Ухвала суду № 68550534, 31.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року справа №812/436/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лисичанський гумово-технічний завод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року у справі № 812/436/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лисичанський гумово-технічний завод» до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа: Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лисичанський гумово-технічний завод» (далі ТОВ НВП «Лисичанський гумово-технічний завод») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі ГУ ДФС у Луганській області), третя особа: Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м.Лисичанську), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 01.02.2017 №0000131203 про сплату штрафу в сумі 13400,62 грн. за порушення строку сплати грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб (а. с. 3-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року відмовлено у задоволенні зазначеного позову ТОВ НВП «Лисичанський гумово-технічний завод» (а. с. 169-173).

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення норм матеріального права, у звязку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначив, що ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 р., в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, на час проведення антитерористичної операції субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільнено від сплати користування земельними ділянками державної та комунальної власності (а. с. 129-130).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку письмового провадження за матеріалами, наявними у справі. Клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату в звязку з його відрядженням колегія суддів відхилила через ненадання доказів відрядження та з огляду на строки апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ НВП «Лисичанський гумово-технічний завод» зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 31097964, знаходиться на обліку в ДПІ у м.Лисичанську (а. с. 68-71).

Рішенням Лисичанської міської ради від 21.02.2007 № 217 позивачу було передано в оренду земельні ділянки: загальною площею 0,4497 га терміном на 10 років за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 128, для розміщення та експлуатації вбудованих приміщень адміністративно-виробничого комплексу (АВК); загальною площею 0,4730 га терміном на 10 років за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 128, для розміщення та експлуатації вбудованих приміщень центральної заводської лабораторії (ЦЗЛ); загальною площею 0,6389 га терміном на 10 років за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе (сьогодні - Незалежності), 128, для розміщення та експлуатації цеху № 22 (будівля котельної); загальною площею 1,8467 га терміном на 10 років за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 128, загальною площею 1,8467 га для розміщення та експлуатації вбудованих приміщень бункерного складу сажі; загальною площею 3,0413 га терміном на 10 років за адресою Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 128 для розміщення та експлуатації будівлі цеху № 6; загальною площею 5,3211 га терміном на 10 років за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 128, для розміщення та експлуатації цеху № 1, цеху № 2 та АПК; загальною площею 0,4706 га терміном на 10 років за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, 128, для розміщення та експлуатації будівлі складу помякшувачів (а. с. 16-19).

5 лютого 2014 року ТОВ НВП «Лисичанський гумово-технічний завод» подано до ДПІ в м.Лисичанську податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 05.02.2014, згідно якої нарахована орендна плата за землі державної або комунальної власності на 2014 рік на загальну суму 888143,57 грн. з щомісячним платежем з січня до листопада в сумі 74011,96 грн., в грудні - 74012,01 грн. (а. с. 72-75).

26 грудня 2016 року ДПІ у м.Лисичанську згідно з ст.76 Податкового кодексу України ( далі ПК України) проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю ТОВ НВП «Лисичанський гумово-технічний завод» з питання своєчасності сплати податкових зобовязань, за результатами якої складений акт від 26.12.2016 № 00216/1202/31097964 (а. с. 76).

За висновками акту перевірки позивач порушив терміни сплати узгодженої суми грошового зобовязання з плати за землю в частині орендної плати з юридичних осіб протягом строків, визначених.287.3 ст.287 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум, а саме: самостійно визначене платником грошове зобовязання по земельному податку в сумі 74011,96 грн. з граничним терміном сплати 02.03.2014, дата сплати - 17.03.2014 з кількістю днів затримки 15, самостійно визначене платником грошове зобовязання по земельному податку в сумі 74011,96 грн. з граничним терміном сплати 30.05.2014, дата сплати - 19.06.2014 з кількістю днів затримки 18.

На підставі висновків акту перевірки 01.02.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000131203, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за затримку 18 та 15 календарних днів застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 13400,62 грн. (а. с. 11, 77-78).

Спірним у справі є правомірність податкового повідомлення - рішення форми «Ш» від 01.02.2017 за № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати суми грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України), Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669), Земельного кодексу України в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з нормами ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою ( пп. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 ПК України).

За приписами пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою ( п.287.1 ст.287 ПК України).

Згідно з п.286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( п.287.3 ст.287 ПК України).

Згідно з п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу ( п.126.1 ст.126 ПК України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Тобто, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

На виконання Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Лисичанськ Луганської області.

