Постанова № 68550750, 29.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 706/1719/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Орендарчук М.П.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Дьяковій О.О.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_2;

Відповідача: Швець О.В.

Третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 07.06.17р. у справі №706/1719/15-а за позовом ОСОБА_5 до Христинівської міської ради Черкаської області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати незаконним та недійсним, таким, що суперечить вимогам постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року в адміністративній справі №823/3501/13, ч.2 ст.15, ст. 124 Конституції України, рішення Христинівської міської ради №46-3/16-VI від 02 липня 2015 року, і скасувати його;

визнати протиправними дії Христинівської міської ради Черкаської області та такими, що суперечать ч.2 ст. 19 Конституції при ухваленні нею 02 липня 2015 року рішення №46-3/16-VI по розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1, яке ухвалювалося на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року в адміністративній справі №823/3501/13.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 07.06.17р. адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Христинівської міської ради №46-3/16VI від 02.07.15р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених Позивачем.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тоді як постанова суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, Позивач згідно договору купівлі - продажу від 09.02.06р., зареєстрованого Христинівським відділом БТІ в Черкаській області за №2475524, придбав у ОСОБА_6 частину комплексу (продовольча база) за адресою: АДРЕСА_1, а саме ? частини прохідної «А» площею 10,7 кв. м., ? частина соляного складу «В», площею 200 кв.м., частину складу продбази «Г» площею 1183, 5 кв.м. (в тому числі підвал площею 601,1 кв.м.), ? частина вбиральні «Д» площею 3,3 кв.м.

Відповідно до договору міни від 05.03.08р. ОСОБА_6 обміняв на належну йому нежитлову будівлю магазин ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 281,1 кв.м. на належну ОСОБА_5 ? частину соляного складу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 200 кв.м.

Рішенням Христинівської міської ради від 20.05.10р. №48-3/13-V «Про розподіл земельної ділянки» закріплено за гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,7857 га для обслуговування комплексу продовольчої бази по АДРЕСА_1; закріплено земельну ділянку за гр. ОСОБА_5 площею 0,1545 га для обслуговування комплексу продовольчої бази по АДРЕСА_1; закріплено у спільне користування земельну ділянку за гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 площею 0,0624 га по АДРЕСА_1.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 25.02.11р. у справі №2а-4-2011, яка набрала законної сили, позов задоволено: визнано протиправними дії Христинівської міської ради Черкаської області при ухваленні рішення від 20.05.10р. №48-3/13-V «Про розподіл земельної ділянки»; рішення Христинівської міської ради від 20.05.10р. №48-3/13-V «Про розподіл земельної ділянки» визнано протиправним; зобов'язано Христинівську міську раду Черкаської області ухвалити нове рішення про розподіл земельної ділянки для обслуговування комплексу продовольчої бази по АДРЕСА_1 відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.10-11).

На виконання вказаного судового рішення, Христинівською міською радою Черкаської області прийнято рішення від 22.08.11р. №9-2/1-VI «Про розподіл земельної ділянки», яким закріплено за гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1540 га по АДРЕСА_1; закріплено земельну ділянку за гр. ОСОБА_5 площею 0,1240 га по АДРЕСА_1; закріплено у спільне користування земельну ділянку за гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 площею 0,2125 га по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач звернувся до суду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.14р. у справі №823/3501/13-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.14р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Христинівської міської ради Черкаської області від 22.08.11р. №9-2/1-VI «Про розподіл земельної ділянки»; зобов'язано Христинівську міську раду Черкаської області ухвалити нове рішення про розподіл земельної ділянки для обслуговування комплексу продовольчої бази по АДРЕСА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. У іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.12-16; 48-51).

На підставі вказаного судового рішення відкрито виконавче провадження ВП №46380863 (а.с.207).

На виконання вказаного рішення, Христинівською міською радою Черкаської області прийнято рішення від 02.07.15р. №46-3/16-VI «Про розподіл земельної ділянки», яким розподілено земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,4905 під існуючою будівлею продовольчої бази, яка належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пропорційно їх часткам у будівлі та вирішено:

закріпити земельну ділянку за гр. ОСОБА_6 площею 0,1540 га, для обслуговування частки продовольчої бази;

закріпити земельну ділянку за гр. ОСОБА_5 площею 0,1240 га для обслуговування частки продовольчої бази;

закріпити у спільне користування земельну ділянку за гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 площею 0,2125 га (а.с.7).

