Постанова № 68549737, 22.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 серпня 2017 р. № 820/2527/17

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді Білової О.В.

за участю секретаря судового засідання Ділбаряна А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) №20-01-4406/1075-0440 від 06.06.2017 про накладення штрафу на ФО-П ОСОБА_1 (61111, м. Харків, Салтівське Шосе, б. 155/93, кв. 184) у розмірі 3200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами розгляду акту перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №20-01-4409/1075 від 23 травня 2017 року складено постанову заступником начальника Головного Управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_3 від 06 червня 2017 року, якою встановлено низку порушень. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що на її думку, вона притягується до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та подав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб встановлений законами та Конституцією України, постанови уповноваженої особи Головного Управління Держпраці у Харківській області прийняті у звязку з порушеннями позивачем різних норм, а її притягнення до адміністративної відповідальності не впливає не виключає її відповідальність за статтями КЗпП України.

Позивач, ОСОБА_1, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях. Вказала, що, на її думку, санкції до неї могли б бути застосовані виключно у випадку ненадання нею документів під час перевірки, а вона їх надала, тому оскаржувана постанова є незаконною.

Представник відповідача - Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_2 - у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

23 травня 2017 року Управлінням Держпраці за зверненням громадянки ОСОБА_4 від 24.04.2017 (а.с. 111) була проведена позапланова перевірка щодо додержання вимог законодавства з питань праці у ФОП ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №20-01-4409/1075 від 23.05.2017 (а.с.25-36) із зазначенням стану виконання вимог трудового законодавства ФОП ОСОБА_1, який містить опис виявлених порушень, зокрема:

- в порушення п. 2.3 гл. 2 Інструкції 58 записи в трудовій книжці при звільненні не проводяться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Так, при розірванні трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 31.03.2017 не було зроблено відповідний запис про звільнення до трудової книжки гр. ОСОБА_4;

- в порушення ч. 4 ст. 48 КЗпП України до трудової книжки гр. ОСОБА_4 фізичною особою-підприємцем не занесено відомості про роботу ОСОБА_4;

- в порушення ч. 1 ст. 38 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, розірваний за відсутності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу (крім випадків, встановлених частиною другою статті 38 КЗпП) за два тижні. Так, на момент перевірки заява ОСОБА_4 про звільнення її з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у ФОП ОСОБА_1 відсутня.

- в порушення ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи, а саме, ФОП ОСОБА_1 табелі обліку використання робочого часу не ведуться.

- в порушення ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці, а саме, відомості нарахування та виплати заробітної плати не містять підписів працівників з зазначенням дат про отримання належних грошових коштів.

В ході проведення перевірки позивачем на адресу начальника Головного управління Держпраці у Харківській області надані пояснення від 15.05.17, які свідчать про те, що впродовж дії трудового договору з ОСОБА_4 трудова книжка останньої не перебувала у ФОП ОСОБА_1, та будь-які записи до неї не вносилися (а.с. 114).

За результатами перевірки відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № 20-01-4409/0263 від 23.05.2017 за ч.1 ст. 41 КУпАП (а.с.78-79)

Повідомленням про розгляд справи про накладення штрафу 29.05.2017 позивача було повідомлено про призначення розгляду на 06.06.2017 о 12.30 годині, що підтверджується її особистим підписом на повідомленні. (а.с.70)

06.06.2017 на підставі акту перевірки №20-01-4409/1075 від 23.05.2017 відповідачем була прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 20-01-4409/1075-0440 (а.с.76-77), якою позивачу визначено суму штрафу у розмірі 3200 грн.

Підставою для накладення штрафу зазначено абз.8ч.2 ст. 265 КЗпП України, нормою якого передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

В запереченнях до протоколу про адміністративне правопорушення № 20-01-4409/0263 від 23.05.2017 позивач зазначила, що не погоджується тільки з порушеннями ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», оскільки табелі робочого часу надала та веде їх у зручній для себе формі, оскільки єдиного зразку не затверджено, також зазначено, що бухгалтерський облік витрат по оплаті праці веде та також надала.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивач висловила заперечення аналогічного змісту щодо тих самих обставин і в акті перевірки №20-01-4409/1075 від 23.05.2017.

З пояснень позивача, наданих у судовому засіданні, судом встановлено, що виплата заробітної плати здійснювалася позивачем у готівковій формі.