5 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, м. Лисичанськ Луганської області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин) під час проведення антитерористичної операції звільнити субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, статтею 6 Закону № 1669 було встановлено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що дозволяло платникам податку, на яких розповсюджувалась норма цього закону, у вищезазначеній редакції, звітувати до податкового органу з зазначенням підстави звільнення від сплати або уточнити (зменшити) податкові зобов'язання за час АТО.

Позивач здійснює господарську діяльність в м. Лисичанську Луганської області, яке згідно з розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р належить до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Позивачем порушено строки сплати самостійно визначеного платником грошового зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб за лютий 2014 року з граничним терміном сплати 02.03.2014 на 15 днів (сплата відбулась 17.03.2014), та за квітень 2014 року граничний термін сплати 30.05.2014 на 18 днів (сплата відбулась 19.06.2014).

Зазначені обставини визнаються сторонами.

Факт несвоєчасної сплати грошового зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб за лютий, квітень 2014 року не є спірною обставиною між сторонами, внаслідок чого не підлягає доказуванню відповідно до частини третьої статті 72 КАС України.

Згідно до положень Закону №1669 право на звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у позивача виникло лише з 14 квітня 2014 року.

Таким чином норми Закону № 1669 до правовідносин з застосування штрафу в сумі 5999,71 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб за лютий 2014 року не підлягають застосуванню, оскільки платник не був звільнений від сплати цього податку в лютому 2014 року.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій в сумі 7400,91 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобовязання з орендної плати за землю з юридичних осіб за квітень 2014 року.

Нормами Закону № 1669 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) було передбачене звільнення субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Проте, порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не визначений.

Згідно з частиною 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог підпунктів 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами пункту 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до пункту 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обовязком.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року № 865 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

Колегія суддів зазначає, що наведені норми ПК України не суперечать Закону № 1669, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, у яких самостійно визначено суми земельного податку, що підлягають сплаті за даними платника.

У пункті 56.11 статті 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Позивачем уточнюючий розрахунок до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 05.02.2014 до відповідача не подавався.

Таким чином, позивач маючи право на податкову пільгу ним не скористався.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Законом № 1669 передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, однак не врегульовано звільнення платників податків від відповідальності за несвоєчасну сплату таких грошових зобовязань, а, отже, норми даного Закону не застосовуються у спірних правовідносинах та посилання позивача на проведення антитерористичної операції у місті Лисичанську є безпідставним.

Водночас Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року внесено зміни до Закону № 1669-VII, які набрали чинності 08 червня 2016 року.

На підставі цих змін положення Закону № 1669-VII викладені в наступній редакції:

- стаття 6: звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону;

- стаття 7: скасувати орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону:

- частина 4 статті 4: перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що після 8 червня 2016 року правом на звільнення від сплати за користування земельними ділянками та орендної плати за землю користуються лише ті суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у межах населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або розташованих на лінії зіткнення. Місто Лисичанськ Луганської області до переліку таких населених пунктів не належить.

Крім того, відповідно до 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

До того ж, статтею 100 ПК України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм встановлено, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом, сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу є звернення платника податків з відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

До того ж пунктами 100.4-100.5 ПК України вищенаведеної статті встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином, Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до відповідача сертифікат Торгово-промислової палати України із засвідченням настання обставин непереборної сили не надавався.

Даний факт визнається сторонами.

Наявність у позивача такого Сертифікату не знайшла свого підтвердження і під час судового розгляду даної справи.

Також колегія суддів зазначає, що наявність сертифікату не є підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а лише засвідчує факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань (у разі прийняття відповідного рішення) через обставину непереборної сили.

Оскільки для правильного вирахування контролюючим органом платнику податків строку розстрочення або відстрочення сплати таких грошових зобов'язань не достатньо лише сертифікату, а потрібна самостійно подана платником податків разом з сертифікатом заява у відповідності до пункту 100.2 статті 100 ПК України із визначенням платником строку розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, після якого останній зобов'язується сплатити розстрочену, або відстрочену суму грошового зобов'язання.

Колегією суддів встановлено, що позивач з такою заявою та сертифікатом Торгово-промислової палати до контролюючого органу не звертався.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0000131203 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір за суттю вирішений правильно, внаслідок чого апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст.206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лисичанський гумово-технічний завод» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 липня 2017 року у справі № 812/436/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лисичанський гумово-технічний завод» до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа: Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

ОСОБА_2