Не погоджуючись з таким рішенням та діями відповідача, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Христинівська міська рада не мала повноважень приймати рішення про розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1, так як межі та площа земельної ділянки не визначені в натурі, та яка не сформована як об'єкт цивільного права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Христинівська міська рада Черкаської області, за відсутності відповідних клопотань співвласників, не має повноважень вирішувати питання розподілу земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову, проте вважає, що постанова суду підлягає зміні у зв'язку з помилковим застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Справа чи питання є такими, що вирішені правильними по суті, якщо правильною є резолютивна частина судового рішення, але мотиви, з яких виходив суд, є помилковими, тобто ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права до конкретної ситуації. В цьому випадку змінюється лише мотивувальна частина. Суд може виключити з мотивувальної частини судового рішення посилання на певні норми або додати посилання на них.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема в частині висновку щодо відсутності у відповідача повноважень приймати рішення про розподіл вказаної земельної ділянки.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97р. № 280/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.с.11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст.26 Закону № 280/97-ВР питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Статтею 59 Закону № 280/97-ВР установлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. б ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Як встановлено Христинівським районним судом Черкаської області у постанові від 29.08.13р. у справі №706/1001/13-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.10.14р., придбана Позивачем згідно договору купівлі - продажу від 09.02.06р. частина комплексу (продовольча база) розташована на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧР № 002433 від 29 вересня 1999 року, перебувала у безстроковому користуванні Христинівського районного споживчого товариства Черкаської області до прийняття рішення Христинівської міської ради Черкаської області № 8-3/12-VI від 14 липня 2011 року, згідно із яким вилучено та прийнято в комунальну власність земельну ділянку площею 10367 кв. м в Христинівського районного споживчого товариства Черкаської області під комплексом продовольчої бази в АДРЕСА_1, у зв'язку із відчуженням даного об'єкта.

Таким чином, межі спірної земельної ділянки були встановлені та виділені в натурі, така земельна ділянка є комунальною власністю, об'єктом цивільного права, а тому висновок суду першої інстанції про те, що Христинівська міська рада Черкаської області на момент прийняття оспорюваного рішення перевищила свої повноваження - помилковий та не відповідає фактичним обставинам справи.

Поміж тим, як свідчать обставини справи, приймаючи оспорюване рішення на виконання постанови суду від 20.05.14р. у справі №823/3501/13-а, відповідач, без будь-яких обґрунтувань розподілив земельну ділянку аналогічно рішенню відповідача від 22.08.11р. №9-2/1-VI «Про розподіл земельної ділянки», яке було скасоване в судовому порядку, не врахувавши при цьому обставини та підстави, за яких суд дійшов висновку про неправомірний розподіл.

Втім, підставою для скасування рішення відповідача слугував висновок суду про те, що Христинівська міська рада приймаючи рішення №9-2/1-VI розподілила частину земельної ділянки території виробничого комплексу продовольчої бази загальною площею 0,4905 га, в той час, як підлягала розподілу земельна ділянка загальною площею 1,0367 га. Такі висновки суду ґрунтуються, в тому числі, на преюдиційних обставинах, встановлених постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 22.07.13р. у справі №706/810/13-а, яка набрала законної сили згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.13р..

Так, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу, що суд не може втручатись у дискреційні повноваження відповідача, визначаючи зміст рішення, яке ним має бути прийняте, тому суд при розгляді справ між тими сторонами, встановивши порушення прав Позивача, зобов'язав відповідача ухвалити рішення зі спірного питання у відповідності до закону. Втім, не може вважатись законним рішення, прийняте за змістом аналогічним рішенню відповідача, яке скасоване в судовому порядку, без будь-яких обґрунтувань підстав для такого ж рішення.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого субґєкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення субґєкта вланих повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Приймаючи до уваги викладені обставини, колегія суддів вважає оспорюване рішення необґрунтованим та протиправним.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, а тому вважає, що позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Христинівської міської ради №46-3/16-VI від 02 липня 2015 року обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, зазначених апеляційним судом.

Задоволення позову у цій частині є належним захистом порушеного права та виключає необхідність визнавати дії відповідача по прийняттю такого рішення незаконними, оскільки такі дії відповідають компетенції відповідача.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 07.06.17р. у справі №706/1719/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 07.06.17р. у справі №706/1719/15-а - змінити.

Адміністративний позов задовольнити частково з підстав, викладених у постанові апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному прядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 31.08.17.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.