Як вбачається з копій відомостей нарахування заробітної плати за період з вересня 2016 року по березень 2017 року, наданих позивачем під час проведення перевірки та засвідчених її підписом, копії яких долучені до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача, підписи на підтвердження отримання авансу та заробітної плати робітників відсутні.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, відсутність на момент проведення перевірки підписів працівників у відомостях нарахування заробітної плати за період з вересня 2016 року по березень 2017 року свідчить про відсутність доказів проведення відповідних розрахунків по оплаті праці, строків таких розрахунків, тому суд приходить до висновку про підтвердження наявності порушення позивачем приписів ст. 30 Закону України «Про оплату праці».

Щодо обовязку роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи, як-то передбачено ст. 30 Закону України «Про оплату праці», суд зазначає наступне.

Позивачем до перевірки надавався табель обліку використання робочого часу, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.96, 121), оглянувши який суд зазначає, що з обраної позивачем форми табелю обліку використання робочого часу неможливо встановити змісту інформації, внесеного до нього, щодо перебування на робочому місці працівників позивача, отже, суд погоджується з висновками відповідача про недотримання ФО-П ОСОБА_1 ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці».

Суд зазначає, що наказом Держкомстату від 05.12.2008 N 489 затверджено та введено в дію типові форми первинної облікової документації, в тому числі типову форму табеля обліку використання робочого часу (типова форма № П-5), введення яких в силу приписів ч.8 ст.19 Господарського кодексу України не має виключень для фізичних осіб-підприємців.

Отже, позивачем не було забезпечено обов'язковий первинний облік показників використання робочого часу, явок та неявок працівників, що підтверджує наявність порушення, яке полягає у незабезпеченні достовірного обліку виконуваної працівником роботи всупереч вимогам ст. 30 Закону України «Про оплату праці».

Щодо встановленого в ході проведення перевірки порушення ч. 1 ст. 38 КЗпП України, яке полягає у наступному: трудовий договір, укладений на невизначений строк, розірваний за відсутності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу (крім випадків, встановлених частиною другою статті 38 КЗпП) за два тижні, оскільки на момент перевірки заява ОСОБА_4 про звільнення її з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України у ФОП ОСОБА_1 була відсутня, суд зазначає наступне.

Як в акті перевірки, так в протоколі про адміністративне правопорушення, складених відносно позивача, ОСОБА_1 не зазначалося про її непогодження з відсутністю заяви ОСОБА_4 під час проведення перевірки, про її звільнення за власним бажанням.

З оглянутого в судовому засіданні оригіналу заяви ОСОБА_4 від 29.03.2017 про її звільнення з роботи, копія якої долучена до матеріалів справи, судом встановлено, що вона містить виправлення у підставі звільнення з «за ст. 36-1» на «за ст. 38.!», копія такої заяви в матеріалах перевірки у відповідача відсутня.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до даної заяви, вважаючи її неналежним доказом дотримання позивачем порядку звільнення ОСОБА_4 саме за власним бажанням.

Отже, в ході судового розгляду підтверджено порушення позивачем ч. 1 ст. 38 КЗпП України при звільненні ОСОБА_4

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведення відповідачем обґрунтованості прийнятої ним спірної постанови у звязку з встановленням в ході проведення перевірки порушень позивачем інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим частини 2 ст. 265 КЗпП України.

Відносно посилання позивача на те, що вона притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП (постанова Московського районного суду м. Харкова від 03.08.2017 по справі про адміністративне правопорушення №643/6842/17), а також наявність постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.17 по справі №820/2528/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, не доводять обґрунтованості заявленого позову, з огляду на наступне.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.06.2017 № 20-01-4409/1075-0440, що була предметом оскарження у справі №820/2528/17, встановлено, що підставою для її винесення було інше правопорушення, виявлене в ході тієї ж самої перевірки.

Притягнення ж позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП не звільняє її від інших видів відповідальності, зокрема за ст. 265 КЗпП України, оскільки це є різними видами відповідальності, а саме адміністративною та фінансовою.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки позивача притягнуто до юридичної відповідальності різного виду, суд доходить висновку, що оскаржувана позивачем постанова Управління Держпраці у Харківській області №20-01-4409/1075-0440 від 06.06.2017 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 3200,00 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про те, що рішення відповідача є правомірним, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2017 року.

Суддя Білова О.В.