позапланової виїзної перевірки згідно з п. 6 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Крім того, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено систему заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово- господарського становища боржника, які здійснюються під час провадження у справі про банкрутство, з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації – санацію, визначення якої міститься у п. 11 ч. 1 ст. 1 зазначеного закону. Виходячи з цього, при порушенні справи про банкрутство не можна зробити висновок, що це є началом ліквідації підприємства, оскільки результатом порушення справи про банкрутство може бути санація підприємства.

При розгляді зазначеної справи про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, судом взято до уваги те, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено в якості підстави для прийняття судом рішення про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки наявність інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство.

Суд не бере до уваги посилання позивача на п. 8 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) в якості підстави для надання дозволу проведення позапланової виїзної перевірки, оскільки одержання судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство є підставами для прийняття рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, що перебуває на обліку, органом державної податкової служби, а не судом, у відповідності з п.п. 8.2 п. 8, Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації від 19.02.1998, № 80. Зазначеною нормою врегульовано порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби. Наказ Державної податкової адміністрації «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)» є нормативно-правовим актом відомчого, галузевого характеру, який, згідно п. 1 зазначеного Порядку, має на меті використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів (обов’язкових платежів) в органах державної податкової служби, у той час як Закон України «Про державну податкову службу в Україні» має вищу юридичну силу, відповідно до преамбули до закону, він визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Крім того, Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) затверджено Наказом Державної податкової адміністрації від 19 лютого 1998 року, а Закон України «Про державну податкову службу в Україні» доповнено ст. 11-1, яка встановлює підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, згідно із законом України від 12 січня 2005 року, а частину 6 ст. 11-1 зазначеного закону доповнено згідно з Законом України від 25 березня 2005 року, тобто значно пізніше, ніж затверджено Порядок.

Враховуючи викладене, суд застосовує при розгляді позовної вимоги про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки за рішенням суду саме норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для надання за рішенням суду дозволу на проведення СДПІ ВПП у м. Харкові позапланової виїзної перевірки Приватної фірми «Апія», передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», через що у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ, з наступними змінами та доповненням, Законом України «Про господарські товариства» від 19.0.1991 року № 1576-ХІІ,, з наступними змінами та доповненнями, ст.ст. 3, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові до Приватної фірми «Апія» про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 1 жовтня 2009 року.

Суддя                                                                       Мар'єнко Л.М.