Постанова № 68549565, 30.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2588/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представник відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії, скасування наказу від 13.04.2017 року № 145-ос та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_3 до ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- Визнати протиправними дії начальника ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо виключення старшого сержанта ОСОБА_5, молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Курахівка». зі списків особового склад) без повного розрахунку за матеріальним та грошовим забезпеченням;

- Скасувати наказ начальника ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.04.2017 року № 145-ос в частині, що стосується старшого сержанта ОСОБА_3;

- Зобовязати начальника ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України видати наказ про виключення старшого сержанта ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини днем фактичного розрахунку по матеріальному та грошовом) забезпеченню, а саме 02.06.2017 року;

- Зобов'язати начальника ОСОБА_4 прикордонногозагону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити старшому сержанту ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2017 року по 02.06.2017року;

- Зобов'язати начальника ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України зарахувати старшому сержанту ОСОБА_3 час вимушеного прогулу за період з 14.04.2017 року по 02.06.2017 року до загального строку вислуги у Державній прикордонній службі України;

- Стягнути з ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_6 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період 14.04.2017 року по 02.06.2017 року у сумі 13039,88 гривень;

- Стягнути з ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу у розмірі 11520,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених в уточненнях до адміністративного позову (а.с. 30-33).

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях на позов (а.с. 55-57).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивачем заявлений у позові відповідачем ОСОБА_4 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, однак вимоги заявлені до начальника ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, який здійснює представництво субєкта владних повноважень, тому належним Відповідачем у справі є ОСОБА_4 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Судом встановлено, що Позивач проходив військову службу у ОСОБА_4 прикордонному загоні на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури «Курахівка».

13.04.2017 року наказом начальника ОСОБА_4 прикордонного загону № 145-ос Позивач був виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Вказаний наказ був виданий відповідачем на підставі наказу начальника ОСОБА_4 прикордонного загону від 12.04.2017 року №142-ОС, яким позивача звільнено з військової служби за пп. «а», п. 1, ч. 8 ст. 26 (у звязку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» в запас.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 виключено із особового складу військової частини без повної виплати матеріального та грошового забезпечення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до ст. 1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Зі змісту положень п. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил. Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 16.03.2016 року №178. грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Зі змісту положень п.26 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2008р. №727 «Про речове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби у мирний час», військовослужбовцям, що звільняються в запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за недоотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, який минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Крім того, відповідно до вимог п. 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 (далі за текстом Положення), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби України розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

При цьому, суд зазначає, що аналогічні положення та вимоги містяться і в п.242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 року, зі змісту якого, в свою чергу, вбачається, що особа, яка звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент виключення із списків особового складу військової частини не було виплачено грошове забезпечення (грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 8 календарних днів; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 100% за квітень 2017 року; премія 500% від посадового окладу за квітень 2017 року; надбавка за особливі умови служби, повязані з ризиком для життя в розмірі 15% за квітень 2017 року; щомісячна грошова винагорода у розмірі 60% за березень та квітень 2017 року; винагорода за участь в антитерористичної операції у квітні 2017 року в розмірі 520 гривень) та матеріальне забезпечення (грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 7967.09 гривень).

До того ж, позивач, як це передбачає п.242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008р., своєї письмової згоди на виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не надавав.

Як встановлено з матеріалів справи, повний розрахунок з Позивачем за грошовим забезпеченням фактично було проведено 27.04.2017 року, за матеріальним забезпеченням - 02.06.2017 року, а 13.04.2017 року наказом начальника ОСОБА_4 прикордонного загону № 145-ос Позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до положень п. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він нсдоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до термін), встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Відповідно до п. 299 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу Держприкордонслужби, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Зазначений період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку вислуги у військовому званні. У цьому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу. Новий контракт з цим військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, в даному випадку, без проведення повного розрахунку та згоди звільненого військовослужбовця, передчасно виніс наказ від 13.04.2017 року №145-ос про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, чим порушив права позивача, в зв'язку із чим, ці дії дійсно підлягають визнанню протиправними, а наказ від 13.04.2017 року №145-ос скасуванню.

Щодо вимоги про зобовязання ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України видати наказ про виключення старшого сержанта ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини днем фактичного розрахунку по матеріальному та грошовому забезпеченню, а саме 02.06.2017 року, то вона теж підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено передчасність винесеного Наказу від 13.04.2017 року №145-ос.

Суд також погоджується із позовними вимогами в частині зарахування позивачу періоду вимушеного прогулу з 14 квітня 2017 року по 02 червня 2017 року до загального строку вислуги у Державній прикордонній службі України, оскільки відповідач не надав жодних доказів з приводу того, що вказаний період був внесений до послужного списку військовослужбовця як вислуга років в Державній прикордонній службі України.

Щодо суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2017 року по 02 червня 2017 року позивач заявив до стягнення суму у розмірі 13039,88 грн. та надав до суду розрахунок вказаної суми, здійснений особою із спеціальними знаннями бухгалтерської служби. Розрахунок суми представником Відповідача не заперечувався.

Дослідивши вказаний розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2017 року по 02 червня 2017 року, суд, перевіривши його дані на підставі інших наявних в матеріалах справи доказів, зокрема довідки про доходи ОСОБА_3, виданої за підписами посадових осіб ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а.с. 34-35), платіжного доручення (а.с.67), за яким Позивачу виплачено грошове забезпечення за період до 14 квітня 2017 року, вважає його прийнятним для вирахування грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу.

Таким чином, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2017 року по 02 червня 2017 року без урахування обов'язкових податків та зборів складає 13039,88 грн., які суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат з відповідача на правову допомогу у розмірі 11520,00 грн., суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З цього приводу, суд зазначає, що згідно зі ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 90 КАС України, витрати, повязані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах» від 20.12.2011 N 4191-VI (із змінами та доповненнями), розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600,00 гривень.

Таким чином, максимальний граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні становить: 1600 х 40 % = 640,00 грн. за годину, і не може перевищувати дану суму.

Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який укладений для супроводження судової справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, представником позивача надано витяг з угоди про надання правової допомоги №14/17 від 03 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, профайл адвоката, акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 25 травня 2017 року на суму 11520, 00 грн., а також розрахунок погодинної оплати правової допомоги адвоката, як представника позивача в адміністративній справі та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 32/16 на суму 11520, 00 грн., прийняту від ОСОБА_3 на підставі Договору про надання правової допомоги №14/17 від 03 травня 2017 року (а.с. 51-55).

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, на надання послуг з правової допомоги було витрачено 09 годин, з них: - опрацювання законодавчої бази, надання правової інформації, консультацій і розяснень з правових питань 3 години (1280 х 3 = 3840 грн.); - підготовка адміністративного позову 4 години (1280 х 4 = 5120 грн.); - представництво інтересів позивача під час здійснення адміністративного судочинства, шляхом підготовки клопотань (1280 х 1 = 1280 грн.); - представництво інтересів позивача під час здійснення адміністративного судочинства, шляхом участі у судовому засіданні (1280 х 1 = 1280 грн.). Усього витрати на правову допомогу склали 11520 грн.

Аналізуючи документи, надані представником на підтвердження витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе частково задовольнити цю вимогу у розмірі 1738,66 грн., виходячи з наступного.

Вартість однієї години розрахована з урахуванням граничного розміру, встановленого Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Судом встановлено, що представник позивача у розрахунку виходить від мінімальної заробітної плати, однак, суд зазначає, що 06.12.2016 року, до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах» від 20.12.2011 N 4191-VI, внесені зміни та компенсація витрат вираховується із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також суд зазначає, що представник позивача брав участь у трьох судових засіданнях, 25.05.2017 року (орієнтовано 7 хв. - на суму 74,66 грн.), 14.06.2017 року (орієнтовано 36 хв. - на суму 384 грн.), 28.08.2017 року, (орієнтовно 2 години (640 х 2 = 1280,00 грн.), усього на суму (74,66 + 384 + 1280 = 1738,66 грн.).

Щодо іншої частини, а саме опрацювання законодавчої бази, надання правової інформації, консультацій і розяснень з правових питань, підготовки адміністративного позову, представництва інтересів позивача шляхом підготовки клопотань, суд вважає, що ці дії не є витратами під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, оскільки окремих процесуальних дій при розгляді справи не вчинялось, експертизи судом не призначались, письмові клопотання, окрім стягнення витрат, не заявлялись, а зазначені у розрахунку дії не є окремими процесуальними діями.

Тому дана вимога підлягає частковому задовленню в частині стягнення з ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу у розмірі 1738,00 грн.

Щодо позовної вимоги про зобовязання ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити старшому сержанту ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2017 року по 02.06.2017 року, суд вважає відмовити в цій частині, оскільки вважає, що ця вимога є тотожною з вимогою про стягнення з ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_6 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період 14.04.2017 року по 02.06.2017 року у сумі 13039,88 гривень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

Визнати протиправими дії ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо виключення старшого сержанта ОСОБА_3, молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії номера обслуги 4 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави (м.д. н.п. Курахівка) оперативно-бойової прикордонної комедандатури «Курахівка», зі списків особового складу без повного розрахунку за матеріальним та грошовим забезпеченням.

Скасувати наказ ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.04.2017 року № 145-ос в частині, що стосується старшого сержанта ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_4 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України видати наказ про виключення старшого сержанта ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини днем фактичного розрахунку по матеріальному та грошовому забезпеченню, а саме 02.06.2017 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України зарахувати старшому сержанту ОСОБА_3 час вимушеного прогулу за період з 14.04.2017 року по 02.06.2017 року до загального строку вислуги у Державній прикордонній службі України.

Стягнути з ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2017 року по 02.06.2017 року у сумі 13039,88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321883) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) гривень 66 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.08.2017 року.

Суддя Бутенко А.В.